ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2002 Справа N 20-6/601
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого ОвечкінаВ.Е.
суддів: Чернова Є.В. Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача Н.Смірнова
відповідача Р.Демчук
Генеральної прокуратури Севастопольського управління
України розглянув океанічного рибальства та касаційне
касаційну скаргу подання прокуратури м. Севастополя
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського СУДУ
у справі № 20-6/601 господарського суду
м. Севастополя
за позовом АТ “Fransov S.A.S“
до Державного підприємства
“Севастопольське управління
океанічного рибальства“
Про стягнення 974128,29 дол.США
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.10.2001
/суддя І.Тарасова/ позов задоволено, на користь нерезидента
стягнуто 974128,29 дол.США та звернено стягнення на майно, яке
знаходиться у заставі згідно договорів № 1232 № 1234 від
22.05.2001.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що заборгованість
відповідача перед позивачем не погашена, право звернення
стягнення на заставлене майно виникає в силу ст. 20 Закону
України “Про заставу”, вимоги Консульського статуту України щодо
легалізації документів позивачем не порушені.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.11.2001 рішення суду по цій справі залишено без зміни та
додатково зазна-чено що договори застави не суперечать вимогам
ст. 6 Указу Президента України від 04.03.98 № 167/98 “Про заходи
по підвищенню відповідальності по розрахункам з бюджетами та
державними цільовими фондами, ст. 8.4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Севастопольське управління океанічного рибальства, прокуратура м
Севастополя просять постанову апеляційного суду та рішення
господарського суду по цій справі скасувати, оскільки не
з'ясований правовий статус нерезидента, не визначено матеріальне
право, яке має застосовуватись до спірних правовідносин,
відсутні первинні бухгалтерські документи, які свідчать про наяв
ність боргу, порушено ст. 8.4 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків...”, на вимоги
кредиторів запроваджено мораторій, не дотриманий порядок
передачі державного майна у заставу, в тому числі й у зв'язку з
тим, що спірне майно перебувало у податковій заставі.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Згідно витягу наданого реєстратором - інформаційним центром
Міністерства юстиції у м. Севастополі щодо реєстрації застав у
Державному реєстрі застав рухомого майна від 15.06.2001 рухоме
майно відповідача, зокрема, судна “Григорій Ковтун” та “Анатолій
Галькевич” знаходяться у податковій заставі. Відповідний запис
зареєстровано 25.07.2000. Дата виникнення податкової застави
26.11.99. Перелік суден, що не ввійшли до податкової застави
додається. 23.05.2001, тобто більше, ніж через рік спірне рухоме
майно, яке знаходиться у податковій заставі, передано у заставу
нерезиденту.
Звернення стягнення на майно, яке перебуває у податковій
заставі, реалізація такого майна допускається з дозволу органів
ДПІ.
Апеляційним та господарським судами при винесенні судових рішень
не застосовано ст. 18 Закону України “Про заставу”, яка
передбачає, що вимоги за-ставодержателя, у якого право застави
виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави
після повного забезпечення вимог попередніх заставо-держателів,
крім випадків передбачених ч. 5 ст. 18. Таким чином, переважне
право на звернення стягнення на заставлене майно має держава в
особі органів ДПІ.
Рішення, ухвала суду з господарської справи, яке набрало
законної сили є обов'язковим для господарського суду, факти
встановлені рішенням господарського суду, зокрема, зафіксовані в
ухвалі господарського суду м. Севастополя від 18.09.2001 по
справі № 20-6/721 стосовно введення мораторію мають преюдиційне
значення при розгляді справи, а отже судом безпідставно не
враховані мотиви звільнення від доказування передбачені ст. 35
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто необгрунтовано не застосована
вищезазначена норма ГПК.
В матеріалах справи відсутні первинні документи, які свідчать
про виникнення обставин пов'язаних із існуванням боргу між
резидентом та нерези- дентом, що не дає правових підстав для
висновку стосовно правильного застосування норм матеріального
права.
Згідно наказу господарського суду м. Севастополя від 12.10.2001
по цій справі стягнення звернено на одне із суден відповідача,
яке відповідно до довідки, що надана позивачем 11.01.2002
знаходиться у порту Іспанії, що не узгоджується з вимогами
ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає обов'язковість
виконання наказу господарського суду лише на території України.
Юрисдикція господарського суду на територію країн Европейського
економічного співтовариства не поширюється, оскільки рішення
суду відносно будь-якого майна, яке знаходиться на території
іншої держави, є нелігітимним.
Крім того, судом не враховані вимоги ст. 60 розділу УІІ Закону
України “Про заставу” в частині визначення чи може спірне майно
бути предметом договору застави.
Вищий господарський суд України констатує, що згідно з
постановою Верховного суду України від 21.01.2002
№ 03-1/1-3/8-59/3 прокурор може звертатися з позовом у справах,
де він звертався з позовом, або був учасником розгляду, що з
матеріалів справи не випливає та спричинює залишення касаційного
подання без розгляду.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1.Касаційну скаргу державного підприємства Севастопольське управ
ління океанічного рибальства задовольнити, касаційне подання
прокуратури м. Севастополя залишити без розгляду.
2.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
по справі № 20-6/601 від 16.11.2001 та рішення господарського
суду по цій справі скасувати.
В позові відмовити.
3.Витрати по сплаті державного мита, в т.ч. за перегляд у
касаційному порядку покласти на позивача.
Доручити господарському суду м. Севастополя видати відповідний
наказ.