ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2002 Справа N 20/437
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В., Козир Т.П.
за участю представників Позивача
Представники відповідача не
сторін прибули
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Києві Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Ватутінському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду
від 1.10.2001
за позовом Приватного підприємства “Ліфор“
до Державної податкової інспекції у
Ватутінському районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення ДПІ у Ватутінському районі
м. Києва від 21.03.2001 № 370/26-18094740-2416
Приватним підприємством “Ліфор” 9.04.2001 заявлений позов про
визнання недійсним рішення ДПІ у Ватутінському районі м. Києва
від 21.03.2001 № 370/26-18094740-2416 в частині нарахування
недоїмки по земельному податку, пені та застосування фінансових
санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП “Ліфор” не є
землекористувачем земельної ділянки на вулиці Радистів 73, у
Ватутінському районі м. Києва у розумінні статей 22, 23
Земельного кодексу України, оскільки не має державних актів, що
посвідчують його право власності або право постійного
користування згаданими земельними ділянки, і відповідно
підприємство не є суб'єктом сплати земельного податку згідно
статі 5 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 14.06.2001 (що
прийняте суддею Фроловою Г.М) задоволені позовні вимоги про
визнання недійсним оспорюваного рішення ДПІ в частині
нарахування недоїмки по земельном податку, застосування
фінансових санкцій з земельного податку, та нарахування пені з
огляду на вимоги статей 22, 23 Земельного кодекс України та
статті 15 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Рішення арбітражного суду мотивоване тим, що спірні земельні
ділянки користування або власність позивачеві не надавались,
межі відведених земельних ділянок землевпорядними організаціями
не встановлювались.
Державна податкова інспекція у Ватутінському районі м. Києва,
непогоджуючись з рішенням арбітражного суду м. Києва у даній
справ звернулась до Київського апеляційного господарського суду
апеляційною скаргою на зазначене рішення суду. Крім того,
податкової службою було подане клопотання про відновлення строку
для подання апеляційної скарги, в якому зазначено, що причини
пропуску строк зумовлені змінами у законодавстві, які були
внесені Законом України від 21.06.2001 “Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодекс України”.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2001 (що винесена
колегією суддів у складі: головуючого Новікова М.М, судів
Барицької T.Л. Шаргало В.І.) відмовлено у задоволенні клопотання
ДПІ про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної
скарги з мотиву, порушенням скаржником вимог статті 93
Господарського процесуального кодекс України, а саме з пропуском
10 денного терміну. У задоволенні клопотання про відновлення
пропущеного строку відмовлено з огляду на те, що змін
законодавства не є підставою для відновлення строку подання
апеляційне скарги.
Державна податкова інспекція у Ватутінському районі м. Києва,
вважає ухвалу Господарського суду міста Києва такою, що винесена
з порушенням норм господарського процесуального права і просить
Вищий господарський суд України переглянути ухвалу у касаційному
порядку, скасувати її, рішення у справі та відмовити позивачеві
у задоволенні позовних вимог
Переглянувши матеріали справи і розглянувши касаційну скаргу ДПІ
s Ватутінському районі у присутності представника позивача, який
заперечував проти доводів касаційної скарги, Вищий господарський
суд України відзначає наступне.
Відповідач належно повідомлений про час і місце розгляду спору у
судове засідання не прибув.
Рішення Арбітражного суду міста Києва від 14.06.2001 відправлене
відповідачу 25.06.2001 року, про що зроблена відмітка на звороті
примірника залученого до справи на 91 аркуші.
Апеляційна скарга податкової служби і клопотання про відновлення
терміну на апеляційне оскарження датовані 25.07.2001 і мають
відмітку про отримання їх судом 27.07.2001 року.
У цей проміжок часу внесені і набули чинності суттєві зміни до
господарського процесуального законодавства. Вивчення, як і
застосування цих новацій безумовно потребувало часу, тому
переглянута у касаційному порядку ухвала прийнята за
неправильного застосування статей 53, 86, 93 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і містить описку у
резолютивній частині.
В цій частині касаційна скарга визнається обґрунтованою.
За таких обставин зазначена ухвала підлягає скасуванню на
підставі частини першої статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а строк апеляційного
оскарження - відновленню.
Керуючись статтями 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 1.10.2001
року у справі № 20/437 скасувати.
Строк на оскарження рішення арбітражного суду міста Києва від
14.06.2001 року у цій справі в апеляційному порядку відновити.
Справу з апеляційною скаргою передати на розгляд Київському
апеляційному господарському.
Касаційну скаргу задовольнити частково.