ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
іменем україни
10.01.2002 Справа N 2-5/7545-2000
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О. - головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Крименерго“
на постанову від 25.10.2001 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-5/7545-2000
за позовом ВАТ “Крименерго“
до Територіального відділення Антимонопольного
комітету України в Автономній Республіці Крим
про визнання недійсним акта
за участю представників: від позивача - Мельников А. А.
від відповідача - Дмитрієва І.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 06.11.00 арбітражного суду Автономної Республіки
Крим (суддя Фенько Т.П. ) в задоволенні позову про визнання
недійсною постанови Територіального відділення Антимонопольного
комітету України в Автономній Республіці Крим № 05/28 від
26.09.00 “Про порушення антимонопольного законодавства та
накладення штрафу на ВАТ “Крименерго” відмовлено з посиланням на
те, що в діях ВАТ “Крименерго” наявні ознаки порушення
антимонопольного законодавства у вигляді нав'язування додаткових
умов договору, які не відносяться до предмету договору.
Постановою заступника голови арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 14.06.01 рішення суду від 06.11.00
скасоване, позов задоволене, визнано недійсною постанову
територіального відділення Антимонопольного комітету України в
Автономній Республіці Крим № 05/28 від 26.09.00.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
25.10.01 скасував постанову арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 14.02.01, залишивши рішення арбітражного
суду від 06.11.00 без змін.
Заявник в касаційній скарзі просить постанову від 25.10.01
Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати,
залишити в силі постанову арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 14.06.01, мотивуючи свої вимоги тим, що при
прийнятті оскаржуваної постанови суд неправильно застосував
норми матеріального права, а саме Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Правила користування
електричною енергією, затв. постановою Національної комісії з
питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96,
та Закону України від 18.02.92 р. “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності”.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення судом обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Згідно ст.ст. 1, 26 Закону України від 16.10.97 “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання електричної енергії
можливе лише на підставі договору, укладеного споживачем енергії
з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний
додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору
на постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за
порушення умов договору з енергопостачальником та Правил
користування електричною енергією.
Відповідно до п. З Правил користування електроенергією для
населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1357
від 26.07.99 споживання електроенергії здійснюється на підставі
договору на користування електроенергією, який розробляється
постачальником електроенергії на підставі Типового договору.
Громадяни здійснюють розрахунки за спожиту електроенергію на
підставі фактичних показників приладів обліку (лічильників) по
діючих тарифах.
Пунктом 5.15 Правил користування електричною енергією
передбачено, що відповідальність за збереження і цілісність
електролічильників, встановлених на маршових площадках,
покладається на власника будинку, а відповідальність за
збереження електролічильників, встановлених у квартирі і пломб
на них несе квартиронаймач або власник квартири.
Така норма закріплена і в Правилах користування електроенергією
для населення.
Включивши в проект договору на користування електроенергією
п. 3.3, в якому зазначено, що абонент зобов'язується
забезпечити збереження електролічильника та пломб на ньому, ВАТ
“Крименерго” не здійснило порушень антимонопольного
законодавства у вигляді нав'язування додаткових умов не
пов'язаних з предметом договору.
Крім цього, на стадії укладення договору сторона, яка не
погоджується з його умовами, може ставити питання про виключення
окремих умов договору.
Висновки відповідача про те, що включивши п. 3.3 договору ВАТ
“Крименерго” нав'язувало споживачам умови щодо поновлення
лічильників після крадіжки помилкові, оскільки в договорі така
умова відсутня.
Таким чином, ВАТ “Крименерго” не допустило порушення
антимонопольного законодавства, передбаченого абз. 2 ст. 4
Закону України “Про обмеження монополізму і недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, що
кваліфікується як зловживання монопольним становищем на
регіональному ринку в вигляді нав'язування додаткових умов, які
не відносяться до предмету договору.
За таких обставин при винесенні постанови судом були неправильно
застосовані норми матеріального права, що є підставою згідно
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Крименерго” задовольнити.
Скасувати постанову від 25.10.01 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-5/7545-2000, залишивши без
зміни постанову арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
14.06.01 по названій справі.