ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2002 Справа N 10/234
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого В.Овечкіна
суддів: Є.Чернова
Й.Мілевського
за участю представників:
-позивача С.Палій
-відповідача В.Суховільський
розглянув касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Босфор”
м. Дніпропетровськ
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 10/234
за позовом ТОВ “Супрема-Брок”
до ТОВ “Торговий дім “Босфор”
Про стягнення 13947040 грн. 20 коп. вексельної
заборгованості
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.10.2001 (суддя І. Кощеєв) позов задоволено частково; на
користь позивача стягнуто 8543840 грн. основного боргу. Рішення
мотивовано тим, що після закінчення строків, встановлених для
пред’явлення переказного векселя до оплати векселедержатель
втрачає свої права проти індосантів, векселедавця, інших
зобов’язаних осіб, за винятком акцептанта (ст. 53 Уніфікованого
Закону). Векселедавець простого векселя зобов’язаний так само,
як акцептант за переказним векселем. В іншій частині у позові
відмовлено, оскільки право вимоги перейшло до аваліста, заліком
зустрічних однорідних вимог припинені зобов’язання по спірному
векселю № 65305266341217.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.12.2001 рішення суду по цій справі залишено без зміни,
оскільки позивач право вимоги належного виконання зобов’язання
згідно ст. 78 Уніфікованого Закону не втратив, строк давності
позивачем не пропущено, аваліст набув право вимоги за векселем,
заліком зустрічних однорідних вимог припинені зобов’язання по
інших векселям.
Торговий дім “Босфор” просить рішення та постанову суду по цій
справі скасувати виходячи з того, що право векселедержателя на
стягнення вексельної заборгованості повинно згідно ст. 16 УВЗ
підтверджуватись безперервним рядом індосаментів, всупереч
постанови КМ України і НБУ від 10.09.92 № 528, Указу Президента
від 02.11.93 № 504/93 індосаментом по векселю виступило
Міноборони України, застереження зроблене векселедавцем на
векселі “без обороту на мене, а отже передача векселю іншій
особі не тягне за собою правових наслідків, спірні векселі
придбані після закінчення річного строку для їх пред’явлення до
платежу.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Спірні векселі емітовані ТОВ Торговий дім “Босфор” з терміном за
пред’явленням на користь корпорації “Єдині енергетичні системи
України”. Згідно ст. 34 Уніфікованого Закону вексель строком по
пред’явленні має бути пред’явлено до платежу протягом одного
року з дати його видачі, а отже строк на протязі якого вексель
міг бути пред’явлений до платежу закінчився 16.02.2001.
Згідно ст. 53 Уніфікованого Закону після закінчення строків,
установлених для пред’явлення переказного векселя строком по
пред’явленні векселедержатель втрачає свої права проти
індосаментів, проти векселедавця, проти інших зобов’язаних осіб
за винятком акцептанта.
Єдиною особою, зобов’язано перед векселедержателем, у такому
випадку залишається акцептант переказного векселя за умови, що
вексель ним акцептований, або векселедавець простого векселя,
оскільки він зобов’язаний також, як і акцептант за переказним
векселем (ст. 78 Уніфікованого Закону).
Приймаючи до уваги, що згідно ст. 78 УВЗ векселедавець простого
векселя зобов’язаний так само як і акцептант за переказним
векселем до відповідача застосовуються вимоги ст. 53 УВЗ. Строки
давності погашаються згідно п. 1 ст. 70 Уніфікованого Закону
після закінчення трьох років з дня строку платежу для
векселедавця простого векселя та акцептанта переказного векселя,
а отже вищезазначені строки позивачем не пропущені.
Посилання відповідача на порушення правила щодо безперервного
ряду індосаментів, яке встановлене ст. 16 Уніфікованого Закону
до уваги не приймається, оскільки право власності за
індосаментом вчиненим на користь нерезидента не передавалось,
недотримання безперервного ряду індосаментів не тягне за собою
визнання векселя недійсним на підставі вимог Уніфікованого
Закону про переказні векселі та прості векселі.
Залік зустрічних однорідних вимог між корпорацією “Єдині
енергетичні системи України” та ВАТ “Південний
гірничо-збагачувальний комбінат” є правомірним як один із
способів припинення зобов’язань.
Виходячи з викладеного Вищий господарський суд констатує, що
постанова апеляційного суду та рішення господарського суду
Дніпропетровської області прийняті з дотриманням вимог
ст. ст. 53, 70, 78 Уніфікованого Закону та з урахуванням
обставин справи, доводів сторін.
В засіданні суду оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
до 19.03.2002.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11,
111-12, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.12.2001 у справі № 10/234 та рішення господарського суду
Дніпропетровської області по цій справі залишити без зміни, а
касаційну скаргу без задоволення.