ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2002 Справа N 3/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Кочерової Н.О.
суддів: Борденюк Є.М.,
Рибака В.В.
за участю представників:
позивача - Відішенко О.В. дов. № 1 від 09.01.2002,
Мельниченко Г.В. - дов. № 2 від
09.01.2002
відповідача - не з'явився
розглянувши в
засіданні ВАТ “Нікопольський Південнотрубний
касаційну скаргу завод“
на постанову від 22.10.2001 № 02-5/5-9/18 (3/8)
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 3/8
за позовом ТОВ “Промислово-комерційна фірма
“Енергоресурс” м. Київ
до ВАТ “Нікопольський Південнотрубний
завод“
Про стягнення 4808982,44 грн.
В С Т А Н О В И В:
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Ясир Л.О. - головуючий, суддів Пруднікова В.В., Бахмат
Р.М постановою від 22.10.2001 відновив ТОВ
“Промислово-комерційна фірма “Енергоресурс” м. Київ
процесуальний строк на подання апеляційної скарги, скасував
постанову арбітражного суду Дніпропетровської області від
26.06.2001 у справі № 3/8 та змінив рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 26.06.2001 у цій справі. З
відповідача на користь позивача стягнуто 110588,5 грн. як збитки
інфляції боргу; припинено провадження у справі в частині
стягнення визнаного відповідачем боргу в сумі 2191322,94 грн.;
відмовлено в позові про стягнення пені.
У постанові зазначено, що при визнанні відповідачем у відповіді
на претензію заборгованості у сумі 2191322,94 суд повинен був
припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1
ст. 80 Арбітражного процесуального кодексу України; що
нарахована пеня за період з 20.10.98 по 30.07.99 не підлягає
стягненню, оскільки ця позовна вимога заявлена після закінчення
строку позовної давності (ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), а
закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є
правовою підставою для відмови в позові відповідно зі ст. 80 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім цього у постанові викладено, що матеріали справи дозволяли
розглянути справу по суті в процесі судового нагляду і, в
зв'язку з цим, не було потреби направляти її на новий розгляд.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Ніпольський Південнотрубний за
вод” зазначає про неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права, що регламентують стягнення
збитків від індексу інфляції і на цій підставі просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення
1105881,5 грн. Заявник вважає, що вказана сума є фінансовою
санкцією за неналежне виконання грошових зобов'язань на яку
поширюється дія мораторію відповідно з п. 2 ст. 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
і яка, в зв'язку з цим, не може
стягуватись з нього.
Судова колегія перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет їх юридичної оцінки апеляційним господарським
судом Дніпропетровської області, заслухавши пояснення присутніх
у засіданні представників позивача дійшла до висновку про
наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної
скарги виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті НІ7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем
умов договору № 508-3/16/98 від 23.07.98 по оплаті отриманої
електроенергії на загальну суму 2598957,58 грн.; застосуванні до
відповідача фінансових санкцій в вигляді пені за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань боржником в сумі 1511778 грн. та
стягнення збитків від знецінення коштів (інфляції) 1105881,5
грн.
У відповіді на заявлену претензію відповідач визнав борг в сумі
2191322,94 грн. В матеріалах справи відсутні докази відносно
того, що позивач звертався до установи банку за одержанням з
відповідача боргу або отримав його іншим шляхом. В зв'язку з цим
висновок суду про відсутність предмету спору та застосування ним
п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до позовних в частині
стягнення боргу в сумі 2191322,94 грн. є необґрунтованим.
Судова колегія вважає, що наявність таких фактів вимагає застосу
вання до цих правовідносин п. 4 ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
залишенням позову без розгляду в цій частині.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем по за
значеній вище угоді позивачем нарахована пеня за період з
20.10.98 по 30.07.99, а позов подано лише 01.12.2000 р.
На підставі цих фактів апеляційний суд обгрунтовано зробив висно
вок про доведеність факту пропуску позивачем строку позовної
давності для стягнення пені в сумі 1511778 грн. (ст. 72 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
) та застосував ст. 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в цій частині позову.
Позовні вимоги про стягнення збитків від знецінення коштів
внаслідок інфляції ґрунтуються на положенням ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої у разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками
розуміються витрати, зроблені кредитом, втрата або пошкодження
його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він
одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
В основу розрахунку ціни позову позивачем покладено індекси
інфляції, розраховані Державним комітетом статистики України,
які є офіційними даними. Ці дані об'єктивно свідчать про те, що
грошові кошти, які становлять суму боргу зменшились, отже
позивачу завдані реальні збитки. Виходячи з принципу повного
відшкодування збитків, ще до внесення відповідних змін до статті
214ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
судова практика виходила з того, що
офіційні індекси інфляції можуть використовуватись для
визначення розміру завданих збитків.
Отже по своїй правовій природі стягнення цих сум не є фінансовою
санкцією за несвоєчасне проведення розрахунків.
Збитки від знецінення грошових коштів (інфляції) заявлені в
позові за період до порушення арбітражним судом справи про
банкрутство відповідача і тому на них не поширюється дія п. 2
ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зважаючи на викладене задоволення судом позовних вимог про стяг
нення збитків від інфляції суми боргу відповідає чинному
законодавству.
В судовому засіданні виявлена невідповідність резолютивної
частини постанови апеляційного суду мотивуючій в частині
визначення суми збитків від інфляції грошових коштів по
заборгованості відповідача. В мотивувальній частині ці збитки
визначені в сумі 1105881,5 гр., а в резолютивній, внаслідок
описки, ця сума збитків зменшена до 110588,5 грн.
На підставі викладеного постанова апеляційного господарського
суду по даній справі підлягає зміні.
Керуючись статтями 72, 80, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9, 111-11, п. 4 ст. 81 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.10.2001у справі № 3/8 змінити.
Абзац 2 п. З резолютивної частини постанови змінити та викласти
його в такій редакції: “Залишити без розгляду вимогу про
стягнення боргу в сумі 2191322 грн. 94коп. ”.
2.Наказ від 22.10.2001 № 02-5/5-9/18 (3/8) є таким, що не
підлягає виконанню.
3.Доручити Дніпропетровському апеляційному господарському суду
видати наказ відповідно до мотивувальної частини постанови від
22.10.2001
№ 02-5/5-9/18(3/8).
4.В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарсько
го суду залишити без зміни.