ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2002 Справа N 2-18/4764-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.,
суддів Невдашенко Л.П. ,
Перепічая В.С.
розглянувши КП “Управління пляжів берегових споруд” та
касаційну скаргу Ялтинської міської ради
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.10.01
у справі № 2-18/4764-2001
за позовом ДП “Кримське протизсувне управління”
до Ялтинської міської ради
3-тя особа КП “Управління пляжів та берегових споруд”
Про визнання недійсними рішень
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2001 р. ДП “Кримське протизсувне управління” заявило
позов про визнання недійсними рішень Ялтинської міської ради
№ 35 від 27.06.00, № 38 від 31.01.01 і рішення 18-ої сесії 21
скликання від 29.10.92.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перераховані в рішеннях
ради пляжі являються берегоукріплючими і противозсувними
спорудами.
Вказані об'єкти знаходяться на його балансі на праві повного
господарського віддання у відповідності зі ст. 37 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
21.06.01 (суддя Осоченко І.К.) позов в частині визнання
недійсним рішення 18 сесії 21 скликання ялтинської міськради від
29.10.92 визнано таким, що сплив строк позовної давності і в
позові відмовлено.
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення
позовних вимог і просив скасувати державну реєстрацію права
власності на пляжі “Масандрівський”, “Приморський”, “Сонячний” і
визнати недійсними свідоцтва на право власності на вказані
пляжі.
За висновками суду позивач не уточнював позовні вимоги, а по
суті вийшов з новими позовними вимогами, які не можуть бути
розглянуті при розгляді даного спору і ці спори не підвідомчі
арбітражним судам.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
09.10.01 апеляційну скаргу ДП “кримське протизсувне управління”
задовольнив частково і рішення арбітражного суду від 21.06.01
змінив.
Визнано недійсним рішення 18 сесії Ялтинської міськради 21
скликання від 29.10.92 та рішення 34 сесії Ялтинської міськради
23 скликання від 31.01.01 № 38. За висновками суду, рішення суду
від 21.06.01 прийнято з порушенням норм матеріального права при
неповному виясненні обставин справи, що мають значення для
справи.
В частині оскарження рішення від 21.06.01 про відмову
задоволення вимог про визнання недійсним рішення 27 сесії
Ялтинської міськради 23 скликання від 27.06.00 № 35 суд прийняв
відмову заявника від апеляційної скарги.
В касаційних скаргах порушено питання про скасування постанови
Севастопольського апеляційного господарського суду і передачі
справи на новий розгляд з мотивів неправильного застосування
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи на предмет
їх юридичної оцінки при прийнятті постанови, колегія суддів
вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
До земель водного фонду, згідно ст. 4 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
та ст. 78 Земельного кодексу України належать
землі, зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими
спорудами.
Порядок користування землями водного фонду врегулювано
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.96 № 502.
Порядок надання земель водного Фонду в користування та
припинення права користування ними встановлено земельним
законодавством.
У постійне користування землі водного фонду, згідно ст. 85
Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, надаються
водогосподарським спеціалізованим організаціям, підприємствам, в
яких створені спеціалізовані служби по догляду за водними
об'єктами, прибережними захисними смугами. гідротехнічними
спорудами та підтриманню їх у належному стані.
ДП “Кримське протизсувне управління” згідно статуту підприємства
є таким спеціалізованим підприємством.
Таким чином, висновки Севастопольського апеляційного
господарського суду про те, що передача земель, що знаходяться
під гідротехнічними спорудами, в оренду іншому підприємству не
відповідає вимогам чинного законодавства обґрунтовані.
Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що рішення
Ялтинської міської ради зачіпають майнові і пов'язані з ними
немайнові права та охоронювані законом інтереси позивача.
У ч. 2 ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено обов'язок суду
захистити порушене право, якщо він визнає причину пропущення
позовної давності поважною. З огляду норми наведеного закону, та
виходячи з встановлених обставин справи, суд мав підстави для
висновку, що порушене суб'єктивне право позивача підлягало
захисту, поновивши при цьому також і пропущений останнім з
поважних причин строк позовної давності.
За загальними правилами господарського процесу кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується відповідачів,
які мають можливість доказувати факти, на підставі яких вони
будують заперечення проти позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.01
у справі такого, що відповідає вимогам чинного матеріального та
процесуального законодавства, підстав для її зміни або
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7—111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу КП “Управління пляжів та берегових споруд”
та Ялтинської міської ради на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 09.10.01 у справі
№ 2-18/4764-2001 залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 09.10.01 у справі № 2-18/4764-2001 залишити без змін.
Головуючий Ф.Ф.Черногуз
Судді Л.П. Невдашенко
В.С.Перепічай