ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2002 Справа N 17-7-12/5690
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Чабана В.В. (головуючий)
Плахотнюк С.О.,
Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні від Іллічівського морського
торговельного порту —
за участю представників не з'явився
від Одеської залізниці
-не з'явився
розглянув касаційну скаргу Іллічівського морського
торговельного порту
на постанову від 12.03.2001р.
арбітражного суду Одеської області
у справі № 17-7-12/5690
запозовом Одеської залізниці
до Іллічівського морського
торговельного порту
про стягнення 48942,84 грн.
Рішенням арбітражного суду Одеської області (суддя Юдова
В.З.) від 07.11.2000 в позові відмовлено з тих підстав, що сума
плати за користування вагонами позивачем нарахована
необгрунтоване.
Перший заступник голови арбітражного суду Одеської області
(Мазур Д.Т.) здійснив нагляд у справі і постановою від
12.03.2001 вказане рішення скасував, а позов задовольнив
частково.
Таке рішення прийняте з посиланням на те, що згідно ст.
119 Статуту залізниці та п.6.1 договору, укладеного між
позивачем і відповідачем, вагони, які не прийняті під
вивантаження з причин, що залежать від порту, оформляються
актами загальної форми і відносяться на відповідальність
останнього.
Разом з тим, зазначено в постанові, судом, на підставі
поданих сторонами документів, здійснено перерахунок, згідно
якого сума плати за користування вагонами складає 27537 грн. 15
коп.
Не погоджуючись з постановою арбітражного суду Одеської
області, Іллічівський морський торговельний порт просить її
скасувати, а рішення цього ж суду залишити без змін.
На думку скаржника, при прийнятті постанови судом допущено
порушення норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права полягають в тому,
вважає скаржник, що постанова була прийнята не колегією судді^ а
одноособове першим заступником голови арбітражного суду.
Стосовно порушень норм матеріального права, то в касаційні
скарзі не зазначено в чому полягають ці порушення, однак із
скарги випливає, що, на думку скаржника, за користування
вагонами на підході до станції повинен платити вантажоодержувач.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України,
ВСТАНОВИВ:
Постанова від 12.03.2001 прийнята першим заступником
арбітражного суду Одеської області одноособове у відповідності з
вимогами Арбітражного процесуального кодексу України в редакції,
що була чинна на момент прийняття спірної постанови, тому
твердження скаржника про порушення судом норм процесуального
права - не відповідає дійсності.
Думка скаржника про те, що за користування вагонами на
підходах до станції повинен платити у будь-якому випадку
вантажоодержувач - помилкова, оскільки згідно ст.119 Статуту
залізниці та п.6.1 договору від 02.02.2000, укладеного між
позивачем та відповідачем, за користування вагонами, які не
прийняті під вивантаження з причин, що залежать від порту,
платить порт.
Доказів про те, що спірні вагони не прийняті портом під
вивантаження з вини вантажоодержувача, вантажовідправника чи
залізниці відповідач не подав, тому суд не мав підстав для
відмови в позові.
Відповідно до ч.І ст.1117 ГПК України касаційна інстанція
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права на підставі
встановлених цими судами фактичних обставин справи.
Вищим господарським судом України не встановлено порушень
першим заступником арбітражного суду Одеської області норм
матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 1115, ч. 1 ст. 1117, п.
1 ст. 111 , ст. 111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову арбітражного суду Одеської області від
12.03.2001 у справі № 17-7-12/5690 залишити без змін, а
касаційну скаргу Іллічівського морського торговельного порту без
задоволення.