ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 01 2002 Справа N 02-2-24/12398
Вищий господарського суду України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. - головуючого,
Божок B.C.,
Дроботової Т.Б.,
за участю від позивача: Посунько Ю.М.
представників: від відповідача: не з'явилися
у відкритому Дочірнього підприємства “Вільногірський
судовому засіданні Державний гірничо-металургійний комбінат”
касаційну скаргу Державної акціонерної компанії
“Українські поліметали”, м. Вільногірськ
на ухвалу
господарського суду м. Києва від 12.09.2001
у справі про повернення позовної заяви
за позовом ДП “Вільногірський Державний
гірничо-металургійний
комбінат” ДАК “Українські поліметали“
до товариства з обмеженою відповідальністю
ВКФ “Гронус“
(далі - ТОВ ВКФ Тронус“)
Про стягнення 162 832,81 грн.
В С Т А Н О В И В:
ДП “Вільногірський Державний гірничо-металургійний комбінат” ДАК
“Українські поліметали” 03.05.2001 звернувся в арбітражний суд
м. Києва з позовною заявою до ТОВ ВКФ “Гронус” про стягнення 162
832,81 грн., однак дана позовна заява арбітражним судом м. Києва
14.05.2001 (суддя Шидловська В.В.) була повернена позивачу без
розгляду з підстав ненадання доказів сплати державного мита у
встановленому порядку та розмірі.
17.07.2001 позивач повторно звернувся з даною позовною заявою,
але ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2001 (суддя
Куц М.М.) вона знову була повернена без розгляду з тих же
підстав.
20.08.2001 позивач знову подав до господарського суду м. Києва
вищевказану позовну заяву, яка ухвалою господарського суду
м. Києва від 12.09.2001 (суддя Шидловська В.В.) знову була
повернена без розгляду з тих же підстав.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва касатор
звернувся у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить її скасувати, мотивуючи тим, що розмір суми державного
мита 1 628,32 грн. перерахованої для звернення в господарський
суд м. Києва з позовною заявою, визначено на підставі пункту 2
частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
№ 7-93 від 21.01.93 і становить 1% від ціни
позову.
Вказана сума перерахована позивачем до державного бюджету за
платіжним дорученням № 2395 від 26.04.2001, яке було надано в
господарський суд м. Києва в якості доказу сплати державного
мита. Фактичне надходження коштів до державного бюджету
підтверджується довідкою відділення державного казначейства у
Вільногірську від 05.10.2001 та довідкою Вільногірського
відділення Верхньодніпровської ОДПІ № 1312/10/24-15 від
02.10.2001.
Одночасно касатор звернувся з клопотанням про відновлення
пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги.
Колегія суддів вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню з
таких підстав. Матеріалами, доданими до позовної заяви доведено,
що ухвала господарського суду м. Києва № 02-2-24/12398 від
12.09.2001 відправлена господарським судом м. Києва 05.10.2001,
що підтверджується штемпелем на поштовому конверті і надійшла
позивачу тільки 09.10.2001.
Заслухавши доповідь судді Божок B.C., пояснення представника
позивача та перевіривши матеріали позовної заяви, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
При зверненні до арбітражного суду м. Києва позивачем були
додані докази сплати державного мита, тобто платіжне доручення
№ 2395 від 26.04.2001, де в графі: “призначення платежу” вказана
азва платежу та код бюджетної класифікації.
При повторному зверненні з позовною заявою до господарського
суду м. Києва позивачем було додано копію списку рахунків
відкритих на ім'я відділення Держказначейства України, в якому
вказано, що символ звітності банку міститься у рахунку, на який
зараховано держмито.
Колегія суддів бере до уваги те, що перераховані кошти фактично
надійшли до державного бюджету, за встановленими реквізитами, у
розмірі 1 628,32 грн., які були перераховані позивачем за
платіжним дорученням № 2395 від 26.04.2001, що підтверджується
довідкою відділення державного казначейства у Вільногірську від
05.10.2001 та довідкою Вільногірського відділення
Верхньодніпровської ОДПІ № 1312/10/24-15 від 02.10.2001, тому
дана позовна заява підлягає розгляду по суті в господарському
суді м. Києва.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала
господарського суду м. Києва не відповідає нормам статті 63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтею 111-5, пунктом 2
статті 111-9, статтями 111-11, 111-12, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити дочірньому підприємству “Вільногірський Державний
гірничо-металургійний комбінат” ДАК “Українські поліметали”,
м. Вільногірськ процесуальний строк для подання касаційної
скарги.
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу від 12.09.2001 господарського суду м. Києва про
повернення позовних матеріалів скасувати.
Позовні матеріали дочірнього підприємства “Вільногірський
Державний гірничо-металургійний комбінат” ДАК “Українські
поліметали”, м. Вільногірськ направити для розгляду по суті до
господарського суду м. Києва.
Повернути дочірньому підприємству “Вільногірський Державний
гірничо-металургійний комбінат” ДАК “Українські поліметали” з
державного бюджету України 814 грн. 16 коп. державного мита,
сплаченого за платіжним дорученням № 8466 від 01.11.2001, як
зайво сплачене.