520/2826/19 Про визнання неправомірними дій об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії військовослужбовця, та зобов`язання ОУПФУ повернути особі недоплачені суми пенсії, здійснити перерахунок пенсії військовослужбовця - 21.12.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року (суддя Бадюков Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Рєзнікова С.С., Калитка О.М.),

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач, пенсійний орган), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру його пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачеві доплату суми пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2017 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова КМУ № 103) відповідач протиправно виплачує позивачеві перераховану пенсію не в повному обсязі, а лише у розмірі 50%. Позивач стверджує, що Постанова № 103 суперечить меті та завданню Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 № 2262-XII (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ), погіршує його становище в частині строків та розміру виплати пенсії, а відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії, призначеної на умовах Закону № 2262-ХІІ (2262-12) у розмірі 80% грошового забезпечення.

З 01.01.2018 позивачеві проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103.

Згідно перерахунку основний розмір пенсії складає 80% грошового забезпечення; підвищення пенсії складає 5 223,52 грн, з них виплачується:

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 2 611,76 грн.,

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 3 917,64 грн,

- з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення 5 223,52 грн.

Не погоджуючись з порядком та розміром виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивача за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії. Також суди зазначили, що правовідносини у даній справі виникли під час дії Постанови №103 (до її скасування рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18).

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норми матеріального права та порушення норми процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що Постанова № 103 є підзаконним нормативним актом і прямо суперечить вимогам Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , який є актом вищої юридичної сили. Постанова № 103 значно зменшує виплати, передбачені ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та незаконно встановлює відтермінування виплати пенсії, що прямо суперечить вимогам ст. 22 Конституції України, а також погіршує становище позивача в частині строків виплати належної пенсії.

Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, дійшов наступних висновків.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що спірним у цій справі є питання зменшення позивачеві розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Відсоток грошового забезпечення, з якого здійснено перерахунок основного розміру пенсії (80%), позивачем не оскаржується.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103, з преамбули якої вбачається постановлення останньої на виконання частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Пунктом 1 Постанови № 103 встановлено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII (2262-12) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови № 704.

Згідно з пунктом 2 Постанови №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Тобто, пунктом 2 зазначеної постанови визначений порядок, яким виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, фактично зменшена та розстрочена на значний термін.

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перерахунок раніше призначених пенсій визначено частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Абзац 3 статті 1- 1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII (2262-12) , не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС України суди у період чинності положень пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (2262-12) (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Така правова позиція була в черговий раз підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 (провадження 11-325апп21).

З огляду на викладене, позивач має право на отримання пенсії, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що він має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ (2262-12) з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії з 01.01.2018.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, колегія суддів, уважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №520/2826/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у раніше визначеному відсотковому значенні грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, вул. майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд; унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 14099344).