2-17/9366-01 Про стягнення 5300238,40 грн. збитків, які виникли в результаті сумісної діяльності - Текст документа

Рішенням від 29.10 – 16.11.2001 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) в позові відмовлено з посиланням на встановлення рішенням від 03-04.04.2000 арбітражного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-5/2985- )) між тими ж сторонами фактичних обставин невиконання позивачем своїх зобов’язань і виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про сумісну діяльність від 20.12.96 № 03-88, а також відсутність встановлення цим рішенням порядку розподілу збитків сторін згідно зі ст. 433 ЦК України (435-15) , оскільки відповідачу були лише компенсовані понесені ним витрати по будівництву будинку.

Постановою від 21.01.2002 Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Плут В.М., Голік В.С., Градова О.Г.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

ТОВ “Фірма “Консоль ЛТД” у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що ст. 433 ЦК України (435-15) передбачає відшкодування збитків, які виникли від сумісної діяльності між усіма учасниками сумісної діяльності, а рішенням суду від 03-04.04.2000у справі № 2-5/2985-00 між тими ж сторонами встановлено порядок обчислення збитків сторін, які виникли у зв’язку з розірванням договору про сумісну діяльність від 20.12.96 № 03-88, пропорційно частинам сторін, визначеним договором.

Колегія судів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення та постанова – скасуванню з ухваленням нового рішення про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

На спірні правовідносини, які склалися навколо обставини розірвання укладеного між сторонами договору про сумісну діяльність від 20.12.96 № 03-88 у зв’язку з невиконанням позивачем своїх договірних зобов’язань та обумовлених цим збитків обох сторін від недосягнення спільної господарської мети (будівництво житлового будинку і адміністративної будівлі по пр.Перемоги,8 в м. Сімферополі), поширюється дія ст. 433 ЦК України (435-15) , чим спростовуються передчасні висновки суду апеляційної інстанції про необгрунтованість позовних вимог, які навіть не містять жодних посилань на чинне законодавство як підставу для відмови в позові (п. 7 ч. 1 ст. 105 ГПК України (1798-12) ).

Дійсно, рішенням від 03-04.04.2000 арбітражного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-5/2985-00 між тими ж сторонами, яке залишено без змін постановою ВАСУ від 20.11.2000 № 04-1/2-3/207, договір про сумісну діяльність від 20.12.96 розірвано та стягнуто з ТОВ “Фірми “Консоль ЛТД” на користь АТ “Корпорація “Олена” 418691 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування вартості трьох непереданих трикімнатних квартир, які ТОВ “Фірма “Консоль ЛТД” згідно п. 2.1.1 зазначеного договору повинно було передати відповідачу до 01.03.99 в порядку компенсації витрат, понесених останнім по будівництву будинку по пр.Перемоги,8 в м. Сімферополі.

При прийнятті оскаржуваних рішення та постанови суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність встановлення рішенням суду у справі № 2-5/2985-00 порядку розподілу збитків сторін згідно зі ст. 433 ЦК України (435-15) , оскільки цим рішенням відповідачу лише компенсовано витрати по будівництву будинку, а не відшкодовано збитки у вигляді неотриманої частки від загальної кількості квартир і площі нежилих вбудованих приміщень в другій черзі спорудження будинку.

Проте, згадані обставини не мають значення для даного спору, предметом якого є саме визначення порядку покриття збитків обох сторін у зв’язку з розірванням договору про сумісну діяльність від 20.12.96 № 03-88.

Як наслідок сторони не досягли спільної господарської мети, визначеної цим договором, та понесли збитки у зв’язку з незавершенням будівництва житлового будинку по пр.Перемоги, 8 в м. Сімферополі, зокрема, другої черги будинку.

Відповідно до ст. 433 ЦК України (435-15) порядок покриття збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором. З огляду на те, що умовами договору від 20.12.96 № 03-88 такий порядок не встановлений, згідно вимог ч. 2 ст. 433 ЦК України (435-15) спільні витрати і збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна учасників договору, а суми яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорційно їх внескам у спільне майно. При цьому згідно зі ст. 432 ЦК України (435-15) під спільним майном учасників договору про сумісну діяльність слід розуміти грошові та інші майнові внески учасників, а також майно, яке створене або придбане в результаті їх сумісної діяльності.

Оскаржуваним рішенням і рішеннями від 03-04.04.2001, від 10.04.- 20.04.2001 та від 16-20.08.2001 господарського суду Автономної Республіки Крим в справах № № 2-5/298-00; 2-18/307-01; 2-18/5303- 01 зафіксовано вартість незавершеного будівництва вартістю 1090909 дол. США або 1920000 грн., переданого АТ “Корпорація “Олена” в якості внеску у сумісну діяльність

Що стосується внесків позивача, то це питання підлягає ретельному дослідженню з витребуванням відповідних первинних документів (підпункти “а” і “б” пункту 2.1.1 договору від 20.12.98 № 03-88).

Водночас, не виключається наявність підстав вважати, що майном створеним в результаті сумісної діяльності сторін, є побудована перша черга 89-квартирного житлового будинку з адмінприміщеннями по пр.Перемоги,8 в м. Сімферополі, а саме 61 квартира площею 5228 кв.м. (з нежилими приміщеннями разом 7126 кв.м.), яку було введено в експлуатацію рішенням Сімферопольського міськвиконкому № 893 від 25.06.99 “Про затвердження акта Державної комісії”.

Достовірне встановлення розмірів внесків сторін у сумісну діяльність та вартості створеного ними спільного майна є необхідною передумовою розмежування їх спільних збитків та проведення відповідних взаєморозрахунків.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмету даного господарського спору, судом першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 433 ЦК України (435-15) . ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-12 ГПК України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Фірми “Консоль ЛТД” задовольнити частково. Рішення від 29.10 – 16.11.2001 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 21.01.2002 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-17/9366-01 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.