Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Чупруна В. Д., за участю представника Промінвестбанку України Грабчака В. В. дов. від 9.01.2002 року № 09/27-36,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ фірми “Ріон” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2002 року у справі за заявою Донецького головного регіонального управління Промінвестбанку України

про визнання банкрутом ТОВ фірми “Ріон”,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.11.2001 року, залишеною без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2002 року, визнані додаткові вимоги Донецького головного регіонального управління Промінвестбанку України до ТОВ фірми “Ріон” на суму 1045595 гривень.

В касаційній скарзі ТОВ фірма “Ріон” просить судові рішення скасувати і відмовити в задоволенні додаткових вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що суд порушив вимоги ст.ст. 43, 62 п. 2 та 80 п. 2 ГПК України (1798-12) , допустивши повторне звернення з позовом зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та визнавши заздалегідь встановлену силу за рішеннями у справах, в яких сторонами були учасники провадження у справі про банкрутство.

Зазначає, що суд неправильно застосував ст. 170 ЦК України (435-15) , а проценти за зобов’язаннями ТОВ фірми “Ріон” з договору переводу боргу нараховані безпідставно, оскільки кредитних відносин між сторонами не існувало.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 109 АПК України вказівки, що містяться у постанові про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду, є обов’язковими для арбітражного суду при новому розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові вимоги Промінвестбанку України до боржника на суму 1045395 гривень були визнані ухвалою арбітражного суду Донецької області від 14.02.2000 року.

Постановою заступника голови суду від 29.08.2000 року зазначена ухвала скасована з мотивів неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 14.12.2000 року ця постанова заступника голови суду залишена без зміни з тих же підстав.

Повертаючи справу на новий розгляд, суди наглядових інстанцій зобов’язали арбітражний суд ретельно перевірити заперечення фірми “Ріон” щодо додаткових вимог банку, проаналізувати відповідність вимог банку умовам договору переводу боргу, з’ясувати правомірність вимоги банку щодо сплати процентів по кредиту за період після розірвання судом договору переводу боргу.

Однак, суд при новому розгляді справи, в порушення ст. 109 АПК України і ст.ст. 38, 43, 65, 84 ГПК України (1798-12) , вказівки наглядової інстанції не виконав, і знову неповно з’ясував дійсні обставини справи.

Поза увагою залишив вимоги наглядових інстанцій суду щодо повноти встановлення обставин справи і Донецький апеляційний господарський суд.

Так, судом не з’ясовано, чому проценти нараховані саме на суму 443565 гривень, з чого складається ця сума, коли було розірвано договір переводу боргу, за який період часу нараховувалися проценти.

За таких обставин судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, витребувати розрахунок процентів за періоди до і після розірвання договору переводу боргу, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ фірма “Ріон” задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 12.11.2001 року і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2002 року.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суддів.