461/2873/17 Про визнання протиправними та скасування наказів департаменту економічного розвитку міської ради "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство - 19.12.2022 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 461/2873/17

адміністративне провадження № К/9901/4032/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів: Кравчука В.М., Єзерова А.А.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017 (суддя - Волоско І.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (судді- Бруновська Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.)

у справі за адміністративним позовом Приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, треті особи Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" про визнання протиправними та скасування наказів,-

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У квітні 2017 року ПФ НВП "Комтех-плюс" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

1) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №57-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 15, 18, 21, 22, 31, 46 пункту 1.1);

2) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №58-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 50, 52, 54, 55 пункту 1.1);

3) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №59-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1);

4)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №62-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 66, 67 пункту 1.1);

5) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №63Д від 10.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 15, 16, 17, 73, 74, 77, 78 пункту 1.1);

6) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №64Д від 10.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 65, 67 пункту 1.1);

7) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №72-Д від 07.09.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 13, 16, 17, 18, 22, 25, 30 пункту 1.1);

8) наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №78-Д від 23.09.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 11, 17, 20, 23, 24, 33 пункту 1.1).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" та ПФ НВП "Комтех-плюс" укладено ряд договорів про надання рекламних послуг, зокрема: договір №Л/Л-14110п/НЮ, договір №Л/ДН-1-14138п/НЮ від 01.01.2014, договір №Л/П-14136п/НЮ від 02.01.2014, договір № Л/БМЕС-141250п/НЮ від 03.01.2014.

Згідно із п. 2.1. вказаних договорів та відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) (в частині розміщення реклами на транспорті), ПАТ "Укрзалізниця" розміщає рекламні конструкції, які є власністю ПФ НВП "Комтех-плюс" на об`єктах залізничного транспорту, а ПФ НВП "Комтех-плюс" здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на Залізниці (далі - послуга) у сумі, визначеній у Додатках до цих Договорів.

Умови розміщення рекламних конструкцій, а саме: тип рекламоносіїв, місце розміщення рекламоносіїв, вартість послуг з розміщення реклами визначаються сторонами у додатках до вищезазначених договорів.

Зокрема, ПАТ "Українська залізниця" розміщає рекламні конструкції, які є власністю ПФ НВП "Комтех-плюс", на об`єктах залізничного транспорту за наступними адресами: м. Львів, вул. Городоцька (пар.стр.) - проти буд. №165 (місце 3) просто неба: 6x3 м (M-1); м. Львів, вул. Городоцька (пар.стр.) - проти буд. №173 (місце 1) просто неба: 6x3 м (М-1); м. Львів, вул. Городоцька - Приміській вокзал (місце 1) просто неба: 6x3 м (М-1); м. Львів, вул. Городоцька - Приміській вокзал (місце 2) просто неба: 6x3 м (М-1); м. Львів, вул. Городоцька (пар.стр.) - проти вул. Горської просто неба: 6x3 м (М-1); м. Львів, вул. Городоцька (пар.стр.) - проти буд. №153 просто неба: 6x3 м (М-1); м. Львів, вул. Замарстинівська (залізн.міст. м.5): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Замарстинівська (залізн.міст. м.7): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Замарстинівська (залізн.міст. м.1): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Замарстинівська (залізн.міст. м.З): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Богданівська за АЗС: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Богданівська (Золочівська) просто неба: 6x3 м (М-1); м. Львів, вул. Вашингтона перед переїздом: 6x3 м, місце (1),6хЗ м, місце (2); м. Львів, вул. Вашингтона перед переїздом: 6x3 м, місце (1),6хЗ м, місце (2); м.Львів, вул. Зелена за переїздом: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Зелена за переїздом: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Зелена перед переїздом: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Луганська, 6 (біля залізничного переїзду): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Луганська, 6 (непар. стр., біля залізничного переїзду, м.2): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Чернівецька (неп.стр.)/Городоцька, м.1): 6x3 м, місце (1); вул. Чернівецька (неп.стр.)/Городоцька, місце (6) 6x3 м; м. Львів, вул. Шевченка (неп.стр.) Ю.Ковча, м.1): 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Шевченка (неп.стр.) Ю.Ковча, м.2): 6x3 м, місце (1); м. Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту, м.1): 1,2x1,8м, місце (1); м. Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту м.2): 1,2x1,8м, місце (1); м. Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту, м.З): 1,2x1,8м, місце (1); м. Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту м.4) просто неба: 1,2x1,8м, місце (1); м. Львів, вул. Єрошенка/вул.Варшавська, м.1: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул.Варшавська/вул.Єрошенка, м.8: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Джерельна/вул. Хімічна, м.2: 6x3 м, місце (1); м. Львів, вул. Джерельна/вул. Хімічна, м.З: 6x3 м, місце (1); м. Львів, Городоцька (Заправка Інтертранс); м. Львів, Городоцька,128; м. Львів, вул. Луганська (непарна стор., місце № 1) просто неба;

Судами встановлено, що рекламні конструкції, які виступають предметом вищезазначених договорів, належать позивачу на праві приватної власності та розміщені на землях залізничного транспорту, зокрема, в смузі відведення залізниці.

Відповідно до п. 5.1 договорів, останні набирають чинності з 01.01.2014 та діють до 31.12.2014. Договори неодноразово було пролонговано на новий строк на підставі додаткових угод.

У період з серпня по жовтень 2016 року Департамент економічної політики ЛМР скерував на адресу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" вимоги про усунення порушень Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) (самовільно встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) за адресами, де розміщуються рекламні конструкції ПФ НВП "Комтех-плюс" згідно укладених з ПАТ "Українська залізниця" договорами.

Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" направлено Регіональній філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" попередження про те, що самовільно встановлені рекламні конструкції підлягають демонтажу відповідно до оскаржуваних наказів Департаменту економічної політики ЛМР "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" за вищезазначеними адресами розміщення конструкцій ПФ НВП "Комтех-плюс" та запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію.

Також проінформовано про те, що у випадку невиконання демонтажу рекламних конструкцій у добровільному порядку, такий буде здійснено КП "Адміністративно-технічне управління".

Не погоджуючись з такими наказами відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що розміщення рекламних конструкцій на об`єктах та території залізничного транспорту не є розміщенням зовнішньої реклами і не потребує отримання дозволу органу місцевого самоврядування. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами), а тому оскаржувані накази відповідача про демонтаж рекламних конструкцій є протиправними.

Також покликався на те, що ці конструкції, хоч і розташовані на території ПАТ "Українська залізниця", належать ПФ НВП "Комтех-плюс" на праві власності, на адресу якого, як власника конструкцій та розповсюджувача реклами, не приходило жодного повідомлення чи вимоги на проведення демонтажу, що є грубим порушенням порядку прийняття вказаних рішень та проведення робіт з демонтажу.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Галицького районного суду Львова від 11.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а саме: 1)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №57-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 15, 18, 21, 22, 31, 46 пункту 1.1); 2)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №58-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 50, 52, 54, 55 пункту 1.1); 3)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №59-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1); 4)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №62-Д від 08.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 66, 67 пункту 1.1); 5)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №63Д від 10.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 15, 16, 17, 73, 74, 77, 78 пункту 1.1); 6)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №64Д від 10.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 65, 67 пункту 1.1); 7)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №72-Д від 07.09.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 13, 16, 17, 18, 22, 25, 30 пункту 1.1); 8)наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №78-Д від 23.09.2016 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс" (підпункти 11, 17, 20, 23, 24, 33 пункту 1.1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що реклама, розміщена на землях смуг відведення залізниці, є рекламою, розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, і є рекламою на транспорті, для розміщення якої не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це потрібно при розміщенні зовнішньої реклами. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Суди визнали безпідставним посилання відповідача на відсутність доказів, які свідчать про те, що земельні ділянки, на яких встановлені спірні рекламні конструкції, перебувають у користуванні ПАТ "Укрзалізниця", та дійшли висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватись у приватну власність, а тому наявність чи відсутність у ПАТ "Львівська залізниця" документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, покликається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 16 Закону України "Про рекламу", оскільки здійснювати розміщення зовнішньої реклами на території міста можна виключно у зазначеному вище порядку із дотриманням вимог зазначеного Закону, тобто на підставі дозволу, виданого виконавчим комітетом Львівської міськради та погодженого з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ним органами (особами).

Також покликається на висновки Вищого господарського суду України у постанові від 10.10.2017 у справі №917/45/17.

Крім того, покликається на те, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, які стосуються лише прав ПАТ "Укрзалізниця", а не позивача. Оспорюючи накази відповідача, позивач покликається на порушення такими його права власності, що є підставою для звернення до суду в порядку господарського судочинства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР (270/96-ВР) (тут і далі - Закон №270/96-ВР (270/96-ВР) в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону №270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг (абз. 6 статті 1);

- реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену (абз. 12 статті 1).

Частиною першою статті 16 Закону №270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону №270/96-ВР передбачено, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху.

За змістом наведених норм, реклама на транспорті є окремим видом зовнішньої реклами, має певні особливості та має окремий порядок регулювання розповсюдження реклами. Для розміщення реклами на транспорті дозвіл виконавчого комітету органу місцевого самоврядування не потрібен, необхідне лише погодження з власником об`єктів транспорту або уповноваженими ним органами. Натомість, розміщення зовнішньої реклами в обов`язковому порядку потребує отримання дозволу виконкому відповідної місцевої ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Правовідносини пов?язані з демонтажем належних позивачу рекламних конструкцій на підставі відповідних договорів та оскаржуваних у цій справі наказів частково уже були предметом судового розгляду.

Так, у постанові від 10.10.2017 у справі №914/45/17 Вищий господарський суд України дійшов висновку, що "…розміщення рекламних конструкцій на землях транспорту не є тотожним з розміщенням реклами на транспорті у розумінні приписів Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) , а тому до регулювання спірних правовідносин застосовується положення статті 16 вказаного Закону, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 (2067-2003-п) , та Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затвердженими Рішенням Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569…".

За визначенням, яке наведено у абзаці 12 статті 1 Закону №270/96-ВР, головною ознакою, яка відрізняє рекламу на транспорті від іншої реклами, є її місцерозташування.

До таких місць належать: території підприємств транспорту загального користування, території метрополітену, зовнішні та внутрішні поверхні транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Водночас, Закон №270/96-ВР (270/96-ВР) не відносить до реклами на транспорті усю рекламу, розміщену на землях транспорту, а чітко визначає перелік місць, розташування у яких відносить її до реклами на транспорті, і такий перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, до реклами на транспорті належить лише та реклама, яка розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену, як це визначено у абзаці 12 статті 1 Закону №270/96-ВР.

Розміщення реклами в інших місцях, хоч і на землях залізничного транспорту (стаття 6 Закону України "Про залізничний транспорт"), виключає можливість віднесення її до реклами на транспорті, відтак, потребує обов?язкового погодження з органом місцевого самоврядування відповідно до вимог статті 16 Закону №270/96-ВР.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки рекламні конструкції позивача розміщені на землях залізничного транспорту, тому такі є рекламою на транспорті, не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні приписи містила стаття 159 КАС України в редакції до 15.12.2017.

В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обмежились висновками щодо розташування належних позивачу рекламних конструкцій на землях залізничного транспорту.

При цьому, конкретні місця розташування рекламних конструкцій судами попередніх інстанцій не з?ясовані.

Для правильного вирішення справи та з?ясування питання необхідності погодження розташування рекламних конструкцій позивача з органом місцевого самоврядування необхідно з?ясувати, які з належних позивачу рекламних конструкції розташовані у місцях, які передбачені абзацом 12 статті 1 Закону №270/96-ВР, а які з них ні.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на наявність у цій справі спору про право та необхідність розгляду такого в порядку господарського судочинства є безпідставним, оскільки в межах розгляду цієї справи право власності позивача на рекламні конструкції не заперечується, а спірним є правомірність прийняття відповідачем наказів про їх демонтаж.

Крім того, оскаржуваними наказами вирішено лише демонтувати, а не вилучити рекламні конструкції, з передачею їх на відповідальне зберігання.

Крім того, оскаржувані у цій справі накази про демонтаж уже оскаржувались позивачем в порядку господарського судочинства і провадження у справі в частині зазначених позовних вимог було припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) у зв?язку з тим що спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук