819/1179/17 Про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні особі статусу учасника бойових дій; зобов`язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання особі статусу учасника бойових дій; зобов`язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України видати особі посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка - 19.12.2022 Прийняття

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (головуючий суддя Осташ А.В., судді: Данилевич Н.А., Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, викладене в листі від 14.06.2017 №7637/х/99-99-04-04-01-14.

Зобов`язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині постанови, прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин капітан податкової міліції ОСОБА_1 працював в органах податкової поліції та займав посаду заступника начальника відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області.

Наказами ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 29.02.2016 №637-о, від 01.04.2016 №1139-о, від 08.06.2016 № 2277-о позивача було відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до копії витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 224дск від 11.08.2016 з 03.03.2016 ОСОБА_1 вважався таким, що був включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Згідно копії витягу з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 020 від 14.04.2016 з 03.03.2016 ОСОБА_1 був залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Також, у відповідності до копії витягу з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 029 від 08.06.2016 з 01.04.2016 ОСОБА_1 був залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Згідно витягу з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21.07.2016 № 036 позивач був відкликаний з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях до місця постійної дислокації і виведений з підпорядкування керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях з 09.06.2016.

19.12.2016 позивач звернувся із заявою до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про встановлення йому статусу учасника бойових дій.

28.03.2017 на засіданні Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України, що відбулось 28 березня 2017 року та оформлене протоколом №3, останньою одноголосно прийнято рішення направити запит до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо можливості надання Комісією ДФС України статусу учасника бойових дій працівникам слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС України, за умови залучення до матеріалів про надання статусу документів, передбачених законодавством.

Згідно отриманої відповіді на вказане звернення Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників бойових дій листом від 21 квітня 2017 року №1730/02/05.1-17 вказала, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС України окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до Закону не вбачається можливим.

Листом від 14.06.2017 №7637/х/99-99-04-04-01-14 "Про надання інформації" відповідач повідомив позивача про те, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв`язку з чим було повернуто позивачу направлені до Комісії заяву та матеріали.

Підставою для відмови у наданні позивачу відповідного статусу учасника бойових дій стала норма Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - Закон №3551-ХІІ (3551-12) ), згідно якої статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України, до яких позивач не належить.

Вважаючи відмову у наданні статусу учасника бойових дій протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФС України звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО без внесення змін до чинного законодавства не вбачається можливим, тому вважає, що обґрунтовано відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є: Конституція України (254к/96-ВР) , Закон №3551-ХІІ (3551-12) , Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (413-2014-п) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №413), Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2016 року №957 (z1553-16) , що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2016 року №1553/29683 (z1553-16) (далі - Положення №957).

Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, визначений Порядком №413.

Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

У пункті 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в ДФС України;

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №957, комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Підстави для відмови в наданні статусу учасника бойових дій визначені пунктом 7 розділу ІІ Положення №957, і такими підставами є:

відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

надання недостовірних даних про особу;

виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;

наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Отже, вказана відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу статуса учасника бойових дій (неналежність до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України) не передбачена Положенням №957.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 4 березня, 28 квітня 2020 року, 13 квітня 2022 року (справи №№813/2122/17, 826/7722/17, 802/113/18-а).

Як встановлено судами позивач з 3 березня по 09 червня 2016 року, на підставі вищенаведених наказів ДФС України та витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ, відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Виходячи з аналізу наведених норм права та встановивши наявність у позивача усіх необхідних документів, визначених Порядком №413, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведеного, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.