703/3197/17 Про визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні особі одноразової грошової допомоги згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в області про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з урахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності; зобов`язання МВС України призначити особі одноразову грошову допомогу згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в області та поданих документів - 19.12.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Губська Л.В., Епель О.В.),

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач, МВС України) у якому просив:

- визнати дії відповідача в особі Департаменту фінансово-облікової політики щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 17.03.2017 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (565-12) у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з урахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності, протиправними;

- зобов`язати відповідача призначити йому одноразову грошову допомогу згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаської області від 17.03.2017 та поданих документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (565-12) у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, з врахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності;

- зобов`язати відповідача надати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.04.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 скасовано рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.04.2018.

Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (залучена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, яка оформлена листами №15/2-1075 від 31.03.2017 та №37/Ш-14 від 28.04.2017, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21.10.2015 (850-2015-п) (далі також - Прядок №850).

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення ІІ групи інвалідності 23.12.2016 відповідно до Порядку № 850, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 17.07.1978 по 09.02.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ України (далі - ОВС).

Під час проходження служби в ОВС з 16.05.1986 по 04.06.1986 позивач приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль та м. Прип`ять.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №186 за 1998 рік ОСОБА_1 встановлено діагноз: вегето-судинна дистонія змішаної форми, кризовий перебіг, хронічна дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з цефалічним, остено-неврастенічним синдромом, в зв`язку з чим останній визнаний обмежено придатний до військової служби. Вказане захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби в ОВС.

Згідно довідки №14/8-31 від 13.02.2017, виданої Управлінням МВС України в Черкаській області, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді інспектора окремого дивізіону ДПС ДАІ УВС Черкаського облвиконкому в званні старшини міліції, приймав участь у заходах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, з 16 травня 1986 року по 04 квітня 1986 року в м. Чорнобиль та м. Прип`ять.

З витягу із акта у МСЕК № 001638 вбачається, що 21.04.1998 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням обов`язку військової служби.

Відповідно до довідки №02-05/5 від 17.02.2017, виданої директором Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", ОСОБА_1 30.05.2000 отримав страхову суму в розмірі 8 263, 80 грн як інвалід ІІІ групи.

Згідно постанови №45 від 04.05.2016 Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" з приводу встановлення причинного зв`язку захворювань у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1, 1957 р.н., захворювання у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 : "Рак передміхурової залози. G 1, Т 1-2, N 0, М 0; стан після гормональної терапії та оперативного лікування (23.03.2016 радикальна простатектомія, лімфоаденектомія)", ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №536320 ОСОБА_1 з 23.12.2016 встановлена ІІ (друга) група інвалідності безтерміново.

21.02.2017 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області з заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності.

16.03.2017 Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області виготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (565-12) , який складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок для затвердження подано до ДФОП МВС України.

Департамент фінансово-облікової політики МВС України у своєму листі від 31.03.2017 року №15/2-1075, направленому Ліквідаційній комісії УМВС України в Черкаській області, зазначив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки між первинним встановленням втрати працездатності (21.04.1998) та повторним оглядом (23.12.2016) минуло два роки.

Листом № 37/Ш-14 від 28.04.2017 Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги. Зазначено, що первинний огляд МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності відбулося 21.04.1998, повторний же огляд МСЕК та встановлення ІІ групи інвалідності - 23.12.2016, що перевищує передбачений п.4 Порядку №850 граничний дворічний термін.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки первинно інвалідність позивачу була встановлена 21.04.1998 (ІІІ група), а ІІ групу інвалідності він набув лише 23.12.2016, тобто зі спливом дворічного строку, передбаченого законодавством, відсутні правові підстави для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив із протиправності дій та рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та третя особи подали касаційні скарги, у якій просять таке рішення скасувати й залишити в силі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.04.2918. В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема вказують, що пунктом 4 Порядку № 850 регламентовано граничний строк у два роки, у межах якого після первинного встановлення втрати працездатності працівник міліції має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, якщо йому встановлено інвалідність (вищу групу інвалідності).

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційні скарги не скористався.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарг з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закону № 580-VIII (580-19) ) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII (565-12) .

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII (580-19) право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII (565-12) зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) .

До набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) , тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На реалізацію вимог статті 23 Закону №565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) .

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2020 (справа №711/1837/18) зазначила, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зав`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

Положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII (580-18) не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, у справі №711/1837/18 відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі №808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII (565-12) право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції зберіглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII (580-18) і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII (565-12) , що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII (580-18) , так само як і Закон №580-VII (580-18) не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.

Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд звернув увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся понад два роки після первинного встановлення інвалідності, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

У цій же справі суди також встановили, що за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності, МВС України відмовило йому у призначенні такої, оскільки між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом минуло понад два роки.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.