Верховний Суд України у складі:

головуючого          Тітова Ю.Г.,

суддів:              Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., 

                     Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., 

                     Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., 

                     Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., 

                     Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., 

                     Короткевича М.Є., Коротких О.А., Кривенди О.В., 

                     Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., 

                     Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., 

                     Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., 

                     Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., 

                     Пошви Б.М., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., 

                     Скотаря А.М., Терлецького О.О., Шаповалової О.А., 

                     Шицького І.Б., Яреми А.Г., –

при секретарі судового засідання Любченко С.М.,

представників:

Державної податкової адміністрації України – Розмош В.І., Тарасенка В.О.;

Міністерства фінансів України – Ганчука А.А., Самойленка А.В., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова (далі – Товариство) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства до Державної податкової адміністрації у Херсонській області (далі –ДПА) про визнання протиправним рішення,

У листопаді 2006 року Товариство звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання протиправним рішення ДПА від 26 жовтня 2006 року № 1 в частині скасування прийнятих Чаплинським відділенням Скадовської міжрайонної державної податкової інспекції рішень від 28 лютого 2005 року № 20, № 21 про списання безнадійного податкового боргу, що виник у 2003–2004 роках, з фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 25 668 грн 34 коп., податку на додану вартість у сумі 903 грн 2 коп. та зі збору із забруднення у загальній сумі 4 039 грн 45 коп. та в частині поновлення зазначеного податкового боргу у картці особового рахунку позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зупинення статтею 75 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (далі – Закон № 2285-IV (2285-15) ) дії підпунктів "в" і "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) не є підставою для відмови у списанні безнадійного податкового боргу, який виник до 2005 року.

Також позивач вважає, що чинне законодавство не передбачає повноважень податкових органів скасовувати вже здійснене списання боргів та поновлювати первісний стан особових рахунків платників податків на розміри вже списаних раніше сум податків і зборів.

Постановою господарського суду Херсонської області від 7 грудня 2006 року у позові відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у 2005 році орган державної податкової служби не міг вчиняти списання податкового боргу у зв’язку з прямою забороною робити це, встановленою статтею 74 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV "Про державний бюджет України на 2004 рік" (далі – Закон № 1344-ІV (1344-15) ) та статтею 68 Закону № 2285-IV, а також відсутністю чинної норми, яка б визначала підстави для такого списання, оскільки пунктом 7 статті 75 Закону № 2285-IV дію підпунктів "в" і "г", підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ було зупинено. Спірне рішення прийняте відповідачем в межах його компетенції, визначеної статтею 12 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 6 квітня 2007 року постанову господарського суду Херсонської області від 7 грудня 2006 року скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову. Це рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що положення пункту 7 статті 75 Закону № 2285-IV не поширюється на періоди, що передують 2005 бюджетному року. Списання такого боргу у І кварталі 2005 року зумовлено вимогами підпункту 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ щодо поквартального списання безнадійного податкового боргу. Також суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР "Про систему оподаткування" зміна податкових ставок та механізмів справляння податків і зборів не можуть запроваджуватися Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (rs12330938) від 3 листопада 2010 року постанову суду апеляційної інстанції у справі скасовано, залишено в силі постанову господарського суду Херсонської області від 7 грудня 2006 року.

У заяві Товариство, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 74 Закону № 1344-ІV та статті 68, пункту 7 статті 75 Закону № 2285-IV, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs12330938) від 3 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На підтвердження підстав, визначених частиною першою статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду рішення суду касаційної інстанції, відповідач надав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2007 року у справі № К-18958/06 (rs1328172) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції про спонукання до списання безнадійного податкового боргу та від 11 березня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Райагрохім" до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про списання податкового боргу.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Приймаючи рішення у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що неможливість списання органом державної податкової служби безнадійного податкового боргу у 2005 року зумовлена забороною, встановленою статтею 68 Закону № 2285-IV, здійснювати у цьому році списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), надавати відстрочки щодо термінів її сплати, та зупиненням згідно пункту 7 статті 75 цього Закону, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із бюджетним законодавством, дії підпунктів "в" та "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ.

У доданих до заяви судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, на які Товариство посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суд дійшов протилежного висновку, мотивуючи його тим, що вказані норми Закону № 2285-IV (2285-15) не можуть бути застосовані до відносин списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили у 2003 – 2004 роках, оскільки на час його виникнення норми Закону № 2181- ІІІ (2181-14) діяли, а відтак, відмова у його списанні є порушенням прав позивачів.

Викладене свідчить, що суд касаційної інстанції по-різному застосував норми Закону № 2285-IV (2285-15) , які регулюють податкові відносини, пов’язані зі списанням у 2005 році безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Зазначені норми Закону № 2285-IV (2285-15) та законів про внесення змін до нього, якими було введено заборону у 2005 році проводити реструктуризацію або списання заборгованості суб’єктів господарювання за податками, зборами та зупинено дію підпунктів "в" та "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ неконституційними не визнані. Крім того, ці закони прийнято пізніше із перелічених вище законодавчих актів, що надає їм перевагу при вирішенні судами питання, нормою якого закону слід керуватися під час розгляду справи.

Положення статті 68, пункту 7 статті 75 Закону № 2285-IV свідчать про відсутність правових підстав для здійснення органами державної податкової служби списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у 2005 бюджетному році.

Ураховуючи викладене, заява Товариства не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.