Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

розглянувши апеляційну скаргу Коритнянської сільської ради, с. Коритняни Ужгородський р-н №2/КСВ від 09.10.2008р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2008р.

у справі № 4/177

за позовом: Коритнянської сільської ради, с. Коритняни

до відповідача: Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода"(надалі КП "Водоканал м. Ужгорода"), м. Ужгород

про: розірвання договору від 11.04.1997 року,

з участю представників сторін:

від позивача: Марамигін П.В. - представник (довіреність у матеріалах справи), Готра В.В. - представник (довіреність у матеріалах справи)

від відповідача: Феделещак М.М. –представник (довіреність у матеріалах справи)

Права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін роз’яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від представників не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.07.2008р. у справі №4/177 відмовлено в задоволенні позовних вимог Коритнянської сільської ради до КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода"про визнання частково недійсним та розірвання договору від 11.04.1997 року.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що доводи позивача щодо вимог про розірвання договору водопостачання не вказують на істотну зміну обставин, при наявності якої договір може бути розірваний судом. Суд визнав безпідставними твердження позивача, що сільський голова не був уповноваженим на укладення спірного договору; посилання позивача на відсутність у договорі предмета, ціни, обсягів постачання і строку дії договору, а також те, що спірний договір не відповідає типовому договору, передбаченому Правилами надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення. не заслуговують на увагу.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на обставини, що склалися між сторонами, для позивача є необхідним не розривати вказаний договір водопостачання, а працювати згідно з його умовами (можливо, з внесенням певних змін), та одночасно шукати можливості для забезпечення питною водою населення з інших джерел водопостачання або ж на запропонованих відповідачем умовах (приєднання всіх окремих споживачів до комунальних мереж, які перебувають на балансі відповідача, і документального оформлення цих дій з наступним укладенням нових договорів).

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування підстав апеляційної скарги скаржник покликається на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Крім цього, скаржник зазначає, що суд постановив рішення всупереч ст.ст. 203, 215, 227, 228 Цивільного кодексу України, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2 статті 203 цього Кодексу, судом не враховано, що спірний договір від 11.04.1997 року укладено всупереч п. 9 ст. 35 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування"не виконавчим комітетом Коритнянської сільської ради, а Коритнянською сільською радою, про що свідчить як преамбула договору, так і відбиток печатки на договорі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу від 12.12.2008 року № 761 та в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, подану апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив:

11 квітня 1997 року між Коритнянською сільською радою і виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород (правонаступником якого є відповідач) укладено договір водопостачання на об’єкти у відповідності зі списком, викладеним у додатку до договору.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору у зв’язку з відсутністю додатку до нього, що унеможливлює виконання умов договору, зокрема, здійснення обліку і розрахунків за спожиту воду. Крім того, позивач посилався на зміну голів сільської ради за час дії договору та виділення зі складу Коритнянської сільської ради як окремої Часлівської сільської ради, установи та населення якої теж є споживачами Минайського водозабору.

Відповідач не дав згоду на розірвання договору, вважаючи, що відсутність списків не є підставою для такого розірвання, оскільки подача води в селі Кінчеш і Коритняни здійснюється двома вводами, а кількість об’єктів може змінюватися без відома "Водоканалу"; обов’язок надавати та уточнювати список споживачів води для встановлення норм споживання покладається саме на абонента –споживача, а не постачальника послуг (пункт 11.8 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України).

У зв’язку з відсутністю згоди відповідача на розірвання договору Коритнянська сільська рада звернулася з позовом про розірвання договору від 11 квітня 1997 року в судовому порядку, посилаючись на відсутність додатку до договору з переліком об’єктів - споживачів води, а також неможливістю сільської ради, всупереч Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , займатися збором коштів за спожиту населенням воду. Окрім цього, позивач наводить інші підстави для розірвання договору, а саме: договір від 11 квітня 1997р. був укладений на об’єкти, що були безпосередньо у віданні сільської ради і фінансувалися нею. В розрахунках з відповідачем за спожиту цими об’єктами воду рада виступала як абонент, однак, не маючи наміру бути посередником у відносинах з фізичними особами. Проте, відповідач вважає Коритнянську сільську раду організацією, що надає послуги субабонентам - жителям розташованих на території сільради домогосподарств та інших суб’єктів; невиконання відповідачем зобов’язань по відведенню господарсько-побутових, виробничих і дощових стоків (п/п "а" р. 1 договору) і проведенню ремонту вуличних водорозбірних колонок на території сільради (р. III договору); договір укладений головою з перевищенням своїх повноважень, без згоди сесії сільської ради на укладення такого договору та наступного його затвердження; договір не містить чіткого погодження предмета, ціни та строку дії договору, а також не відповідає типовому договору, передбаченому Правилами надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997р. № 1497 (1497-97-п) .

При прийнятті постанови, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з наступного:

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Відповідно до положень цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з самого спірного договору від 11.04.1997 року, сторони не зазначили умов щодо строку дії цього договору. Договір укладений в квітні 1997 року і станом та 2008 рік діє на тих самих умовах. Як вірно зазначає скаржник, договір не містить чіткого погодження предмета - відсутній додаток до договору з переліком об’єктів - споживачів води (ч.4 розділу: предмет договору), що є невід"ємною частиною договору, не визначено ціни договору, оскільки в договорі тариф, по якому абонент повинен оплачувати за споживання води, вказаний в карбованцях, тобто, в грошовій одиниці, якої станом на 2008 рік не існує. Таким чином, спірний договір не відповідає вимогам Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , Типовому договору, передбаченому Правилами надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997р. № 1497 (1497-97-п) .

Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

Позивач в доповненнях та уточненнях до позовної заяви ( а.с.68) просив визнати частково недійсним (не вказавши в якій частині) та розірвати договір від 11.04.1997р.

З огляду на те, що неукладений договір не можна визнавати недійсним та розривати його, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Коритнянської сільської ради задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2008 року у справі № 4/177 скасувати.

Договір від 11.04.1997 року визнати неукладеним. В позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І ГПК України (1798-12) .

4. Справу передати в місцевий господарський суд Закарпатської області.