П-3/97 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ - 23.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М.М.) від 09.09.2008 року у справі № П-3/97 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Дочірнього підприємства "Наше житло" ЗАТ БК "Прикарпаття і К" м. Івано-Франківськ на користь позивача ВАТ "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства, м. Івано-Франківськ 29 898,33 грн. основного боргу, 1663,37 грн. пені, 266,71 грн. 3% річних, 1100,80 грн. збитків від інфляції та 955,17 грн. боргу за техобслуговування; в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач –Дочірнє підприємство "Наше житло" ЗАТ БК "Прикарпаття і К" з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, без належної правової оцінки обставин справи та наявних у ній доказів, та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування своїх вимог покликається, зокрема, на те, що невірний розрахунок позивачем суми заборгованості та не дослідження господарським судом фактичних строків проведення відповідачем розрахунків за газ призвело до невірного нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних, а відтак, і до безпідставного стягнення з відповідача коштів. Зазначає, що при розгляді даної справи місцевим господарським судом не дано належної оцінки тому факту, що природній газ, який споживається відповідачем, у всьому об’ємі використовується виключно на дахову котельню для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, що на його думку, призвело до невірного застосування тарифу на природний газ, що передбачений для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання. Посилається також на те, що позивачем в односторонньому порядку проведено зміни до умов договору на постачання газу. Крім того, покликається на безпідставність задоволення господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 955,17 грн. боргу за техобслуговування, оскільки вважає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку, а судом не витребувано доказів на підтвердження вказаної заборгованості.

Позивач –Івано-Франківське управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Івано-Франківськгаз"у відзиві на апеляційну скаргу (№ 778 від 21.11.2008 року) доводи відповідача про зміну в односторонньому порядку умов договору на постачання газу та недоведеність суми заборгованості вважає безпідставними і необґрунтованими, а тому просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2008 року залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року, 25.11.2008 року та 16.12.2008 року. Ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року строк вирішення апеляційної скарги продовжено.

Позивач в дане судове засідання не з’явився, але у відзиві на апеляційну скаргу (№ 778 від 21.11.2008 року) у зв’язку з неможливістю явки його представника в судове засідання просив розгляд справи провести без участі останнього.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2008 року у справі № П-3/97 –залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

05 січня 2004 року між ВАТ "Івано-Франківськгаз"в особі Івано-Франківського управління газового господарства (Постачальник) та ДП "Наше житло"(Покупець) було укладено договір № 1005 на поставку природного газу, згідно умов якого Постачальник зобов’язувався передати Покупцю природний газ, а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Розділами 2,4,5 цього договору визначено кількість, якість та ціну газу, що поставлявся відповідачу, а також порядок та умови проведення розрахунків.

Поряд з цим, пунктом 4.2 даного договору сторони обумовили, що ціна на газ, що вказана в договорі, визначена на день його підписання і може змінюватися згідно урядових документів України. У випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін за даним договором.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З’ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що протягом дії укладеного між сторонами у даній справі договору в період з січня 2004 року по лютий 2008 року неодноразово змінювалась ціна на природний газ у зв’язку із встановленням урядовими документами України нових тарифів на газ, що знайшло своє відображення у виставлених позивачем рахунках на оплату спожитого відповідачем газу.

Листом № 07-24 від 11.02.2008 року позивач повідомив відповідача про те, що у зв’язку з внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України № 1401 від 19.12.2007 року (1401-2007-п) до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 року "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (605-2006-п) Івано-Франківське управління по експлуатації газового господарства з 01.02.2008 року не може постачати газ для потреб котельні відповідача за умовами договору № 1005, постачання газу за ціною 686 грн. за 1 тис. куб. м. можливе лише при умові укладення угоди на постачання природного газу безпосередньо з ДК "Газ України". Цим же листом позивач повідомив, що згідно розпорядження ВАТ "Івано-Франківськгаз"№ 27/05-229 від 06.02.2008 року укладення угоди на постачання природного газу з Івано-Франківським управлінням по експлуатації газового господарства можливе лише як для суб’єктів господарювання, тобто за ціною 1293,95 грн. за 1 тис. куб. м., у зв’язку з чим відповідачу необхідно було до 15 лютого 2008 року вирішити питання укладення угоди на постачання та транспортування природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не погодився на зміну договірних умов постачання газу, не вирішив питання укладення відповідної угоди з ДК "Газ України", але продовжував споживати природний газ для вироблення теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем за період з лютого 2008 року по червень 2008 року включно в сумі 29 898,33 грн.

Водночас, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що позивачем для визначення ціни спожитого відповідачем газу невірно застосовано тариф, що встановлений для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання, оскільки вважає, що газ, який споживається відповідачем, у всьому об’ємі використовується виключно на дахову котельню для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Однак, колегія, перевіривши доводи скаржника в цій частині, дійшла висновку, що такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) реалізація природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється дочірньою компанією "Газ України"та дочірнім підприємством "Газ-тепло"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, що не перевищують граничних рівнів цін на природний газ, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 року "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (605-2006-п) (в редакції від 19.12.2007 року) граничні рівні цін на природний газ були встановлені для:

1) підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання за умови компенсації Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України"з державного бюджету різниці в цінах на природний газ, на рівні 686 гривень за 1 тис. куб. метрів;

2) промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 934,7 гривні за 1 тис. куб. метрів (а з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування –1293,95 грн. за 1 тис. куб. м.).

Враховуючи обставини справи та вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, колегія дійшла висновку, що позивач підставно та обґрунтовано звернувся до відповідача з пропозицією укласти угоду на постачання природного газу безпосередньо з ДК "Газ України", оскільки продовжувати відпуск відповідачу газу за умовами договору № 1005 від 05.01.2004 року відповідно до вимог діючого законодавства позивач міг лише за цінами, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 року (605-2006-п) для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання, тобто в розмірі 1293,95 грн. за 1 тис. куб. м. з урахуванням податку на додану вартість, цільової надбавки та тарифів на транспортування та постачання (на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановленому законом порядку не уклав відповідного договору на постачання природного газу з належним контрагентом (Постачальником), що підтверджується, зокрема, довідкою № 27/05-1495 від 09.09.2008 року, виданою ВАТ "Івано-Франківськгаз", але продовжував споживати поставлений позивачем газ. При цьому, договір № 1005 від 05.01.2004 року на поставку природного газу зберігав свою чинність, оскільки п. 10.1 даного договору передбачено, що він діє в частині споживання газу щорічно, якщо про протилежне за 10 днів не повідомить зацікавлена сторона, а в частині проведення розрахунків за послуги –до їх повного здійснення, у зв’язку з чим позивач з лютого місяця 2008 року почав здійснював поставку відповідачу газу за новими цінами, встановленими для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання.

Поряд з цим, варто зазначити, що такі дії позивача узгоджується з п. 4.2 договору на поставку природного газу № 1005 від 05.01.2004 року, яким передбачена можливість зміни ціни на газ у випадку зміни законодавства, при цьому, нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін за даним договором, а тому покликання скаржника на те, що позивачем в односторонньому порядку проведено зміни до умов договору на постачання газу, є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, аналізом матеріалів справи та наявних у ній доказів колегією встановлено, що договір № 1005 від 05.01.2004 року на поставку природного газу було укладено з відповідачем як суб’єктом господарювання, основним видом діяльності якого є будівництво та здавання в оренду житла, а також надання комунальних та послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню. Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що газ, який споживається відповідачем, у всьому об’ємі використовується виключно на дахову котельню для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Не подано таких доказів відповідачем і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Пунктом 6.1 договір № 1005 від 05.01.2004 року передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотків із суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Одночасно, згідно вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши подані позивачем розрахунки розміру пені, враховуючи уточнений розрахунок (а. с. 22), 3% річних та інфляційних втрат, а також висновки місцевого господарського суду в цій частині, колегією встановлено, що у зв’язку з неповною та несвоєчасною оплатою відповідачем наданих йому послуг розмір пені за період з 11.03.2008 року по 27.06.2008 року становить 1663,37 грн., розмір 3% річних за період лютий-червень 2008 року складає 266,71 грн., а розмір збитків, завданих інфляцією у цей період –1100,80 грн.

Крім того, колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з відповідача 955,17 грн. боргу за техобслуговування, оскільки відповідно до п. 1 угоди № 1005 від 01.01.2005 року, укладеної між Івано-Франківським управлінням газового господарства (Виконавець) та ДП "Наше житло"(Замовник), позивач взяв на себе зобов’язання по технічному огляду і профілактичному обслуговуванню обладнання газового господарства, яке належить Замовнику, а відповідач зобов’язався оплатити вартість робіт по технічному огляду та профілактичному обслуговуванню у встановлені терміни та в сумі згідно розділу 2 цієї угоди.

Покликання скаржника на безпідставність задоволення господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за техобслуговування, необґрунтовані і не підтверджені жодними доказами, натомість наявність проведення позивачем заходів, передбачених угодою № 1005 від 01.01.2005 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема, графіком сумісного обходу газопроводів, вводів та споруд на них на 2008 рік, нарядом-допуском № 61 на виконання газонебезпечних робіт в газовому господарстві від 5 червня 2008 року, паспортом газорегулюючого пункту, станції /ГРП, ГРС/, побудованого по проекту за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Кармелюка, журналом по сумісному обходу підземних газопроводів і споруд на них.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що відповідач в порушення зобов’язань згідно договору № 1005 від 05.01.2004 року розрахунків за надані послуги не здійснив, пеню, інфляційні втрати, 3% річних та витрати на технічне обслуговування позивачу не відшкодував. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду апеляційної інстанції також не надав.

За таких обставин колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29 898,33 грн. –основного боргу, 1663,37 грн. пені, 266,71 грн. 3% річних, 1100,80 грн. збитків, завданих інфляцією, та 955,17 грн. боргу за техобслуговування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з’ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Враховуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1763,27 грн. та уточнений розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто у стягненні 99,90 грн. пені слід відмовити.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2008 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.