990/129/22 Про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо нормативного невизначення порядку дій ВККС України та/або учасників кваліфікаційного оцінювання суддів у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або навіть унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від волі судді, за станом здоров`я тощо; зобов`язання ВККС України внести зміни до Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення; зобов`язання ВККС України внести зміни до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання - 15.12.2022 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо нормативного невизначення порядку дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або учасників кваліфікаційного оцінювання суддів у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або навіть унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від волі судді, за станом здоров`я тощо;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України внести зміни до Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 №143/зп-16 (далі - Положення), щодо унормування порядку дій учасника кваліфікаційного оцінювання суддів і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі, за станом здоров`я тощо;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України внести зміни до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України від 04.11.2016 №144/зп-16 (далі - Порядок), щодо унормування порядку дій учасника кваліфікаційного оцінювання суддів і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі, за станом здоров`я тощо;

- стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь позивача судові витрати по справі.

Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідача

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нормами спірних Положення та Порядку не визначено механізму дій у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання виникли обставини, що значно ускладнюють або навіть унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі, за станом здоров`я тощо.

3. Позивач зазначає, що відсутність нормативно визначеного порядку дій у подібній ситуації та попередження з боку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про те, що у випадку залишення місця проведення іспиту такий суддя отримає нуль балів та буде вважатися таким, що не склав іспиту може призвести до недотримання справедливого балансу між результатом, на досягнення якого спрямоване проведення оцінювання здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, та фактичною оцінкою, яку суддя може отримати з урахуванням викладених обставин, які не дозволяють об`єктивно встановити відповідність судді визначеним у законі критеріям оцінювання.

4. Позивач стверджує, що відсутність означеного нормативного регулювання є бездіяльністю відповідача, який необхідним чином не врегулював та у межах своєї компетенції у розумні строки нормативно не визначив порядок дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або учасників кваліфікаційного оцінювання суддів у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі, за станом здоров`я тощо.

5. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що такі прогалини у нормативному регулюванні процедури кваліфікаційного оцінювання можуть мати результатом неправомірний висновок Комісії щодо нездатності судді здійснювати професійну діяльність та щодо невідповідності його займаній посаді, навіть за умов недотримання при цьому процедурної справедливості. На думку позивача, в контексті порушеного питання ані Положення, ані Порядок не у повній мірі відповідають вимогам щодо якості нормативно-правового акту як складової принципу верховенства права.

6. Відзиву на позовну заяву Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не подано.

Рух справи в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду

7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022 для розгляду справи №990/129/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Губська О.А., Данилевич Н.А., Калашнікова О.В., Мельник-Томенко Ж.М.

8. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2022 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів. Витребувано від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належним чином засвідчену копію Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердження ВККС України від 03.11.2016 №143/зп-16 (в редакції рішення ВККС України від 13 лютого 2018 року №20/зп-18), а також належним чином засвідчену копію Порядку проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (у редакції рішення ВККС України 13.02.2018 №20/зп зі змінами, внесеними згідно з рішеннями Комісії від 02.10.2018 №210/зп-18 та від 18 жовтня 2018 №229/зп-18).

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10. 14 грудня 2022 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

11. Представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у судове засідання 14.12.2022 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

12. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

13. Указом Президента України від 16.04.2010 №544/2010 (544/2010) ОСОБА_1 призначено на посаду Овідіопольського районного суду Одеської області.

14. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.10.2017 стосовно позивача призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді.

15. Позивач стверджує, що під час проходження ним тестування в межах кваліфікаційного оцінювання виникли обставини, за яких він відчув збільшення артеріального тиску та певний розлад зору, однак навіть за таких умов він був змушений продовжувати відповідати на тестові запитання, оскільки у випадку залишення місця проведення іспиту він отримав би нуль балів та вважався таким, що не склав іспиту. Зазначає, що вказані обставини, які були результатом відсутності нормативно визначеного порядку дій у подібній ситуації, викликали в нього додаткові стресові реакції.

16. Не погоджуючись з відсутністю правового регулювання описаної ним ситуації, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом.

17. Судом також встановлено, що згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів щодо діяльності органів суддівського самоврядування" від 16.10.2019 №193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 07.11.2019.

Оцінка доказів, застосування норм права та мотиви прийнятого рішення

18. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 стверджує, що ані Положення, ані Порядок не у повній мірі відповідають вимогам щодо якості нормативно-правового акту як складової принципу верховенства права, а сам позов спрямований на усунення прогалин у нормативному регулюванні процедури кваліфікаційного оцінювання.

21. Так, відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Положення неявка судді для проходження кваліфікаційного оцінювання у встановлені Комісією строки за відсутності поважних причин такої неявки є підставою для ухвалення рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді або невідповідності судді займаній посаді.

Поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання є обставини, настання яких не залежить від волі судді і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні та підтверджується відповідними документами.

Про причини неявки суддя зобов`язаний письмово повідомити Комісію протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

Неявка судді (кандидата на посаду судді) для проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді не перешкоджає проведенню конкурсу та є підставою припинення проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

Непідтвердження суддею відповідності займаній посаді в силу неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання без поважних причин є підставою для внесення Комісією до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення судді з посади.

22. Згідно з підпунктом 7 пункту 6 глави 1 розділу ІV Порядку під час складання іспиту учасникам забороняється залишати приміщення для проведення іспиту без дозволу уповноваженого представника.

23. Таким чином, за доводами позивача, у процедурі проведення кваліфікаційного оцінювання суддів не передбачено вирішення ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі.

24. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

25. На виконання вказаного Закону Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення від 03.11.2016 №143/зп-16, яким затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

26. Також, на виконання вказаного Закону Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення від 04.11.2016 №144/зп-16, яким затверджено Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

27. Тобто, процедуру кваліфікаційного оцінювання та складання іспиту суддями регламентують два вищезазначені нормативно-правові акти.

28. Колегія суддів враховує доводи позивача про те, що нормами спірних Положення та Порядку не визначено механізму дій у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання виникли обставини, що значно ускладнюють або навіть унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі, за станом здоров`я тощо, та вважає за необхідне зазначити, що про описані позивачем недоліки нормативного регулювання проведення кваліфікаційного оцінювання суддів вже неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у рішеннях від 14.07.2021 у справі №9901/260/19 та від 05.08.2021 у справі №9901/1/19.

29. Так, Верховний Суд звертав увагу, що нормами Положення №143 не передбачено можливості залишити іспит в разі погіршення стану здоров`я чи фізичної неможливості виконати іспит, як і не врегульовано вирішення таких ситуацій самою Комісією.

30. Тобто в Положенні №143 передбачено можливість завчасного повідомлення Комісії про причини неявки на кваліфікаційне оцінювання, але відсутній чіткий механізм її повідомлення про неможливість, зокрема, за станом здоров`я складати іспит, для проходження якого учасник прибув, як і не визначено підстав, за яких особа має право заявити клопотання про відкладення кваліфікаційного оцінювання вже під час його проходження, адже обставина неприбуття учасника не створює для Комісії обов`язку з відкладення кваліфікаційного оцінювання.

31. В той же час, суттєві вади здоров`я особи можуть унеможливлювати проходження нею кваліфікаційного оцінювання, тобто бути однією з ознак обставин непереборної сили (vis major) - надзвичайною або невідворотною за таких умов подією (що підтверджена належними доказами), яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. В такому випадку матиме місце непряма дискримінація - коли внаслідок застосування зовні нейтральних правил певна особа опиняється в гіршому становищі, порівняно з іншими.

32. Втім, Суд виходить з того, що переривання кваліфікаційного оцінювання чинне законодавство пов`язує виключно з неявкою особи на його проходження. Ситуація, за якої суддя (кандидат на посаду судді) був присутній на кваліфікаційному оцінюванні, у тому числі під час складення іспиту, однак за настанням певних причин (як-то за станом здоров`я), що виникли під час перебігу іспиту, не зміг його продовжувати, не регламентована. Не врегульовано нормативно й не закріплено самою Комісією на рівні посадових інструкцій вирішення подібних "позаштатних" ситуацій, їх фіксація, наслідки тощо, як і регламент дій посадових осіб органу у разі їх виникнення.

33. Зазначаючи про те, що ні Положення, ні Порядок не у повній мірі відповідають вимогам щодо якості нормативно-правового акту як складової принципу верховенства права, ОСОБА_1 вказує, що відповідні прогалини у нормативному регулюванні процедури кваліфікаційного оцінювання можуть мати результатом висновок Комісії щодо нездатності судді здійснювати професійну діяльність та щодо невідповідності його займаній посаді. При цьому зазначене, на думку позивача, є бездіяльністю відповідача, який необхідним чином не врегулював та у межах своєї компетенції у розумні строки нормативно не визначив порядок дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або учасників кваліфікаційного оцінювання суддів у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі, за станом здоров`я тощо.

34. Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з вказаними твердженнями позивача про допущення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України протиправної бездіяльності в межах спірних правовідносин з огляду на наступне.

35. Верховний Суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19.

36. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

37. Колегія суддів звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України не покладено обов`язку нормативно врегулювати ситуацію, про яку позивач зазначає в позові. Як було зазначено, частиною 5 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, на виконання якої відповідачем і було прийнято спірні Порядок і Положення, що в даній ситуації не свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в цій частині.

38. Разом з тим, Суд звертає увагу також на те, що позивач, за його власними твердженнями, не звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про недоліки у нормативно-правових актах, які, як вважає позивач, призвели до порушення його прав та законних інтересів як учасника кваліфікаційного оцінювання суддів. Зазначені обставини, на переконання колегії суддів, не можуть свідчити про допущення відповідачем по відношенню до позивача протиправної бездіяльності, внаслідок якої було порушено права позивача.

39. Ті обставини, на які звертає увагу позивач у своїй позовній заяві, а саме відсутність нормативного регулювання у певній ситуації, свідчать не про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нормативного невизначення певного порядку дій, а про недосконалість правового регулювання процедури проведення кваліфікаційного оцінювання суддів у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від його волі.

40. Вказаний правовий недолік, як вірно зазначив позивач, може вплинути на результати кваліфікаційного оцінювання тих суддів, які в силу певних об`єктивних обставин, що виникли вже у ході проведення оцінювання і не залежали від їх волі, зокрема пов`язаних із погіршенням стану здоров`я, продовжували відповідати на тестові питання або виконувати практичне завдання. Вказане також є порушенням принципу юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права.

41. В контексті викладеного колегія суддів враховує наведене у рішенні Конституційного Суду України від 20.06.2019 (v006p710-19) у справі №6-рп/19 тлумачення поняття юридичної визначеності як одного зі складових елементів верховенства права: держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "легітимних очікувань"). У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави.

42. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

43. Водночас, питання якості нормативно-правового регулювання в тому контексті, як це розуміє позивач, не може бути предметом судового контролю, оскільки суд наділений повноваженнями лише застосовувати нормативно-правовий акт або оцінювати його на предмет законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України.

44. Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

45. Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.

46. Статтею 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України, зокрема, затверджує порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, проводить кваліфікаційне оцінювання.

47. Таким чином, затвердження спірних Положення та Порядку Законом віднесено до дискреційних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

48. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка була прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під ним слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за даних обставин.

49. Дискреційні повноваження (у вузькому розумінні) - це можливість діяти за власним розсудом у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є законними.

50. Отже, дискрецією є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені в законодавстві із застосуванням слова "може". Водночас дискреційні повноваження завжди мають межі, установлені законом

51. Оцінюючи рішення, яке є результатом реалізації суб`єктом владних повноважень дискреції у питаннях, віднесених до його компетенції, суд перевіряє, чи відповідає таке рішення вимогам, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, чи прийнято воно обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №0440/5515/18.

52. У свою чергу, Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

53. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства, про що вже було неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2018 у справі №810/1972/17, від 08.08.2019 у справі №823/1945/16, від 29.04.2021 у справі №805/3952/18-а.

54. У своїй позовній заяві позивач фактично просить суд усунути правову прогалину, яка стосується процедури проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, шляхом зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України внести зміни до спірних Положення та Порядку.

55. Однак, Верховний Суд зауважує, що усунення прогалин у праві є обов`язком нормотворчих органів та не може бути покладено на суд. Повноваження на усунення певної прогалини можливе лише в межах нормотворчої компетенції того чи іншого органу держави. Позивач помилково вважає, що задоволення позовних вимог матиме наслідком усунення означеного недоліку нормативного регулювання.

56. Крім того, колегія суддів зазначає, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення на користь позивача, тільки якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

57. Враховуючи викладене, такий недолік нормативного регулювання як відсутність у спірних Положенні та Порядку порядку дій учасників кваліфікаційного оцінювання та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у ситуації, якщо після початку іспиту або проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання суддів виникли обставини, що значно ускладнюють або навіть унеможливлюють продовження їх проходження суддею з будь-яких причин, які не залежать від волі судді, за станом здоров`я тощо, може бути усунений виключно Вищою кваліфікаційною комісією суддів України як єдиним органом, до компетенції якого віднесено затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засобів їх встановлення, у спосіб, який відповідатиме чинному законодавству України, і суд не може спонукати відповідача до вказаних дій.

58. За таких обставин та за такого правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

59. За правилами статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання даного позову відшкодуванню не підлягають.

60. Керуючись статтями 241- 246, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (вул. Генерала Шаповала, 9, Київ, 03109, ідентифікаційний код 37316378) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.