Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Городечна М.І., Юркевич М.В. розглянувши апеляційне подання прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 03.06.2008р. у справі № 7/20

за позовом відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш"(м. Івано-Франківськ)

до відповідача-1 Микитинецької сільської ради (с. Микитинці)

відповідача-2 регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області

за участю прокуратури Івано-Франківської області

про встановлення права власності

за участю представників:

від прокурора: Коваль Р.Р.

від позивача: Міровський В.П.;

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: Гайдей В.В.

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники прокуратури, позивача та відповідача-2 ознайомлені.

Рішенням від 03.06.2008р. у справі №7/20 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кишинський М.І.) частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш"(м. Івано-Франківськ) до Микитинецької сільської ради (с. Микитинці) про встановлення права власності на спортивні споруди та зобов’язання Микитинецької сільської ради надати в постійне користування земельну ділянку, на якій знаходяться спортивні споруди, визнано за позивачем право власності на спортивні споруди, розташовані по вул. Юності, 23, а саме: футбольне поле № 1 з меліоративною системою, футбольне поле № 2, бігова доріжка з асфальтним покриттям, тенісний майданчик з асфальтним покриттям, металева огорожа бігової доріжки, огорожа хокейного майданчика, дерев’янні сидіння глядачів, будка-навіс для тренерів та гравців №1, будка-навіс для тренерів та гравців № 2, зобов’язано Микитинецьку сільську раду видати ВАТ "Автоливмаш" в установленому законом порядку правовстановлюючі документи на право власності ВАТ "Автоливмаш"на вказані об’єкти. В іншій частині позовних вимог –в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, прокуратурою Івано-Франківської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області подано апеляційне подання, у якому скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:

- будь-яке майно, яке було у володінні та користуванні державного підприємства, і не було передано у власність ВАТ "Автоливмаш"залишилось у державній власності;

- згідно матеріалів інвентаризації станом на 01.10.95, складених на дату оцінки цілісного майнового комплексу "Автоливмаш"в процесі підготовки до приватизації, на підприємстві спортивні споруди не обліковувались і, відповідно, вони не включені до статутного фонду товариства та до переліку нерухомого майна, що передано у власність товариства;

- місцевим господарським судом прийнято рішення без участі регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, що є підставою для його скасування, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника прокуратури, позивача та відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області відсутні, з огляду на наступне:

Доводи апеляційного подання, як зазначено вище, грунтуються на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права –не залучено до участі у справі належного представника власника державного майна –регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській області, та що рішення прийнято при нез’ясуванні всіх обставин справи стосовно приналежності спірного майна до державної власності.

Ухвалою від 04.11.08 Львівський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості відповідача регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області з метою встановлення усіх обставин справи й визначення належного власника спірного майна.

При цьому, Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

Позивач у справі поставив вимогу про визнання за ним права власності на спортивні споруди, споруджені після приватизації підприємства. Як на підставу своїх вимог, задоволених місцевим господарським судом, позивач зіслався на те, що на момент приватизації зазначені ним у позові об’єкти не існували, їх будівництво підтверджується дозвільними документами щодо виділення земельної ділянки, датованими 1978-1987 р.р. (а.с. 10-19), та щодо виконання підрядних робіт по будівництву, виконаних у 1996 році державним ремонтно-будівельним підприємством виконкому Івано-Франківської міської ради (а.с. 20-27).

Доводи апеляційного подання грунтуються на тому, що оскільки спортивний комплекс не увійшов до статутного фонду позивача на момент його приватизації, то, відповідно, дане майно залишилось у державній власності, що згідно інформації управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міської ради спортивні споруди у Хриплинському промвузлі збудовані у 1975-1980 роках, і що вартість робіт, зазначена в додатковій угоді до договору підряду від 20.02.96 визначена у гривнях, хоча дана грошова одиниця була введена в обіг з 02.09.1996 року. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області підтримало доводи апеляційного подання.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув ці доводи апеляційного подання і встановив наступне:

Відсутність в бухгалтерському чи іншому обліку заводу "Автоливмаш"на момент його приватизації в тому числі складання акта оцінки, затвердженого 29 грудня 1995 спортивних споруд, що є предметом позову, підтверджують ту обставину, що будівництво стадіону як таке з виділенням певних державних коштів або певних фондів самого заводу як державного підприємства не проводилось.

Довідка від 17.01.08 №85/01-08/05 щодо будівництва стадіону в 1975-1980 роках заводом "Автоливмаш"документально не підтверджена і спростовується тим, що на цей період земельна ділянка заводу не була передана, оскільки лише в 1987 році оформлялись документи та відповідні погодження щодо відводу земельної ділянки в постійне користування ВО "Карпатпресмаш", в складі якого був і завод "Автоливмаш"(а.с. 31), під будівництво спорткомплексу. Окрім того, ні прокуратурою, ні регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області не подані докази, які б підтверджували факт будівництва і його фінансування в 1975-1980 роках спортивних споруд в Хриплинському промвузлі ВО "Карпатпресмаш". Таким чином, не встановлено факту існування спірного майна як державного. Разом з цим, в матеріалах справи міститься протест від 16.07.07 прокурора м. Івано-Франківська (а.с. 41-44), яким на підставі проведеної перевірки було встановлено, що спортивний комплекс було збудовано лише в 1996 році за рахунок власних коштів ВАТ "Автоливмаш". У подальшому поточні витрати на утримання спортивних споруд протягом усіх років експлуатації повністю несло ВАТ "Автоливмаш". Згідно експертної оцінки вартість спортивних споруд ВАТ "Автоливмаш"складає 171755,00грн.

Стосовно визначення в додатковій угоді від 20.02.96 (а.с. 21) вартості робіт в гривнях, то оскільки дана угода не визнавалась недійсною, а будівництво закінчилось в грудні 1996 року, то дана обставина не впливає на факт будівництва спортивних споруд за рахунок коштів ВАТ "Автоливмаш", оскільки саме дата введення гривні як грошової одиниці України підтверджує, що даний договір укладався і будівництво проводилось після приватизації ВАТ "Автоливмаш".

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем у справі подано позов і місцевим господарським судом прийнято рішення щодо визнання права власності на індивідуально визначене майно спортивного комплексу, а саме: спортивні споруди, розташовані по вул. Юності, 23: футбольне поле № 1 з меліоративною системою, футбольне поле № 2, бігова доріжка з асфальтним покриттям, тенісний майданчик з асфальтним покриттям, металева огорожа бігової доріжки, огорожа хокейного майданчика, дерев’янні сидіння глядачів, будка-навіс для тренерів та гравців №1, будка-навіс для тренерів та гравців № 2. Зазначені об’єкти жодним чином не були зафіксовані як такі до 1996 року, тобто до моменту створення ВАТ "Автоливмаш". Дана обставина також підтверджує обгрунтованість позовних вимог.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято відповідно до навних у справі матеріалів, норм чинного матеріального та процесуальнго законодавства, а доводи апеляційного подання не містять належних підстав для його скасування.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Рішення від 03.06.2008р. у справі №7/20 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.