19/82 Про звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки для будівництва об'єктів соціального призначення - 23.12.2008 Прийняття

за позовом Млинівського міжрайонного прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Демидівської селищної ради Демидівського району Рівненської області, смт.Демидівка Демидівського р-ну Рівненської обл.

до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, смт.Демидівка Демидівського р-ну Рівненської обл.

про стягнення 6 261 грн. на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва

За участю представників:

від прокуратури Львівської області -Коваль Р.Р.;

від позивача -не з"явився;

від відповідача - не з"явився

Прокурору роз"яснено його права й обов"язки, передбачені ст. 29 ГПК України.

Оскільки прокурор не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови суду від 23.12.2008 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Заяв про відвід суддів не поступало.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.10.2008 р. у справі № 19/82 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено повністю за обгрунтованістю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі з підстав неповного з"ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що він є власником земельної ділянки; згідно з ст.208 ЗК України зміна цільового призначення для будівництва об"єктів соціального призначення звільняє від відшкодування витрат.

У судовому засіданні прокурор просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у смт.Демидівка розміром 0,03 га, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку від 25.09.2003 р. та від 08.06.2006 р. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

11 вересня 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до голови Демидівської селищної ради з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка була надана їй для ведення особистого селянського господарства, на зайняття роздрібною торгівлею та надання комерційних послуг (експлуатації і обслуговування магазину) по вул. Миру, 82а у смт. Демидівка Демидівського р-ну Рівненської обл. площею 0,03 га.

Рішенням Демидівської селищної ради від 21.09.2007 р. № 273 надано згоду на зміну цільового призначення на земельну ділянку, яка перебуває у власності для ведення особистого селянського господарства приватного підприємця ОСОБА_1 на зайняття підприємницькою діяльністю (обслуговування магазину) в смт.Демидівка по вул. Миру, 82 в розмірі - 0,03 га. Зобов'язано суб"єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 замовити проект зміни цільового призначення в землевпорядних органах.

Рішенням Демидівської селищної ради від 18.12.2007 р. № 324 затверджено втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі - 6261 грн. за земельну ділянку площею - 0,03 га, в тому числі: 0,03 га - рілля, що надається громадянці ОСОБА_1 для зайняття роздрібною торгівлею та надання комерційних послуг (обслуговування та експлуатації магазину). Затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення та надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею - 0,03 га для зайняття роздрібною торгівлею та надання комерційних послуг (обслуговування та експлуатації магазину) по вул. Миру в смт. Демидівка за рахунок земель, які перебувають у власності гром. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано ОСОБА_1 в двохмісячний термін сплатити втрати сільськогосподарського виробництва.

Відповідачем втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 6261 грн. у визначений термін не сплачено.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2008 р. у справі № 19/82 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

За умовами ч.ч. 2, 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502 (502-2002-п) .

Відповідно до вказаної постанови зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться на підставі заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради. До заяви мають додаватися такі документи:

- копія державного акта на право власності на земельну ділянку;

- для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта;

- довідка з районного відділу земельних ресурсів та з районного відділу архітектури і будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;

- обгрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Після розгляду заяви і доданих документів відповідна рада приймає рішення про задоволення чи відхилення заяви.

Якщо зміні підлягає цільове призначення всієї ділянки, то така зміна проводиться шляхом перепогодження раніше складеного проекту відведення земельної ділянки.

Після отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи замовник подає погоджені (перепогоджені) проектні матеріали до відповідного органу влади для прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Рішення відповідної ради про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, зміна цільового призначення земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства, за заявою власника. Оскільки відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки, яка надавалась для ведення особистого селянського господарства (тобто сільськогосподарського призначення) на ділянку для зайняття підприємницькою діяльністю (обслуговування магазину та надання комерційних послуг), відповідно селищна рада затвердила розмір втрат сільськогосподарського виробництва в розмірі 6261 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" від 17.11.1997 р. № 1279 (1279-97-п) .

Згідно з ч.2 ст. 207 Земельного кодексу України вилучення (викуп) сільськогосподарських та лісогосподарських угідь для потреб, що не пов'язані із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом, є умовами відшкодування сільськогосподарських та лісогосподарських втрат.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Визначені Земельним кодексом України (2768-14) норми відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення з метою збереження їх кількісного та якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель. Відшкодування втрат здійснюється незалежно від того, у якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та вибувають з обігу, або ж погіршується їх якість чи встановлюється обмежений режим їх використання за цільовим призначенням.

За умовами ст. 209 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Зважаючи на вищевикладене, заперечення відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на нормах чинного законодавства. Рішення Демидівської селищної ради від 18.12.2007 р. № 324 є чинним, а тому підлягає виконанню. Передбачені ст.208 ЗК України підстави звільнення від відшкодування втрат відповідачем судам обох інстанцій не доведені. Доказів відшкодування втрат не подано.

Твердження апелянта про те, що магазин є об"єктом соціального призначення, а тому зміна цільового призначення для його будівництва звільняє від відшкодування витрат, є безпідставні та суперечать ст. 208 Земельного кодексу України. Так, перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Як вбачається з ч.1 ст. 208 Земельного кодексу України, від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва не звільняються громадяни в разі використання земельних ділянок для будівництва магазинів.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.