Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Григоровича О.М.

суддів: Гольцової Л.А.

Рябухи В.І.

за участю секретаря

судового засіданн Терещенко Я.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2., представник, довіреність № 3274 від 25.07.2006;

від відповідача: повідомлений належним чином, але не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2008

у справі № 40/67 (Пукшин Л.Г.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.

до Відкритого акціонерного товариства "Готель Салют";

про повернення сплачених коштів в порядку реституції

постанова прийнята 22.12.2008, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 03.12.2008 до 22.12.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 40/67 в задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. (далі - СПД - фізична особа ОСОБА_1.) до Відкритого акціонерного товариства "Готель Салют" (далі - ВАТ "Готель Салют") про повернення сплачених коштів в порядку реституції відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 СПД - фізична особа ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилався на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що предметом договору оренди № 17 є не само майно, а послуги, а тому ст. 207 ГК України, яку суд застосував до спірних правовідносин, на думку апелянта, застосуванню не підлягає.

ВАТ "Готель Салют" в наданих запереченнях на апеляційну скаргу проти доводів скарги заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1. - без задоволення.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 17.12.2008 від представника ВАТ "Готель Салют" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник товариства Мартинко В.І. не може бути присутнім в засіданні суду у зв'язку із перебуванням у відрядженні.

Колегія суддів заявлене клопотання відхилила з огляду на те, що сторонами в даному судовому процесі - позивачем та відповідачем відповідно до ст. 21 ГПК України є юридичні особи, а тому ВАТ "Готель Салют" згідно із ст. 28 ГПК України не позбавлено можливості надання права представництва своїх інтересів у справі іншим представникам.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги СПД - фізичної особи ОСОБА_1., згідно із ст. 28 ГПК України, неявка в судове засідання 22.12.2008 відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ВАТ "Готель Салют" та СПД - фізичною особою ОСОБА_1. 13.08.2004 укладено договір оренди № 17, за умовами якого, ВАТ "Готель Салют" передало, а СПД - фізична особа ОСОБА_1. взяла в тимчасове володіння підвальне приміщення, що належить ВАТ "Готель Салют" на правах власності за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 11-б (п. 1 договору).

Пунктом 5 договору визначено розмір орендної плати за орендоване СПД - фізичною особою ОСОБА_1. підвальне приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що СПД - фізичною особою ОСОБА_1. на виконання умов договору № 17 сплачувалась орендна плата ВАТ "Готель Салют" за користування орендованим підвальним приміщенням.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 у справі № 2/352 встановлено, що договір оренди від 13.08.2004 № 17 є нікчемним, оскільки він не посвідчений нотаріально, як того вимагають положення ст. 793 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 у справі № 2/352 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналізуючи зміст договору оренди № 17 можна зробити висновок, що внаслідок укладення зазначеного договору позивач одержав право тимчасового володіння приміщенням, а відповідач - орендну плату за тимчасове володіння позивачем цим приміщенням.

Оскільки договір оренди від 13.08.2004 № 17 в судовому порядку визнано нікчемним (справа № 2/352) і у цьому разі визнання такого договору недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України), то до вирішення правовідносин у даній справі підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Враховуючи, що позивач не може повернути відповідачу у натурі все одержане на виконання договору оренди № 17, що полягає у праві тимчасового володіння приміщенням, то відшкодуванням відповідачу вартості того, що одержано позивачем зі своєї сторони відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України в порядку реституції є сплачена сума орендної плати за договором оренди № 17.

Посилання скаржника, що предметом договору оренди № 17 є майно, колегія суддів вважає помилковим, оскільки орендоване позивачем підвальне приміщення за зазначеним договором є об'єктом оренди, а предметом договору є надання відповідачем та одержання позивачем права тимчасового володіння приміщенням, тобто послуги, за що позивач сплачував орендну плату.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 40/67.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 40/67 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. - без задоволення.

2. Матеріали справи № 40/67 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

23.12.08 (відправлено)