17/182 Про стягнення штрафу у зв'язку з простроченням оплати за товар - 17.12.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2008 р. в справі №17/182 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна" (далі – ТОВ "Хімагромаркетинг Україна", позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової компанії "Злагода" (далі –ТОВ "Злагода", відповідач) 124534,11 грн. був задоволений повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової компанії "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна" 17920 грн. 82 коп. пені, 35092 грн. 50 коп. штрафу, 45616 грн. 66 коп., 25860 грн. 22 коп. – 15% річних, 1245 грн. 35 коп. на відшкодування державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Змінити рішення господарського суду Чернігівської області від 07.10.2008року р. у справі № 17/182, зменшивши при цьому суму, яка підлягає стягненню з ТОВ АПК "Злагода" на користь ТОВ "Хімагромаркетинг Україна" на 100 000 грн.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи. В підтвердження своїх доводів, відповідач пояснив, що в мотивувальної частині рішення суд посилається на ч. 2 ст. 35 ГПК України, а саме: "Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони". Далі суд посилається на рішення господарського суду Чернігівської області по справі № 12/37, яким позов ТОВ "Хімагромаркетинг Україна" до ТОВ АПК "Злагода" про стягнення заборгованості в розмірі 203645 грн. 80 коп. за договором поставки, було задоволено повністю. Виконання даного рішення суду було відстрочено на 4 місяці.

Підставою для відстрочки виконання рішення суду були форс-мажорні обставини, які також були встановлені судом при розгляді справи № 12/37, але взагалі не взяті до уваги при винесенні оскаржуваного рішення по справі № 17/182.

На даний час сума основного боргу відповідача, яка складала 203645грн. 80 коп. була погашена повністю, тому на думку відповідача, позивач необґрунтовано провів нарахування пені, штрафних санкцій та інших виплат за період часу, на який судом була надана відстрочка по виплаті основного боргу., крім того сума штрафних санкцій та пені в розмірі 124490 грн. 20 коп., на його думку, є надмірно великою, порівняно із збитками кредитора.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не визнав апеляційну скаргу і зазначив, що твердження відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій є помилковим, оскільки пунктом 6.1. Договору: "У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, що не може виконати свої договірні зобов’язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу". П. 6.3 встановлює, що недотримання строків повідомлення, зазначених в п. 6.1 позбавляє сторони посилатись надалі на форс-мажорні обставини (дії непереборної сили) як на причину невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань". Оскільки відповідач письмово в дводенний термін не повідомляв Позивача про наявність форс-мажорних обставин, то підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань відсутні.

В зв’язку з викладеним, позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 13.11.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 02.12.2008 р.

02.12.2008 р. представники сторін надали суду пояснення по суті спору. В судовому засіданні була оголошена перерва на 17.12.2008 р. для прийняття по справі постанови.

В судове засідання 17.12.2008 р. з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить його підпис на розписці про перерву в судовому засіданні. В зв’язку з цим колегія вважає можливим оголосити постанову у даній справі без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

12.04.2007 року між сторонами було укладено договір поставки №Ук 10 0011 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору продавець (Позивач) взяв на себе зобов’язання передати у власність покупцеві (Відповідачу) у строк до 17.04.2007 року, а покупець прийняти і оплатити засоби захисту рослин (Цукрон) у кількості 150 л. на загальну суму 34761 грн.

Додатковою угодою від 16.04.2007 року до Договору поставки №Ук 10-0011 від 12.04.2007 року сторони домовилися доповнити договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин (Цукрон та Зеніт) у кількості 890 л. на суму 199189 грн., поставка – до 25.04.2007 року.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачеві засоби захисту рослин, згідно накладних №Ук-10-0018 від 24.04.2007 року на суму 199189 грн., №Ук-10-0010 від 18.04.2007 року на суму 34761 грн. Факт отримання товару підтверджується також довіреністю серії ЯНИ № 521649 від 18.04.07р.

Всього Позивачем було поставлено Відповідачу засоби захисту рослин на суму 233950 грн.

У відповідності до п. 2.1. Договору поставки №Ук-10-0011 від 12.04.2007 року покупець зобов’язаний був сплатити продавцю вартість товару не пізніше 13.04.2007 року – 6952 грн., не пізніше 15.09.2007 року – 27808,80грн.

Згідно п. 2.1. Додаткової угоди від 16.04.2007 року, покупець зобов’язаний був сплатити продавцю вартість товару не пізніше 25.04.2007 року – 39837,80 грн., не пізніше 15.09.2007 року-159351,20 грн.

Вищевказане підтверджується доданими до позову копіями договору, додаткової угоди, накладних та довіреності.

Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати засобів захисту рослин виконав частково, сплативши 13.04.2007 року згідно платіжного доручення №237 суму 6952,20грн. та 20.07.2007 року згідно платіжного доручення №635 суму 23352 грн.

Таким чином основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлені засоби захисту рослин становила 203645 грн. 80 коп., яка була стягнута рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008р. по справі №12/37. Виконання даного рішення суду було відстрочено на 4 місяці.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором."

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання."

Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що Відповідачем зобов’язання щодо сплати за поставлений товар виконано несвоєчасно, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню, штраф, інфляційні та 15% річних.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі невиконання п. 2.1. Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюються з дня прострочення, але продавець має застосовувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати покупцем понад 30 днів.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України:

"Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано."

Враховуючи, що сума основного боргу в розмірі 203645,80 грн. не була сплачена Відповідачем у термін, визначений умовами Договору, та, що п. 5.2. Договору визначений розмір пені, проте не визначено період, за який вона має розраховуватися, Позивачем обґрунтовано нараховано Відповідачу за період з 16.09.2007 р. по 15.03.2008 р. (182 дні) 17920грн. 82 коп. пені.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених п.2.1. даного Договору, більше ніж 30 днів, покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15 % від ціни Договору.

Таким чином, Позивач згідно п. 5.4. Договору обґрунтовано просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 35092 грн. 50 коп. 226997,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.5. Договору сторони прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі п’ятнадцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. Договору, вважається, що продавцем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, Позивач обґрунтовано просить стягнути інфляційні за період з 16.09.07р. по 16.06.08р. у розмірі 45616 грн. 66 коп. та 15% річних від простроченої суми за період з 16.09.07р. по 20.07.08р., що складає 25860 грн. 22 коп.

Остаточно Позивач просив суд першої інстанції стягнути з Відповідача 17920 грн. 82 коп. пені, 35092 грн. 50 коп. штрафу, 45616 грн. 66 коп. інфляційних та 25860 грн. 22 коп. – 15% річних, що разом складає 124534,11грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повної та своєчасної оплати товару по договору, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду і зазначає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі є безпідставними, в зв’язку з наступним:

- пунктом 6.1. Договору: "У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, що не може виконати свої договірні зобов’язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу". П. 6.3 встановлює, що недотримання строків повідомлення, зазначених в п. 6.1 позбавляє сторони посилатись надалі на форс-мажорні обставини (дії непереборної сили) як на причину невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань". Оскільки відповідач письмово в дводенний термін не повідомляв Позивача про наявність форс-мажорних обставин, то підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань відсутні;

- Господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення від 19.02.2008р. у справі № 12/37 надано відстрочку виконання рішення строком на 4 місяці. Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального Кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Водночас надання відстрочки виконання рішення суду жодним чином не звільняє Відповідача від відповідальності за порушення зобов’язань. Крім того, варто зазначити, що відповідно до частинні статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. А відтак твердження Відповідача про те, що сума стягнутих штрафних санкцій є надмірно великою порівняно із збитками кредитора не може братись до уваги особливо з огляду на те, що термін прострочення зобов’язання склав десять місяців.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової компанії "Злагода" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2008 р. по справі № 17/182 – без змін.