52/97-08 Про стягнення заборгованості з орендної плати - 10.12.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Амкріс-Пласт", 26026,56 грн. заборгованості з орендної плати по укладеним між сторонами договорам найму (оренди) будівлі № 15 від 01.12.2005 р. та № 22 від 01.11.2006 р. за період з серпня 2008 р. по вересень 2007 р., 5801,83 грн. інфляційних, 4125,48 грн. пені, 936,04 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.) від 02.10.2008р. у справі № 52/97-08 позовні вимоги задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Амкріс-Пласт", 26026,56 грн. заборгованості з орендної плати, 5801,83 грн. інфляційних, 4125,48 грн. пені, 936,04 грн. –3% річних, 368,90 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Позивач у відзиві та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області 01 грудня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Другий Харківський Авторемонтний завод" (правонаступником якого згідно зі статутом є відкрите акціонерне товариство "Інхімфармтех") та товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт" було укладено договір найму (оренди) будівлі № 15. Згідно з предметом цього договору відкрите акціонерне товариство "Інхімфармтех" передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт" примає в найм будівлю - складське приміщення загальною площею 129,1 кв.м., що розташована за адресою: 61030, м. Харків, вул. Біологічна, 6.19. Актом прийому-передачі будівлі до Договору № 15 від 01 грудня 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Другий Харківський Авторемонтний завод" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт" прийняло приміщення у строкове платне користування.

Орендна плата за 1 м.кв. складала 12,00 гривень без ПДВ, відповідно розмір орендної плати за всю площу становить1549,20 гривень, ПДВ 20% - 309,84 грн., всього з ПДВ - 1859,04 гривень.

Крім того місцевий господарський суд зазначив, що орендна плата відповідно до пункту 4.2 договору № 15 від 01.12.2005 р. повинна перераховуватися Орендарем на рахунок Орендодавця за наступний місяць до 28 числа поточного місяця у розмірі фактично внесених платежів за попередній місяць. При цьому Орендар у термін до 7 числа місяця наступного за звітним, зобов’язаний провести з Орендодавцем звірку фактичних витрат Орендодавця за комунальні та інші платежі попереднього місяця, а до 10-го числа здійснити кінцевий розрахунок. Цим договором також передбачається що за вимогою Орендодавця (на підставі виданих рахунків-фактур) Орендар авансує сплату за оренду за 2-3 місяці. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами те, що відповідач сплачував регулярно орендну плату до серпня 2006 року. Але за серпень-жовтень 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт" орендну плату на сьогоднішній день не сплатило. заборгованість за договором № 15 від 01.12.2005 р. складає 5577,12 гривень.

У зв'язку зі зміною найменування позивача 01 листопада 2006 року був укладений договір найму (оренди) будівлі № 22 між відкритим акціонерним товариством "Інхімфармтех" та товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт". Згідно з цим договором відкрите акціонерне товариство "Інхімфармтех" передає, а товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт" приймає в найм будівлю - складське приміщення загальною площею 129,1 м", що розташована за адресою: 61030, м. Харків, вул. Біологічна, 6.19 на строк до 01 жовтня 2007 року. Актом прийому передачі будівлі до договору № 22 від 01 листопада 2006 року відкрите акціонерне товариство "Інхімфармтех" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Амкріс-Пласт" прийняло приміщення у строкове платне користування. Розмір орендної плати не змінився і склав за всю площу з ПДВ - 1859,04 грн. Орендна плата за договором № 22 повинна перераховуватися Орендарем на рахунок Орендодавця за умовами попереднього договору. За весь час дії договору № 22 від 01.11.2006 р. Орендарем жодного разу не було сплачено орендну плату, а борг за листопад 2006 року - вересень 2007 року складає 20449,44 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Виходячи з наведених обставин місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів не повністю відповідають фактичним обставинам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка.

Частиною 1 статті 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи Договір оренди будівлі № 22 від 01.11.2006 р. та акт приймання - передачі, який є додатком до цього договору містять факсимільне відтвоерння підпису повноважного представника відповідачача-директора Сенчишина В.Г.

Частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Однак позивачем не було надано письмової угоди сторін про використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підписів сторін, яка б містила зразок аналога підписів, тому колегія суддів дійшла висновку, що використання при підписанні договору № 22 від 01.11.2006 р. факсимільного відтворення підпису повноважного представника відповідача свідчить про недодержання письмової форми цього правочину, обов"язковість якої встановлена ч. 1 статті 793 Цивільного кодексу України, у зв"язку з чим цей договір є неукладеним і не може бути підставою цивільно-правових зобов"язань.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, слід також зазначити, що наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, актами, рахунками тощо. Разом з тим, місцевий господарський суд не прийняв до уваги доводи відповідача що передумовою внесення суми орендної плати на позивача покладалося зобов’язання надавати орендарю рахунки платежів до 08 числа кожного місяця (пункт 3.1.3 договору оренди № 15 від 1 грудня 2005 року).

Таким чином, відповідач зобов’язаний був вносити орендну плату лише після виставлення йому позивачем відповідних рахунків. доказів надання (надсилання) відповідачеві рахунків на сплату орендної плати позивач суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, приймаючи до уваги приписи ст. 629 Цивільного кодексу України, що тільки реалізація сторонами за договором своїх прав та обов’язків може привести до результату, який був метою укладення угоди; визнаючи зобов’язання орендодавця за договором оренди № 15 від 1 грудня 2005 року щодо здійснення певних дій (виставлення рахунку), передуючих внесенню орендної плати, не виконаними, що виключає право визнання відповідача прострочившим оплату, стягнення з нього в примусовому порядку заборгованості по орендній платі, притягнення його до майнової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов’язань у вигляді пені, відшкодування за його рахунок інфляційних втрат позивача, 3% річних та судових витрат по справі, судова колегія вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.