2/210пн Про визнання права на набуття в оренду земельної ділянки - 10.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2008р. у справі №2/210пн позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ" м. Донецьк до Донецької міської ради м. Донецьк задоволені повністю.

Визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ" м. Донецьк на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,13 га строком на 50 років для будівництва складу з гостьовою автостоянкою на 5 машиномісць по вул. Сігова в Калінінському районі міста Донецька шляхом укладання прямого договору оренди, а також оформлення та підписання всіх відповідних документів та вчинення дій, необхідних для укладання договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом (2768-14) країни та законом України "Про оренду землі" (161-14) , який діяв на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ" з заявою до Донецького міського голови.

У задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ" м. Донецьк до Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким внесено зміни до ст. 124 Земельного кодексу України, та визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, не є підставою, що позбавляє позивача пріоритетного права на укладання договору оренди визначеної та погодженої з органом місцевого самоврядування земельної ділянки, оскільки згідно встановленого ст. 5 ЦК України загальноправового принципу ретроактивності закону, гарантованого ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Відповідач, Донецька міська рада м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 14.10.2008р. у справі № 2/210пн звернулась з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, оскільки вважає, що рішення першої інстанції прийнято із порушенням застосування норм матеріального та процесуального права України, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції ( частки, паї), що належать державі. При цьому зазначає, що суд, визнавши за позивачем право на отримання в оренду певної земельної ділянки, фактично підмінив відповідний орган місцевого самоврядування і порушив вимоги статей 26 і 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині додержання законності та реалізації права власності на землю, чим, відповідно, зачіпаються інтереси держави.

До того ж, вважає, що Донецька міська рада, на законних підставах, може визнати право набуття в оренду земельної ділянки позивачем тільки за результатами проведення земельних торгів, відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Окрім означеного, відповідач посилається на те, що рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної підсудності підлягає скасуванню у будь-якому разі, а провадження у справі підлягає припиненню.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ" м.Донецьк, у відзиві б/н на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні вважає, що рішення першої інстанції було винесено з дотриманням усіх законодавчих вимог щодо застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги відповідача викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та незаконними, тому скарга не підлягає задоволенню .

Відповідач, Виконавчий комітет Донецької міської ради м.Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

Рішенням № 20/16 від 24.06.2005 р. Донецька міська рада делегувала виконавчому комітету Донецької міської ради повноваження в галузі земельних правовідносин, зокрема, щодо розпорядження землями комунальної власності.

Відповідно до рішення Донецької міської ради від 28.03.08р. № 18/12 "Про відміну рішення міської ради від 24.06.05р. № 20/16"повноваження виконавчого комітету Донецької міської ради щодо укладення договорів оренди земельних ділянок були передані Донецькій міській раді ( а.с. 53).

21.09.2006 р. позивач звернувся до Донецького міського голови з заявою про надання в оренду земельної ділянки для будівництва складського приміщення для виробничих потреб площею 0,30га в промисловій зоні Калінінського району по вул. Сігова м.Донецьк ( а.с. 13).

19.04.2007 р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів позивача видано акт вибору земельної ділянки, відповідно до якого, земельна ділянка орієнтовною площею 0,13га для розміщення окремо стоячого складу з гостьовою автостоянкою на 5 машиномісць є придатною для проектування та будівництва торгівельно-офісного центра під забудову та для розміщення гостьової автостоянки без права забудови.

Крім того, позивач отримав наступні дозвільні документи державних та органів місцевого самоврядування на розміщення об'єкту забудови на спірній земельній ділянці

- висновок Головного управління містобудування і архітектури від 27.03.2007р. № 01/14-1487;

- висновок Відділу культури Донецької міської ради № 01-1/709-з від 13.06.2007р.;

- висновок Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції № 1206/07 від 07.06.2007р.;

- висновок Донецького міського управління земельних ресурсів № 01/35-4886, № 01/35-4887 від 22.06.2007р.;

- висновок Головного управління МПН України в Донецькій області № 12/2/4828 від 26.10.2007р.

- акт вибору земельної ділянки для розміщення об’єкта від 19.04.2007р.;

- висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області № 391 від 21.05.2007р.;

- висновок Головного управління містобудування і архітектури № 01/14-5620 від 18.10.2007р.;

- висновок Головного управління МВС України в Донецькій області від 30.10.2007р. № 9/1464-дн.

02.11.2007 р., за підсумками здійснених позивачем підготовчих дій, між виконавчим комітетом Донецької міської ради м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ"м.Донецьк був укладений договір резервування земельної ділянки № рс5/773 ( а.с. 29).

За умовами вищевказаного Договору, виконавчий комітет Донецької міської ради зобов’язався не надавати зарезервовану земельну ділянку загальною площею 0,13 га для розміщення об’єкту будівництво "склад" м. Донецьк, вул. Сігова, в Калінінському район іншим юридичним та фізичним особам, а а замовник зобов’язується сплачувати передбачені договором кошти, розробити за період резервування проект будівництва та звернутися до виконкому Донецької міської ради із клопотанням про надання цієї земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4 цього договору, термін резервування узгоджений сторонами на строк – з моменту підписання й до державної реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки.

Із змісту умов договору - розділів 10-11 вбачається, що сторони узгодили право позивача на користування земельною ділянкою, яка є предметом цього договору, за цільовим призначенням.

Листом № 782 від 05.09.2008р. Донецькою міською радою було повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою для відмови в передачі позивачу земельної ділянки на праві оренди відповідачем вказано ті обставини, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, на теперішній час відбувається виключно на аукціонах.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами визначено визнання права на набуття в оренду для розміщення об’єкту шляхом укладення договору оренди.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , ст. ст. 792- 797 Цивільного кодексу України, а також іншими нормативно-правовими актами прийнятими на їх виконання.

Приписи ст. ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема, належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 140, 142- 146 Конституції України, ст. 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження у галузі земельних відносин на території міст можуть бути делеговані місцевою радою виконавчим органам ради, одним з яких за нормами ст. 11 даного Закону є виконавчий комітет.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Донецької міської ради від 28.03.08р. № 18/12 "Про відміну рішення міської ради від 24.06.05р. № 20/16"повноваження виконавчого комітету Донецької міської ради щодо укладення договорів оренди земельних ділянок були передані Донецькій міській раді ( а.с. 53).

Таким чином, як про це вірно встановлено судом першої інстанції, належним відповідачем у справі є саме Донецька міська рада м.Донецьк, оскільки на момент розгляду справи у Виконавчого комітету Донецької міської ради відсутні повноваження щодо укладення договорів оренди землі. В зв’язку з чим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову до відповідача, Виконавчого комітету Донецької міської ради.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Зазначена норма Земельного кодексу України (2768-14) кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої необхідною передумовою укладення договору оренди землі визначено згоду орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач 1, скориставшись правом наданим ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, 02.11.2007 р. уклали договір резервування земельної ділянки № рс5/773 ( а.с. 29).

Судом першої інстанції вірно визначено, що Договір резервування землі, хоча і не передбачений інститутами цивільного та земельного права, однак, в силу ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України є підставою, що зумовлює виникнення для сторін взаємних цивільних прав та обов'язків, оскільки його зміст не суперечить законодавству.

Позивач з урахуванням положень ст. 16 Цивільного кодексу України, скористався наданим йому правом та звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання його права на оренду земельної ділянки.

За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права набуття земельної ділянки в оренду шляхом укладання прямого договору оренди –є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16 ЦК України, 20 ГК України (436-15) та закріпленого ст. 152 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено комплекс підготовчих дій, пов’язаних з реалізацією наданого права на оренду спірної земельної ділянки.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що наведений вище порядок набуття позивачем в оренду спірної земельної ділянки визначений Законом України "Про планування і забудову" та рішенням Донецької міської ради від 16.12.2005 р. № 23/21 "Про затвердження порядку відведення земельних ділянок в оренду і надання у постійне користування" та не суперечить приписам ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, суд першої інстанції правомірно визначив, що прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким внесено зміни до ст. 124 Земельного кодексу України, та визначено виключно конкурсні засади передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, не є підставою, що позбавляє позивача пріоритетного права на укладання договору оренди визначеної та погодженої з органом місцевого самоврядування земельної ділянки, оскільки згідно встановленого ст. 5 ЦК України загальноправового принципу ретроактивності закону, гарантованого ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 124 Земельного кодексу України, позивач має право на проведення дій, пов’язаних з переданням в оренду спірної земельної ділянки на засадах, встановлених у вищевказаних актах в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ"м.Донецьк з заявкою до Донецького міського голови.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 р. Рішенням Донецької міської ради №18/12 "Про відміну рішення міської ради від 24.06.2005р. № 20/16", повноваження виконавчого комітету Донецької міської ради по укладенню договорів оренди земельної ділянки були вилучені з кола повноважень виконавчого комітету Донецької міської ради та передані Донецькій міській раді.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про правомірність захисту цивільного права позивача у заявлений ним спосіб, визнавши за ним право на набуття в оренду земельної ділянки в оренду для розміщення об’єкту будівництва "склад" м. Донецьк, вул. Сігова, в Калінінському районі загальною площею 0,13 га шляхом укладання договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) в редакції, що діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКДОНСТРОЙ"м.Донецьк з заявкою до Донецького міського голови, як превентивні міри захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Правовідносини, що склалися між сторонами з приводу визнання за позивачем права на укладення спірного договору оренди, носять договірний характер, при цьому, Донецька міська рада, виступає як власник спірної земельної ділянки, яка, в силу свого статусу та наданих повноважень має право розпоряджатись нею в установленому порядку.

Таким чином, судова колегія, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності при розгляді даної справи, вважає необґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду не підлягає скасуванню, так як відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.