Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітвіст Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2008

у справі № 22/4

за позовом Національний комплекс "Експоцентр України"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітвіст Україна"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення боргу у сумі 19339,14 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2008 р. по справі № 22/4 позов задоволено частково : з ТОВ "Мультітвіст Україна" стягнуто на користь НК "Експоцентр Україна" 10 659,65 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору № 93-4 від 06.11.2006 р., 171,97 грн. судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення в порушення ч. 2 ст. 640, ч. 1 ст. 936 ЦК України зроблено невірний висновок про те, що договір між сторонами укладено, адже сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема: найменування, вид майна. Крім цього, суд не взяв до уваги, що майно на зберігання не передавалось, а тому відсутні підстави для оплати зберігання майна по Договору, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким апеляційну скаргу задовольнити за наведених у ній підстав.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 04.08.2008 р. НК "Експоцентр Україна" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Мультітвіст Україна" про стягнення боргу в сумі 19 339,14 грн. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що 06.11.2006 р. між позивачем (зберігачем) та відповідачем (поклажодавцем) було укладено договір № 93-4 по наданню послуг по зберіганню майна відповідача на території позивача за адресою: 03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, 1 (далі Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зберігач зобов'язався прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також: повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений Договором строк. Цим Договором (п. 1.4. ) визначено строк зберігання: з 07 листопада 2006 р. по 31 грудня 2006 р. Відповідач (поклажодавець) за умовами п. 3.1.1. Договору зобов'язався передати майно зберігачу у строк, визначений п. 1.4. цього Договору. Сторони досягли згоди, визначивши в п. 4.1 Договору, що оплата за послуги по зберіганню майна становить 5 958, 53 грн. в місяць, при цьому, оплата послуг поклажодавцем здійснюється щомісячно до двадцятого числа за наступний місяць. На виконання Договору позивачем виділено площу під зберігання майна відповідача на підставі Акту зайняття частини площі під зберігання майна в пав. № 21 ТОВ "Мультітвіст Україна", яка належить НК "Експоцентр України" від 06.11.2006 р. Відповідач послуги по зберіганню не оплатив за листопад, грудень 2006 р. на загальну суму 10 659,65 грн. Позивачем надіслано претензії № 01-11/568 від 10.04.2008 р., № 01-11/712 від 23.05.2008 р. з вимогою перерахувати борг у сумі 10 659, 65 грн. на розрахунковий рахунок позивача, проте заборгованість Відповідачем не погашено. Крім цього, на підставі ст. 611 ЦК України і п. 5.3 Договору стягненню підлягає пеня в розмірі 3 965,39 грн., згідно ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 509,03 грн. та інфляційні втрати 3 458,89 грн., а також на підставі ст. 231 ГК України штраф в розмірі 746,18 грн., тощо.

Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву відповідає доводам апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 10 659,65 грн. збитків, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд на підставі ст.ст. 174, 179 ГК України, ст. 627, ч. 1 ст. 638 ЦК України вважав, що при укладенні Договору сторонами погоджено істотні умови, а щодо майна, яке має бути переданим на зберігання, сторони домовились, що його докладний перелік, кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в акті приймання-передавання (п. 1.3 Договору). Строк зберігання погоджено з 07 листопада 2006 р. по 31 грудня 2007 р., місцем зберігання - м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова 1, порядок передачі та повернення майна - за актом приймання-передавання (п. 1.3 - 1.7 Договору). Актом про зняття частини площі під зберігання майна в пав. 21 ТОВ "Мультітвіст", яка належить НК "Експоцентр Україна" підтверджено намір останнього щодо прийняття на зберігання майна фірми ТОВ "Мультітвіст Україна" на площі 236 кв. м. після укладення договору зберігання. Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Положення закону, зокрема ст. 936 ЦК України не вимагають конкретизації кожної речі, яка передається на зберігання у договорі, в даному випадку сторонами визначено належність майна, яке буде передаватись на зберігання саме відповідачу, та про додаткове визначення його переліку в акті приймання-передавання. Невиконання зобов'язань щодо передачі майна на зберігання не є підставою вважати договір неукладеним, оскільки в даному випадку має місце порушення умов вже укладеного договору згідно п. 8.1 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін, діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором. Права та обов'язки сторін за договором визначено у розділах 2 та 3 Договору, та зокрема у п. 3.1.1-3.1.2, якими передбачено обов'язок поклажодавця (відповідача) передати зберігачеві майно на зберігання та забрати у зберігача майно у строки на підставі п. 1.4 Договору - з 07 листопада 2006 р. по 31 грудня 2007 р. Майно відповідача на зберігання позивачу за укладеним договором № 93-4 від 06.11.2006 р. не передавалось, що не заперечується сторонами. Таким чином, відповідачем зобов'язання по договору, які встановлено наведеними вище положеннями у передбачені строки не виконано, що є порушенням договірних зобов'язань. Згідно п. 5.6 Договору у випадку не передачі поклажодавцем майна на зберігання, поклажодавець відшкодовує зберігачу збитки, завдані йому у зв'язку з тим, що зберігання не відбулось. За умовами укладеного договору, зберігач у випадку виконання зобов'язань з передачі майна на зберігання у встановлені договором строки розраховував на оплату послуг по зберіганню, що за Договором (п. 4.1) складає 5 958, 53 грн. в місяць. Згідно виставлених позивачем рахунків на оплату № 5263 від 20.11.2006 р., № 5264 від 20.11.2006 р. вартість послуг по зберіганню становила 10 659, 65 грн. У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема : доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про те, що збитки, що завдано позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов Договору (п. 3.1.1-3.1.2) складають вартість послуг за період зберігання та підлягають відшкодуванню позивачу в розмірі 10 659, 65 грн.

Відмовляючи в частині стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, місцевий суд зазначив, що згідно п. 4.3 Договору оплата послуг по зберіганню майна здійснюється з моменту передачі поклажодавцем зберігачу майна, зі складенням Акту приймання-передавання. Таким чином, саме складання акту приймання-передавання є підставою виникнення обов'язку відповідача по оплаті послуг по зберіганню, однак такий акт сторонами не складалось, отже відповідачем не порушено строків оплати послуг, а тому відсутні підстави для стягнення пені та штрафу, на чому наполягає позивач. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. З огляду на наведене положення закону, місцевий суд вважав, що вимога позивача про стягнення 3% річних в розмірі 509, 03 грн. та інфляційних збитків в розмірі 3 458, 89 грн. не підлягає задоволенню, т.як у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, тощо.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом.

Доводи апелянта про те, що договір між сторонами не укладено, адже сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема: найменування, вид майна, апеляційний суд до уваги не бере з підстав, раніше викладених в судовому рішенні.

Посилання апелянта на те, що відсутні підстави для нарахування оплати за послуги зберігання, оскільки майно не передавалось на зберігання, є надуманими, оскільки місцевим судом стягнуто збитки на підставі п. 5.6 Договору. Крім цього, твердження апелянта про те, що відсутні докази здійснення позивачем заходів для повідомлення відповідача про резервацію приміщення для зберігання майна та одержання плати по Договору, не заслуговують на увагу, адже оплата послуг є обов’язком відповідача по Договору, як і передача речі на зберігання. Про резервування приміщення відповідачу було відомо, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом зайняття частини площі під зберігання майна в пав. № 21 ТОВ "Мультітвіст Україна", яка належить НК "Експоцентр України" від 06.11.2006 р. При цьому, позивачем надано Акт від 29.12.2006 р., який підтверджує, що протягом дії Договору площу, виділену під зберігання, зайнято не було. Крім цього, апеляційний суд враховує, що відповідачем на виконання ч. 2 ст. 939 ЦК України не надано доказів на підтвердження попередження в розумний строк зберігача про відмову від договору зберігання, тощо.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а скарга – не підлягає задоволенню. Підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітвіст Україна" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2008 р. по справі № 22/4 - без змін.

Матеріали справи № 22/4 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.