Верховний Суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" (далі ? ЗАТ) до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі ? ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У березні 2007 року ЗАТ звернулося в Господарський суд Автономної Республіки Крим з позовом до ОДПІ, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2007 року № 0000051520/0, яким внаслідок неправильного застосування підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) на 5 678 784 грн та нараховані фінансові (штрафні) санкції у розмірі 2 839 392 грн.

26 січня 2007 року відповідач за результатами проведеної ним перевірки достовірності нарахування ЗАТ у вересні 2005 року бюджетної заборгованості з ПДВ склав акт за №14/15-00/32785994, у якому зазначив, що позивач порушив вимоги Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , оскільки завищив заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 5 678 784 грн. На підставі зазначеного акта ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2007 року № 0000051520/0, яким ЗАТ зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 17 липня 2007 року позовні вимоги задовольнив. Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалою від 1 листопада 2007 року постанову суду першої інстанції залишив без змін. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 листопада 2010 року касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, з думкою яких погодився Вищий адміністративний суд України, виходили із того, що відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. У зазначеній нормі Закону не використовується термін повний календарний місяць, отже календарний місяць може бути і неповним. Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю. Як встановлено судами, ЗАТ першу декларацію з ПДВ подало до податкового органу за вересень 2004 року. Таким чином, термін 12 календарних місяців з місяця, у якому позивач був зареєстрований як платник ПДВ, закінчився у серпні 2005 року. Подавши до податкового органу 12 податкових декларацій з ПДВ за відповідну кількість календарних місяців (звітних періодів), за календарний місяць – вересень 2005 року ЗАТ разом із декларацією подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ. Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність порушення позивачем чинного законодавства при складенні декларації з ПДВ за вересень 2005 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частиною 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідач, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

У доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року, на яку заявник посилається як на підставу для перегляду судового рішення ухваленого у його справі, зазначено, що відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 вказаного Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом (168/97-ВР) , – календарний квартал, з урахуванням, зокрема, того, що у разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Таким чином, право на бюджетне відшкодування у суб’єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем (січень, лютий, березень і.т.д), тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року (наприклад, із 1 по 31 січня).

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОДПІ про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків установлено в пункті 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 цього пункту зазначеного вище Закону (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає від’ємне значення податку, яке дорівнює його сумі, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам. У листопаді 2005 року позивач подав розрахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2005 року, згідно з яким вона становила 5 678 784 грн.

Як зазначено у підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на таке відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання чи спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 цього Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом (168/97-ВР) , – календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування у суб’єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем (січень, лютий, березень і т.д.), тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року (наприклад, із 1 по 31 січня).

Суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення у цій справі, не звернув увагу на наведені вимоги законодавства.

Згідно з частиною першою статті 243 КАС Верховний Суд України задовольняє заяву у разі, якщо підтвердилися обставини, що стали підставою для перегляду справи. Зважаючи на те, що касаційний суд у цій справі неправильно застосував підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення, заява про його перегляд підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

Заяву Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs12608926) від 15 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.