Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,

суддів - Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі - Савін В.Ю.

за участю представників

позивача: Калмикова І.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2008р. у справі № 25/203-08(39/502-07)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ

до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської обл.

про розірвання договору,

У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору майнового найму №1/ІІІ/11-00409 від 01.03.2002р., укладеного позивачем з СПД ОСОБА_1.

За результатами розгляду спору судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій справу передано на новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2008 року у справі №25/203-08(39/502-07) (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги були задоволені та розірвано спірний договір. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором та приписів ч. 1 ст. 774 ЦК України, оскільки належні докази про згоду наймодавця (позивача) на передачу спірного приміщення в піднайом іншій особі відповідачем надані не були.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

При цьому скаржник послався на доведеність матеріалами справи наступних обставин: що позивач надав письмову згоду на передачу відповідачем орендованих за спірним договором приміщень у суборенду, знав про існування суборендних відносин та не заперечував проти них на протязі більше трьох років.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу послався на обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач двічі (04.11.08р. та 25.11.08р.) звертався з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з хворобою його та головного бухгалтера. Первинне клопотання судом було задоволено, а розгляд справи - відкладений на 26.11.08р.

Повторне клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів відповідача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Враховуючи те, що наявні в матеріалах справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 01.03.02р. між ВАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" (Наймодавець) та ПП ОСОБА_1. (Наймач) був укладений договір майнового найму за №1/ІІІ/11-00409, згідно якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 230,8 м-2, розташоване в будівлі автостанції "Нікополь" за адресою пр. Електрометалургів, 37. Сторони визначили мету майнового найму - організація кафе та виносної торгівлі (п.2 договору) і узгодили низку умов щодо використання найманого приміщення, у тому числі: використання приміщення за цільовим призначенням (п.6.1.1) та здачу приміщення як в цілому, так і частково в піднайом за письмової згоди Наймодавця (6.7.1).

Необхідність отримання згоди наймодавця на передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) передбачена як умовами договору, так і нормами чинного законодавства - ч.1 ст. 774 ЦК України.

Сторонами за договором були узгоджені інші істотні умови договору, у тому числі строк майнового найму, що становив 10 років; порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунок належало здійснювати щомісяця у безготівковій формі; порядок прийняття та повернення об'єкту найма тощо.

На виконання договірних зобов'язань позивачем спірне приміщення було передано позивачу, однак, доказів його використання за цільовим призначенням матеріали справи не містять.

Натомість з матеріалів, наданих до справи, убачається факт порушення відповідачем договірних зобов'язань-передачі спірного приміщення в піднайом без письмової згоди на те позивача, що посвідчується актом перевірки дотримання умов договору від 16.05.07р., договорами суборенди №02/03 від 25.10.2003р. (т.І,а.с.45) та №10 від 01.05.07р. (т.І,а.с.10), укладеними відповідачем з приватними підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Фактів передачі приміщення в суборенду відповідач не заперечує, однак, посилається на узгодження питання піднайму з позивачем листом від 28.02.02р. (т.І,а.с.44).

Зазначений лист не являється належним доказом у справі і не може бути прийнятий до уваги, оскільки не містить підпису суб'єкта підприємницької діяльності; не відноситься до спірного договору, якого не існувало на момент написання вказаного листа; не містить посилань на конкретний договір чи конкретні приміщення.

Окрім того, колегія суддів зважає на відсутність оригіналу вказаного листа та його належним чином завіреної копії.

З листування сторін (т.І,а.с.59) убачається наявність між сторонами іншого договору оренди - №11-00331 від 01.01.2002р.

За вказаних обставин неможливо дійти висновку якого з договорів стосуються і лист позивача за №11/612 від 01.07.05р. (т.І,а.с.48), і свідчення касира (т.І,а.с.113).

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності належними доказами обставин щодо погодження сторонами передачі в піднайом орендованого приміщення за спірним договором. Факт порушення зобов'язання за договором внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи.

Розірвання договору, як правовий наслідок порушення зобов'язання, передбачений ст. 611 ЦК України.

З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 773 ЦК України, якою встановлено: якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору.

Відтак вимоги позивача є правомірними і обґрунтовано задоволені господарським судом.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2008 року у справі № 25/203-08(39/502-07) залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.