14/293/06 Про визнання недійсним договору купівлі –продажу та визнання незаконним права власності майна - 25.11.2008 Прийняття

від відповідача-2: Кушнір Р.О., довіреність № 1 від 29.01.08р.;розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008 року у справі №14/293/06за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької областідо відповідача

-1: Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької областідо відповідача

-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м.Мелітополь Запорізької областіпро визнання недійсним договору купівлі – продажу та визнання недійсним права власності Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за №2175 від 10.11.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Яценко О.М., суддів: Кагітіна Л.П., Хуторной В.М.. Колегія суддів прийняла справу до провадження. У судовому засіданні 11.11.2008 року від представника відповідача-2 надійшло усне клопотання про оголошення постанови в повному обсязі.

Колегія суддів клопотання задовольнила, у судовому засіданні оголошено перерву до 25.11.2008 року для підготовки тексту постанови у повному обсязі. За клопотанням представника відповідача-2 запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 25.11.2008 року оголошено текст постанови в повному обсязі. Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2008 року (суддя Хоролець Т.Г.) у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу тваринницького комплексу № 2069 від 27.09.2006 року відмовлено. При прийнятті рішення суд послався на положення статей 203, 215, 216, 388 ЦК України та зазначив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права. СВК ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області не погоджуючись з рішенням господарського суду звернувся до апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, позов не розглянуто по суті. Не вжиті заходи до забезпечення позову.

При прийнятті рішення судом порушено ст. 203, 209, 328 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ст. 55 Закону України "Про нотаріат", пункти 47,65 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Просить рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про визнання договору купівлі-продажу № 2069 від 27.09.2006р. недійсним, як такий, що укладений відповідачами з порушенням закону та не відповідає вимогам нормативних актів. Повноважний представник у судових засіданнях підтримує доводи апеляційної скарги, наполягає на скасуванні рішення господарського суду. 04.11.2008 року від представника позивача надійшло клопотання про застосування до сторін оспорюваного правочину наслідків недійсності правочину, які встановлені ч.1 статті 216 ЦК України.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання з урахуванням положень ч.3 статті 101 ГПК України.

Колегія суддів залишає без задоволення, як процесуально необґрунтоване, клопотання позивача заявлене 15.08.2008 року про зупинення розгляду даної справи до вирішення господарським судом спору у справі № 15/102/06-15/413/06-7/264/08. АК промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що прийнято у відповідності до діючого законодавства. Звертає увагу, що договір укладено на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06, яке набрало законної сили 06.09.2006 року, укладення договору, жодним чином не порушує права та інтереси позивача за даною справою, визнання угоди недійсною не сприятиме відновленню прав позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. ТОВ "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги з тих самих підстав, що і АК промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. Наполягають на законності та обґрунтованості рішення по справі. Доводи відзивів обох сторін дублюють зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області.

Згідно ст. ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

27.09.2006 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне" (продавець за договором, відповідач-1 за даною справою) та ТОВ "Агропромислова компанія" (покупець за договором, відповідач-2 за даною справою) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.10-12). Предметом цього договору є майно –тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою м.Василівка Запорізької області, промзона та є предметом договору іпотеки №857, укладеного 31.05.2005 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Ватутіна. Договір укладений на підставі рішення господарського суду Запорізької області у справі № 15/102/06.

Визнання вищезазначеного договору недійсним було предметом розгляду у суді першої інстанції. Суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (стаття 35 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що постановою ВГСУ від 31.10.2007 року по справі №9/346д/06 залишена без змін постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року по справі № 9/346д/06.

Згідно зазначеної постанови визнано недійсним договір іпотеки від 31.05.2005р., укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізька область та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м. Дніпрорудне Запорізька область, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М.. Вищезазначене рішення набуло законної сили, а тому, є обов’язковим до виконання в силу положень статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України.

При прийнятті рішення по справі № 9/346д/06 судом встановлено наступне: як слідує з матеріалів справи, та підтверджується витягами з реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна: від 02.08.2006р. № 8563149, виданого приватним нотаріусом Бесараб А.О., від 18.09.2006р. № 9157044, виданого приватним нотаріусом Скориченко А.В., від 28.09.2006р. № 9317688, виданого приватним нотаріусом Харченко Ю.Г. і документами державної виконавчої служби, 22.09.2003р. у реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження - арешт всього нерухомого майна СВК ім. Ватутіна (запис №8) на підставі постанови Державної виконавчої служби № 2003/1/1034 від 19.09.2003р. (дата виникнення обтяження 22.09.2003р., перенесено до нового реєстру застав 27.07.2005р.).

Відповідно до вказаних витягів з реєстру заборон відчуження нерухомого майна, 13.05.2004 року у реєстрі зареєстровано обтяження на підставі постанови ДВС Василівського району № 2078 від 13.05.2004 року у вигляді арешту на нерухоме майно позивача, в тому числі і на сіносховище (інв.№ 352) та корпус № 8 (корівник інв № 318), які входять до складу тваринницького комплексу, що є предметом договору іпотеки (запис № 5,6, дата виникнення обтяження 13.05.04р., дата перенесення до нового реєстру 24.06.05р.). З акту опису та арешту майна від 13.05.04р. вбачається, що арешт виконавчою службою накладався для забезпечення здійснення виконання виконавчих документів зведеного виконавчого провадження на суму 305093 грн.. Постановою ВДВС Василівського РУЮ від 12.05.04р. звернено стягнення на майно позивача, перелічене у акті опису та арешту від 13.05.04р., в тому числі, і на майно, що стало предметом за спірним договором (Б-1 Сіносховище (інв.№ 352) і О Корівник інв № 318). Обтяження стосовно вказаних об’єктів до теперішнього часу не виключене з реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Вищезазначені постанови виконавчої служби не скасовані.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначені пункти статі 203 ЦК України (435-15) визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу та посвідчення спірного правочину зняття арешту було неможливим у зв'язку із відсутністю підстав, передбачених ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, предмет договору купівлі-продажу на дату укладення договору не був вільний від зобов'язань, перебував під арештом та не міг бути відчужений у будь-який спосіб, тобто не міг бути предметом договору купівлі-продажу.

За таких обставин колегія суддів вважає, оскільки предмет договору купівлі-продажу на час укладання спірного договору знаходився під арештом і в цей період не міг відчужуватися, спірний договір є недійсним, як такий, що не відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 658 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 216, 236 Цивільного кодексу України не тягне за собою ніяких юридичних наслідків. Крім того, правовою підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу є, опосередковано вищезгаданий договір іпотеки. Недійсність останнього має наслідком недійсність угоди купівлі-продажу предмета іпотеки, а договір купівлі-продажу здійснено з порушенням процедури встановленої Законом України "Про іпотеку" (898-15) , що є самостійною підставою недійсності спірного договору.

Так, у відповідності до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" про продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити іпотекодавця. Втім, позивач при розгляді справи стверджував, що такого повідомлення від іпотекодержателя не отримувало, і ці доводи іншими учасниками судового процесу не були спростовані. А додержання вищевказаного порядку відчуження предмета іпотеки є обов'язковим в силу приписів ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Переглядаючи рішення по справі на предмет законності та обґрунтованості, колегія суддів приймає до уваги той факт, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, вже набуло законної сили рішення у справі № 9/346д/06, а відтак факти встановлені цим рішенням були обов’язкові для суду при вирішенні даного спору. Тим більше, що судом першої інстанції безпосередньо в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено про обізнаність щодо існування такого рішення.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права. Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, а статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із встановлених способів захисту прав є визнання договору недійсним.

Згідно ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Колегія суддів наголошує, що не завжди особа має можливість захистити своє порушене право шляхом подання одного єдиного позову. Непоодинокими є випадки, коли для досягнення основної мети, - відновлення свого порушеного права, необхідно звернутись з низкою позовних вимог, розгляд яких в одному провадженні не є можливим. У даному випадку, внаслідок тривалих неправомірних дій відповідача-1 який на момент вчинення спірної угоди, не був власником майна - предмета спірної угоди, проте, розпорядилося власністю позивача, останній позбавлений можливості здійснювати свої права власника. А відтак, визнання недійсним договору купівлі-продажу є лише одним з етапів захисту порушених прав власника та є незаконною відмова у задоволенні позовних вимог з підстав застосування не того способу захисту, в той час, як такий спосіб прямо передбачений законодавством та обраний позивачем на власний розсуд з урахуванням ситуації що склався в конкретному випадку. Відмова у задоволенні позовних вимог з таких підстав позбавляє позивача в подальшому захистити свої права, з огляду на положення статті п. 2 частини першої статті 62 ГПК України.

Суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно посилається на ч.1 ст. 388 ЦК України, оскільки в цій статті йдеться про можливість витребувати майно у добросовісного набувача. У даному випадку, позовними вимогами є визнання договору купівлі-продажу недійсним, тобто оцінка спірного договору на предмет відповідності вимогам діючого законодавства. Тим більше, що наслідок визнання договору недійсним у вигляді реституції та витребування майна на підставі статті 388 ЦК України не є тотожними поняттями. Як вище зазначалось, позовні вимоги про проведення реституції судом першої інстанції не розглядались. У задоволенні клопотання про розгляд цих позовних вимог у суді апеляційної інстанції, колегією суддів відмовлено.

Крім того, як свідчать матеріали справи, спірний договір укладений на підставі рішення у справі № 15/102/06.

Згідно зазначеного рішення прийнятого у справі № 15/102/06 за позовом СВК ім. Ватутіна до АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне" про визнання недійсним договору іпотеки та за зустрічним позовом АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне" до СВК ім. Ватутіна про звернення стягнення на майно відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов –звернено стягнення на предмет іпотеки за договором від 31.05.2005 р. зареєстрований за № 857 посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. на користь Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудний, а саме Тваринницький комплекс та Комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, вул. Миру, 195.

Вищезазначеним рішенням визначено спосіб реалізації майна: шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку": АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне" від свого імені в будь-який спосіб продає предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу за ціною не нижчою 177 000 грн.. Колегія судів звертає увагу, що предмет договору купівлі-продажу є істотною умовою для такого виду договорів, обов’язковою для погодження сторонами. У разі, якщо договір укладається на підставі рішення суду, як у даному випадку, майно, що є предметом договору має бути ідентичним майну зазначеному в резолютивній частині рішення суду на підставі якого такий договір укладається. Але, як вбачається з із змісту рішення господарського суду Запорізької області у справі № 15/102/06 та тексту оскаржуваного договору майно зазначене в цих двох документах не є ідентичним, що є неприпустимим.

В подальшому ухвалою від 08.09.2006р. відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, суд виправив допущені описки, але не всі, та допустив інші описки (замість тире поставлено -кома, а замість коми поставлено -тире.) За заявою Промінвестбанку по справі № 15/102/06 від 29.11.2006 року, ухвалою від 04.12.2006 року описки були виправлені, але при комп'ютерному наборі були допущені ті ж самі описки, що були допущені при оформлені рішення.

За заявою Промінвестбанку від 07.12.2006р. допущені описки були виправлені остаточно ухвалою господарського суду по справі №15/102/09 від 14.12.2006р. (з відповідним визначенням предмету спірного договору ), в той час як спірний договір купівлі-продажу, який укладений на підставі цього рішення, укладений 27.09.2006 року. Колегія суддів, здійснюючи перегляд рішення господарського суду в апеляційному порядку, вважає за необхідне зазначити, що крім позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивачем, при зверненні із позовом, заявлені позовні вимоги про визнання незаконним прав власності. У вступній частині оскаржуваного рішення зазначено про ці позовні вимоги, але в мотивувальній частині рішення, судом не надано оцінки цим позовним вимогам. В суді апеляційної інстанції повноважний представник позивача зазначив, що він відмовився від цих позовних вимог, але доказів такої відмови матеріали справи не містять, не зазначено про відмову і в рішенні суду, хоча і оцінки цій вимозі судом не надано. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції повноважний представник підтвердив свою вимогу від цієї частини позовних вимог, а саме визнання незаконним права власності.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи апеляційну скаргу не приймаються до уваги доводи заявника апеляційної скарги, щодо порушення нотаріусом під час проведення нотаріальних дій відповідного законодавства.

Ці обставини можуть бути предметом дослідження окремого позовного провадження в суді загальної юрисдикції. Не приймаються також до уваги зауваження позивача щодо невідповідності відомостей зазначених в протоколі судового засідання та резолютивній частині рішення в частині зазначення результатів розгляду позовних вимог. У відповідності до статті 81-1 ГПК України у судовому засіданні складається протокол. Протокол у триденний строк підписують суддя і секретар судового засідання.

В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 25.06.2008 року, в якому дійсно помилково зазначено про задоволення позовних вимог. Але як свідчать матеріали справи у судовому засіданні 25.06.2008 року рішення суду по справі № 14/293/06 оголошено в повному обсязі у присутності представника позивача. При оголошенні тексту рішення суд чітко зазначив про відмову у задоволенні позовних вимог. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх (статті 81-1 ГПК України ).

Доказів надання письмових зауважень до протоколу позивачем не надано, присутність повноважного представника у судовому засіданні під час оголошення рішення, позивачем не заперечується.

Крім того, при зверненні із апеляційною скаргою, позивач зазначив про відмову судом у задоволенні позовних вимог, тобто він чітко усвідомлював результати розгляду справи, незважаючи на неправильне зазначення в протоколі судового засідання результатів розгляду справи, яке не впливає на розгляд справи та прийняття судом рішення по суті розглянутих позовних вимог. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню. Судові витрати по розгляду апеляційної скарги віднести на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 101- 105 ГПК України, суд

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008 року у справі №14/293/06 задовольнити. Рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008 року у справі №14/293/06 скасувати та прийняти нове рішення наступного змісту: "Позов задовольнити частково: Визнати недійсним договору купівлі-продажу тваринницького комплексу № 2069 від 27.09.2006 року укладений між Акціоне рним комерційним промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м.Дніпрорудне Василевського району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області.

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м.Дніпрорудне Василевського району Запорізької області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.".

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне", м.Дніпрорудне Василевського району Запорізької області на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, м. Василівка Запорізької області 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Видати наказ.