12/14/761 Про повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву , переданих на відповідальне зберігання - 25.11.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.05.2008р.в позові Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ) до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева" (м. Хмельницький) про зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності, а саме: прокат алюмінієвий - 0,619 тонн, прокат мідний 0,112 тонн, прокат латунний - 3,3295 тонн, прокат бронзовий - 0,17856 тонн на загальну суму 78002,00грн. та стягнення з відповідача 169987,46грн. штрафних санкцій (145704,26 грн. штрафу та 24283,20 грн. пені) - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з підстав, наведених у скарзі.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що рішення господарського суду Хмельницької області прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме:

- місцевий господарський суд невірно застосував ст. 34 ГПК України, зазначивши в мотивувальній частині рішення, що надані позивачем докази: акт від 19.09.2002р. перевірки наявності якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01.07.2002р.; довідка до акту перевірки матеріальних цінностей, яка підтверджує наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; відомість до акту перевірки наявності та якісного стану матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01.07.2002р. ВАТ "Завод Нева"; акт про переоцінку товарних цінностей мобілізаційного резерву на 01.07.2002р.; звірювальна відомість фактичної наявності матеріальних цінностей в мобілізаційному резерві ВАТ "Завод Нева" - не можна вважати належними та допустимими;

- неприйняття судом першої інстанції актів перевірки в якості доказу, що підтверджує самовільне використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є таким, що порушує норми постанови Верховної Ради України від 20.02.1996р. №57/96 (57/96-ВР) "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні цінності державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію);

- підтвердженням закладання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відповідачем є річні звіти та довідки Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева";

- неправомірними є посилання господарського суду Хмельницької області на п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями, оскільки закладка матеріальних цінностей проводилась у 1988-1991 роках, а постанова Кабінету Міністрів України (1129-97-п) "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" прийнята 08.10.1997р.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві №301 від 19.09.2008р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів й вимог апеляційної скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (в зв'язку з наявністю матеріалів, які містять державну таємницю), в якому просить зобов'язати відповідача повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву наступні матеріальні цінності: прокат алюмінієвий 0,619 тонн, прокат мідний 0,112 тонн, прокат латунний 3,3295 тонн, прокат бронзовий 0,1789 тонн та стягнути з Хмельницького відкритого акціонерного товариства "Завод Нева" (вказану особу зазначено в якості відповідача) штрафні санкції в розмірі 169987,46 грн. (78 002,00 грн. штрафу за самовільне відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 67 702,26 грн. штрафу за неподання звітності і неведення обліку та 24 283,20 грн. пені). Позивач зазначив, що факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до Хмельницького ВАТ "Завод Нева" підтверджується Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей Мінрадіопрому СРСР №М-800с від 08.07.1988 року, №418сс від 08.07.1988 року. При проведенні перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні на Хмельницькому ВАТ "Завод Нева", представником Західного контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України з державного матеріального резерву з 15.03.2005р. по 16.03.2005р. встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, виявлено неподання встановленої звітності підприємства, а також, що облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не відповідає порядку, встановленому чинним законодавством (а.с.3-8,т.1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.06р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №15/842-т (а.с.1, т.1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2007 р. матеріали справи №15/842-т за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до Хмельницького відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева" про повернення матеріальних цінностей та стягнення 169987,46 грн. штрафних санкцій надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Хмельницької області (оскільки господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять державної таємниці та, відповідно, справа не потребує розгляду її в таємному режимі) - а.спр.49,50, т.1.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.02.2007 р. справу призначено до розгляду ( із зазначенням номеру 14/761 ) - а. спр.52, т.1.

Розглянувши позовні вимоги по суті, господарський суд своїм рішення від 12.03.2007р. у справі №14/761 в позові Державного комітету України з державного матеріального резерву до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева" про повернення матеріальних цінностей та стягнення 169987,46 грн. штрафних санкцій - відмовив. При цьому, суд послався на те, що кредитор Державний комітет України з державного матеріального резерву у передбачений законом спосіб був своєчасно повідомлений про порушення справи №13/193-Б про визнання банкрутом боржника - ВАТ "Завод Нева" та вправі був заявити свої вимоги відповідно до встановлених процедур, проте позивач з грошовою вимогою до боржника в установлений законом 30-денний термін не звертався і не подавав до суду заяву про визнання його кредитором.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 р. у справі №14/761 вищезазначене рішення залишено без змін, а скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву - без задоволення (а.спр.103-105, т.1 ).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007р. скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.09.2007р., рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.2007р. та направлено справу на розгляд до господарського суду Хмельницької області ( а. спр.125-128, т.1 ).

В постанові суду касаційної інстанції зазначено, що кредитори з речево-правовими вимогами, зокрема вимогами, що виникають із зобов"язань про повернення майна, тільки у випадку відсутності майна, що повинно бути повернене, можуть перевести ці вимоги до грошових зобов"язань та звернутися з заявою про визнання грошових вимог і включення їх до реєстру вимог кредиторів (позивач заявляв вимогу повернути матеріальні цінності).

Ухвалою господарського суду від 21.01.2008р. справу прийнято до провадження та справі №14/761 присвоєно №12/14/761 (а.спр.1, т.2 ).

Рішенням господарського суду від 28.05.2008р. в позові Державного комітету України з державного матеріального резерву до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева" про зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності: прокат алюмінієвий - 0,619 тонн, прокат мідний 0,112 тонн, прокат латунний 3,3295 тонн, прокат бронзовий 0,17856 тонн на загальну суму 78002,00 грн. та стягнення з відповідача 169987,46 грн. штрафних санкцій - відмовлено ( а.спр.38, 39,т.2 ).

При цьому, суд першої інстанції посилався на те, що відносини Держкомрезерву з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями щодо матеріальних цінностей державного резерву регулюються Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, згідно з яким поставка матеріальних цінностей до державного резерву підприємствами-постачальниками здійснюється за договорами відповідно до типового договору на поставку матеріальних цінностей до державного резерву, який затверджується Держкомрезервом.

Згідно з п.10 Порядку матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Позивач не надав суду передбачених Порядком документів на підтвердження закладення матеріальних цінностей до державного резерву.

В оскарженому рішенні також зазначено, що із Номенклатури накопичення матеріальних цінностей Мінрадіопрому СРСР №М-800 с від 08.07.1988 р., №418 сс від 08.07.1988 р. не випливає, що вказані матеріальні цінності передані саме ВАТ "Завод "Нева", оскільки в самому документі зазначено, що вони передані просто заводу "Нева".

Апеляційний суд не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що позивач передав на відповідальне зберігання заводу "Нева" матеріальні цінності мобілізаційного резерву у кількості та асортименті, що зазначені у Номенклатурі накопичення матеріальних цінностей (а.спр.30-34, т.1).

В оскарженому рішенні суд першої інстанції посилається на те, що згідно з п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після, зокрема підписання акта про їх приймання.

З пояснень представника позивача в засіданні апеляційного суду вбачається, що про приймання матеріальних цінностей на зберігання було складено акт ф.№1 ( що згідно з п.2.1 Інструкції про облік, звітність та якісний стан матеріальних цінностей мобрезерва є первинним документом по оформленню всіх операцій з матеріальними цінностями мобрезерва ), однак вказаний документ відсутній у зв"язку із закінченням строку його зберігання, а тому в матеріали справи не поданий.

Судова колегія вважає, що відсутність вищезазначеного акту не свідчить про те, що приймання заводом цінностей на зберігання не відбулось.

Натомість, матеріали справи підтверджують протилежне.

Так, із звіту - збережувального зобов’язання форми №12, зокрема за 2000 рік вбачається, що залишок раніше переданих на відповідальне зберігання матеріальних цінностей заводу "Нева" перебуває у відповідача, зокрема прокат алюмінієвий - 8,009 тонн, прокат мідний - 1,004 тонн, прокат латунний - 3,700 тонн, прокат бронзовий - 1,500 тонн ( а.спр.86, т.2 ) .

Судова колегія наголошує, що звіт - збережувальне зобов’язання підписаний керівником ВАТ "Завод "Нева".

Отже, матеріальні цінності були прийняті на зберігання.

Крім того, із звірювальної відомості (складеної за результатами проведеної інвентаризації, яку закінчено 10.09.2002 р. ) вбачається наявність у ВАТ "Завод "Нева" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (а.спр.92,93, т.1).

Про наявність у відповідача матеріальних цінностей свідчать також акт від 19.09.2002 р. (а.спр.94, т.1), довідка (а.спр.98, т.1).

Слід зазначити, що відповідач ( ВАТ "Завод "Нева" ) є правонаступником державного підприємства : Приладного заводу "Нева" ( п.3.3 Статуту ВАТ "Завод "Нева" - а.спр.59-70, т.2).

Помилковими є висновки господарського суду Хмельницької області про те, що позивач не надав суду документів на підтвердження закладення матеріальних цінностей до державного резерву, а також висновок, що із Номенклатури накопичення матеріальних цінностей не випливає їх передача саме ВАТ "Завод "Нева".

Згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995 р. (1039/95) "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" (має гриф "дск") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

Таким чином, відповідач зобов"язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення представника відповідача, що останній не брав на себе зобов"язань стосовно збереження матеріальних цінностей мобрезерву.

Матеріали справи свідчать, що з 15 по 16 березня 2005р. представником Західного контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України з державного матеріального резерву проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на Хмельницькому ВАТ "Завод "Нева", за результатами якої складено акт (а.с.9-14, т.1).

Перевіркою встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, виявлено неподання встановленої звітності підприємства, а також те, що облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не відповідає порядку, встановленому чинним законодавством. Вартість матеріальних цінностей на день виявлення факту самовільного відчуження становить 78002,00грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" №57/97-ВР від 24.01.1997 р. ( із змінами ) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижувальний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено ст.2 цього Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно зі ст.4 Закону державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України №603/2001 від 07.08.2001р. (603/2001) є правонаступником Державного агенства з управління державним матеріальним резервом.

Згідно зі ст.12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідач посилається на те, що між ним та позивачем договір відповідального зберігання матеріальних цінностей не укладався ( відзив на позов - а. спр.9, т.1).

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, що кореспондується із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з адміністративних актів.

Відповідно до пунктів 3,4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов’язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства. Таке мобілізаційне завдання є адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер, але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву.

Відповідно до Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969р., Номенклатури матеріальних цінностей, що підлягають накопиченню, відповідач отримав завдання про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву - прокату чорних металів, виробів подальшої переробки проката, металовироби промислового призначення, труби стальні.

Як вже зазначалось, згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995р. (1039/95) "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України", підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

Таким чином, відповідач зобов’язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розбронювання матеріальних цінностей державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення.

Відповідно до ст. 12 (п.1,2) вказаного Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним іможе використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється, зокрема у порядку розбронювання.

Судова колегія наголошує, що згідно з розпорядженням КМУ від 26.11.2003 р. №702-р (702-2003-р) матеріальні цінності мобрезерву по Хмельницькому ВАТ "Завод "Нева" розброньовано.

Із матеріалів справи вбачається, що мав місце відпуск розброньованих цінностей згідно з відповідними договорами, що підтверджується, зокрема нарядом №2606 від 28.12.2004 р., листами №281204/11 від 28.12.2004 р., №010606/3 від 01.06.2006 р., №210305/1 від 21.03.2005 р.

Однак цінності відпущено частково.

Кількість залишків матеріальних цінностей свідчить про самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву, зокрема прокату алюмінієвого, мідного, латунного, бронзового. Місцевий суд ці обставини не з"ясував.

Слід зазначити, що розбронювання матеріальних цінностей не змінює правового статусу спірного майна як матеріальних цінностей державного резерву ( такий висновок міститься в постанові ВГСУ від 04.07.2007 р. у справі №40/323 т ).

Фактично ВАТ "Завод "Нева" не забезпечив збереження цінностей мобрезерву.

За таких обставин відповідач зобов"язаний повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності: прокат алюмінієвий - 0,619 тонн, прокат мідний - 0,112 тонн, прокат латунний - 3,3295 тонн, прокат бронзовий - 0,17856 тонн.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про повернення цінностей; рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України за неналежне виконання зобов’язання сплачуються штрафні санкції, розмір яких щодо окремих видів зобов’язань, може бути визначений законом.

Відповідно до п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за самовільне відчуження ( використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного матеріального резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього обсягу за кожний день до їх повного повернення.

За повідомленням позивача вартість матеріальних цінностей на день виявлення факту самовільного відчуження становить 78002,00 грн. ( вартість матеріальних цінностей встановлена, виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки - довідка про ціни міститься на а.спр. 15, т.1; позивач зазначив, що листом Міністерства економіки України від 28.10.2001 р. №53-19/108, а також п. 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву визначено, що ціни на матеріальні цінності визначаються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, які діють на час відпуску, кон"юнктури ринку, термінів зберігання), а тому 100% штрафу, відповідно, становить 78002,00 грн.

Відповідно до п.16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені обчислюється, виходячи з подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з вартості відсутнього обсягу матеріальних цінностей за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені за період з 16.03.2005 р. по 29.11.2006р. складає 24 283,20 грн.

Судова колегія вважає, що встановлені вищезазначеними нормами санкції за самовільне використання матеріальних цінностей правомірно нараховано позивачем, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню. Помилковим є висновок суду першої інстанції про протилежне, який безпідставно відмовив у задоволенні цієї вимоги; рішення у вказаній частині підлягає скасуванню.

Апеляційним судом враховується, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.08.06 р. порушено провадження у справі №13/193-Б про визнання банкрутом боржника - ВАТ "Завод "Нева" ( м. Хмельницький ) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ( це вбачається, зокрема з ухвали від 05.12.2006 р. у справі №13/193-Б - а.спр.38, 39, т.1 ).

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судова колегія наголошує, що в даній ситуації положення ч.4 ст.12 вищезазначеного Закону не можуть бути застосовані, оскільки має місце нарахування штрафу і пені за самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 67 702,26 грн. за несвоєчасне подання звітності слід зазначити наступне.

Згідно з п.12 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації-відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. №1129 (1129-97-п) затверджено Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву. Згідно з п.23 цього Порядку оперативний облік запасів матеріальних цінностей ведеться зберігачами, які зобов’язані дані такого обліку надавати Держкомрезерву у визначених ним періодичності та порядку.

В акті перевірки зазначено, що облік матеріальнх цінностей ( забалнсовий рахунок, форми 2 мр,3 мр,4 мр,5 мр, журнал обліку ярликів ) не ведеться, звіти форми 11 мр,12 мр, 13 мр,14 мр, 15 мр, 16 мр,17 мр, акти за ф.1 мр в 2003-2004 р.р. не складались.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державний матеріальний резерв" звітність про наявність запасів матеріальних цінностей державного резерву, їх рух, облік здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивачем не подано нормативних актів, згідно з якими передбачалось би подання звітності в певні терміни.

За таких обставин необґрунтованими є позовної вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасне подання звітності.

З огляду на зазначене в задоволенні такої вимоги необхідно відмовити. Рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2008р. у справі №12/14/761 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності до державного матеріального резерву, стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева" штрафу в розмірі 78 002,00 грн. та пені в сумі 24 283,20 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі приписів ст.ст. 49, 99 ГПК України з відповідача слід стягнути в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1802,87 грн. державного мита та 85,78 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ) - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.05.2008р. у справі №12/14/761 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності до державного матеріального резерву, стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева" штрафу в розмірі 78 002,00 грн. та пені в сумі 24 283,20 грн., прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.