48/202-20/191 Про визнання частково недійсними установчих документів товариства - 20.11.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2008р. у справі №48/202-20/191 в задоволенні позовних вимог прокуратури про визнання недійними пунктів 3.1 Статуту ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", зареєстрованого виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва за реєстраційним №702-а/0097, рішення №971 від 23.12.1991р., свідоцтво №117 та наступних його нових редакціях, зареєстрованих 17.04.1997р., 20.04.1998р., 17.05.1999р., 02.07.2001р. в редакції, зареєстрованій 14.02.2002р. – п.4.2.1. – було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду Фонд державного майна України звернувся з апеляційною скаргою, а Заступник прокурора Одеської області – з апеляційним поданням, та просять його скасувати, оскільки вважають, що воно було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу та апеляційне подання, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

23.04.1960 року Рада Міністрів Української РСР постановою № 606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" зобов'язала Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 01.05.1960 року Українській республіканській раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23 586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20 997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2. а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього управління; передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Відповідно до ст. 46 Статуту Федерації профспілок України правонаступником майна та коштів Укрпрофради та Федерації незалежних профспілок України є ФПУ.

04.12.91р. Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України прийняли рішення про заснування акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

23.12.91р. виконком Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва зареєстрував статут Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за реєстраційним № 702-а/0097, рішення № 971, свідоцтво № 117. Пунктом 3.1 Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності акціонерного товариства утворюється статутний фонд у розмірі 1 089 384 тис. рублів шляхом передачі у власність акціонерного товариства Радою Федерації незалежних профспілок України капіталу у розмірі вартості основних фондів та оборотних коштів санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок 1 033 584 тис. рублів та пайового внеску Фонду соціального страхування України в сумі 55 800 тис. руб. На зазначений розмір фонду АТ здійснюється випуск 1089384 простих акцій номінальною вартістю 1000 рублів кожна.

17.04.97р. Державна адміністрація Старокиївського району м. Києва зареєструвала нову редакцію статуту Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", реєстраційний номер № 00702. У п. 3.1 Статуту у редакції від 17.04.97р. зазначено, що для забезпечення діяльності акціонерного товариства утворюється статутний фонд у розмірі 1 089 384 тисячі карбованців шляхом передачі у власність акціонерного товариства Федерацією профспілок України капіталу у розмірі вартості основних фондів та оборотних коштів санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок 1 033 584 тис. карбованців та пайового внеску Фонду соціального страхування України на суму 55 800 тисяч карбованців.

20.04.98р. Державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва було зареєстровано нову редакцію Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", реєстраційний № 00702. Відповідно до п. 3.1 Статуту у редакції від 20.04.98р. для забезпечення діяльності ЗАТ утворюється статутний фонд у розмірі 987 018,6 тис. грн.. шляхом передачі у власність ЗАТ Федерацією профспілок України основних фондів та оборотних коштів санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок на суму 929788,85 тис. грн. та пайового внеску Фонду соціального страхування України в сумі 57 229.75 тис. грн. На зазначений розмір Фонд) АТ здійснює випуск 19740372 іменних акцій номінальною вартістю 50 грн. кожна. Право власності на акції належить Засновникам товариства.

17.05.99р. Старокиївська районна державна адміністрація м. Києва зареєструвала нову редакцію Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", реєстраційний № 00702. У п. 3.1 Статуту у редакції 17.05.99р. зазначено, що для забезпечення діяльності ЗАТ утворюється Статутний фонд у розмірі 808464,1 тис. грн., шляхом передачі у власність ЗАТ Федерацією профспілок України основних фондів та оборотних коштів санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок на суму 751234,35 тис. грн. та пайового внеску Фонду соціального страхування України в сумі 57 229,75 тис. грн. На зазначений розмір Фонду ЗАТ здійснює випуск 16169282 іменних акцій номінальною вартістю 50 грн. кожна. Право власності на акції належить Засновникам товариства.

02.07.01р. Старокиївська районна державна адміністрація міста Києва зареєструвала нову редакцію Статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", реєстраційний № 00702 в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності. Згідно із п. 3.1 для забезпечення діяльності ЗАТ Статутний фонд у розмірі 808 464,1 тис. грн., шляхом передачі у власність ЗАТ Федерацією профспілок України основних фондів та оборотних коштів санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок на суму 751234,35 тис. грн. та пайового внеску Фонду соціального страхування України в сумі 57 229,75 грн. На зазначений розмір Фонду ЗАТ здійснює випуск 16169282 іменних акцій номінальною вартістю 50 грн. кожна. Право власності на акції належать Засновникам товариства.

14.02.02р. Печерська районна у м. Києві державна адміністрація зареєструвала нову редакцію Статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Пунктом 4.2.1 зазначеної редакції Статуту Відповідача встановлено, що вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 (сімсот п'ятдесят один мільйон двісті тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят) гривень, які передаються Товариству у власність, що становить 92,92% Статутного фонду Товариства.

24.05.2007р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію Статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Пунктом 3.18 зазначеної редакції Статуту визначено, що Товариство є власником майна, переданого йому акціонерами у власність; одержаних доходів; продукції господарської діяльності Товариства; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства, несе Товариство. Відповідно до п. 5.1 Статуту Статутний фонд Товариства становить 808 464 100 грн. і розподіляється на 16 169 282 прості іменні акції номінальною вартістю 50 гривень кожна, які розподілено між акціонерами відповідно до їх внесків до Статутного фонду таким чином: внеском Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств та організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 (сімсот п'ятдесят один мільйон двісті тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят) гривень, кількість акцій складає 15 024687, що становить 92,92 частки у Статутному фонді Товариства.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову є недійсність частин відповідних редакцій Статуту Відповідача. Спірні положення відповідних редакцій Статуту Відповідача визначають розмір статутного фонду Відповідача та вкладу одного із засновників відповідача - Федерації незалежних профспілок України (правонаступник - Федерація професійних спілок України).

Враховуючи предмет позову, предметом доказування є відповідність спірних положень редакцій Статуту Відповідача законодавству України, яке регулює питання створення та діяльності акціонерного товариства, а також встановлює вимоги до установчих документів. Таким законодавчим актом є Закон України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Підставою визнання установчих документів господарського товариства недійсними є відсутність відомостей, що згідно із Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) обов'язково мають міститися в установчих документах акціонерного товариства. Виходячи з аналізу Закону та враховуючи предмет позову, спірні положення відповідних редакцій Статуту Відповідача мають відповідати ст. ст. 4. 12. 13, 24 та 37 Закону.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокуратурою Одеської області в своєму позові не визначено, яким саме нормам законодавства України, що регулює питання створення та діяльності господарського товариства, суперечать спірні положення відповідних редакцій Статуту Відповідача.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" у редакції, яка діяла на момент державної реєстрації Відповідача, акціонерним визнавалося товариство, яке мало статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше 100 тисяч карбованців.

Статтею 4 Закону у цій же редакції встановлено, що акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37. 51, 65, 67 і 76 цього Закону. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Прокуратурою Одеської області та Позивачами не заявлялися позовні вимоги про визнання недійсним установчого договору чи рішень Загальних зборів на яких вносились зміни до статуту.

Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій (ст. 37 Закону).

Статтею 11 Закону визначені обов'язки учасників господарського товариства, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також оплачувати акції у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами. При цьому, ст. 12 Закону передбачено, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами. обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Отже, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , спірні положення редакцій Статуту Відповідача мають містити відомості щодо розміру статутного фонду Відповідача, розміру та форми вкладів Засновників, кількості та виду акцій, номінальної вартості кожної акції, а також щодо права власності на акції Відповідача.

Протягом періоду з 23.12.91р. (дата реєстрації Статуту Відповідача) до 14.02.02р. (дата реєстрації передостанньої спірної редакції Статуту Відповідача) до норм Закону України "Про господарські товариства, що встановлюють вимоги до установчих документів акціонерних товариств, було внесено зміни тільки до ст. 37 Закону, яка відповідно до Закону України від 23.12.97р. № 769/97-ВР (769/97-ВР) була викладена у наступній редакції: "Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року."

Оцінивши зміст спірних п. 3.1 редакції Статуту відповідача від 23.12.1991р.; п. 3.1 редакції Статуту Відповідача від 17.04.97р.; п. 3.1 редакції Статуту Відповідача від 20.04.98р.; п. 3.1 редакції Статуту Відповідача 17.05.99р.; п. 3.1 редакції Статуту Відповідача від 02.07.01р. та п. 4.2.1 Статуту Відповідача в редакції від 14.02.02р. щодо відповідності ст. 4, 12, 13. 24 та 37 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , колегія приходить до висновку про те, що спірні частини відповідних редакцій Статуту Відповідача не суперечать зазначеним нормам Закону та містять відомості, які визнанні обов'язковими для установчих документів акціонерного товариства.

Крім того, Прокуратурою Одеської області не було надано обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що визнання частково недійсними установчих документів відповідача (в редакції з 23.12. 1991р. по 14.02.2002р. включно) тягне за собою реальний захист права власності держави на спірне майно, про що зазначає позивач, з урахуванням існування нової редакції Статуту відповідача в редакції від 24.05.2007р.

Що стосується останньої редакції Статуту відповідача від 24.05.2007р., то колегія зазначає наступне. Станом на 24.05.2007р. набрав чинності Господарський кодекс України (436-15) (16.01.2003р.).

Відповідно до ст. 57 ГК України Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Згідно з ст. 82 ГК України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Статут акціонерного товариства, крім зазначених у частині другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Спірна частина редакції Статуту від 24.05.2007р. відповідає ст. 4, 12, 13, 24 та 37 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час державної реєстрації змін до установчих документів), ст. 57. 82 Господарського кодексу України (436-15) і містить відомості, які визнані обов'язковими для установчих документів акціонерного товариства.

В позові та в апеляційних скаргах Прокуратура Одеської області та Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що Федерація профспілок України не мала права власності на майно, передане до статутного фонду Відповідача.

Проте, ні прокуратура Одеської області, ні Позивачі не надали суду доказів того, що майно, передане в якості вкладу до статутного фонду Відповідача Третьою особою-1, у встановленому законодавством України порядку державою вилучалося; права володіння, користування і розпорядження цим майном Третьої особи-1 не оспорене.

Посилання прокуратури Одеської області в позові та апеляційному поданні на незаконність передачі курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств у власність акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" є безпідставним, оскільки прокуратурою не надано суду доказів встановлення факту незаконності набуття права власності Відповідачем на спірне майно у встановленому чинним законодавством України порядку. Відповідно, колегія виходить із презумпції законності набуття права власності Відповідачем на майно, передане в якості вкладу до статутного фонду.

Колегія також не приймає до уваги посилання Позивачів на постанову Верховної Ради України від 10.04.92р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) , оскільки цією постановою встановлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР Фонду державного майна України передано тимчасово майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, до статутного фонду Відповідача передавалося майно, яке перебувало у віданні Укрпрофради. Ця ж обставина підтверджується й постанов ою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 (606-60-п) , згідно із якою майно було передане у відання саме Укрпрофраді, а не ВЦРПС, як центральному органу профспілок СРСР. Враховуючи наведене, дію Постанови Верховної Ради України від 10.04.92р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) не може бути поширено на майно, передане Третьою особою -1 до статутного фонду Відповідача.

Крім того, вищезазначеною постановою Верховної Ради України майно, що знаходилося у віданні центральних органів профспілок СРСР, повинен був прийняти Фонд державного майна України, а не Міністерство охорони здоров'я України.

З огляду на викладене, колегія вважає, що внаслідок передачі майна від Третьої особи - 1 до Відповідача, у будь-якому випадку не могли бути порушені права Позивача -2.

Також, що стосується питання про законність створення АТ "Укрпрофоздоров-ниця" та відповідність закону положень спірних редакцій статуту відповідача, колегія враховує, що постановою Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 року № 2164-XII (2164-12) , Кабінету Міністрів України до 15 березня 1992 року було встановлено зобов'язання визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року "Про захист суверенних прав власності Української РСР" (506-12) та вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність з цим Законом

Одночасно, вказаною постановою було скасовано Постанову Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року "Про захист суверенних прав власності Української РСР".

Проте, як в строк до 15 березня 1992 року, так і до даного часу, ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

До того ж, колегією не приймаються до уваги і посилання позивачів на постанову ВР УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" (506-12) від 29.11.1990р №506-ХІІ, якою вводився мораторій на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Зазначена постанова не могла поширюватися на правовідносини зі створення АТ "Укрпрофоздоровниця", оскільки ініціатором передачі майна до статутного капіталу товариства органи державної влади і управління не виступали.

Посилання Позивача-1 на Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) у якості заперечення Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.90р. є безпідставним, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі не є визнання недійсним договору, на підставі якого було передане право власності на майно Третій особі-1. Позивачем-1 не надано доказів визнання цього договору недійсним у встановленому законом порядку. Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) прийнято вже після укладення зазначеного договору, проте закон не має зворотної дії в часі, а отже його положення не можуть бути поширені а цей договір. Крім того, ст. З Закону встановлено, що недійсними визнаються майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29 листопада 1990 року. Зазначений же договір було укладено до введення мораторію, а тому посилання на цей Закон є необґрунтованими та безпідставними.

Прокурором та позивачами не надано жодного доказу неправомірності (недійсності) Положення про Раду Федерації незалежних профспілок України (яке наявне в матеріалах справи) чинного на дату створення АТ "Укрпрофоздоровниця", за змістом якого Рада Федерації незалежних профспілок є власником майна, необхідного для досягнення цілей та завдань діяльності, в тому числі, санаторно-курортного, а також, має право створювати на базі цього майна підприємства і господарські товариства.

Також, колегія вважає за необхідне зазначити про те, що Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників та враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту, підставами для визнання індивідуальних актів (їх частини) ненормативного характеру, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст.ст. 36. 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) статут акціонерного товариства затверджується (змінюється) загальними зборами учасників товариства, а рішення загальних зборів акціонерів є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

В позові та в апеляційному поданні прокурором вказується на недійсність положень редакцій статуту відповідача, відповідно до яких останній є власником переданого йому засновниками майна, але без вимоги про визнання недійсним рішення про створення акціонерного товариства (установчого договору), хоча підставою позову є саме незаконність передачі Федерацією профспілок України майна до статутного капіталу товариства.

Проте, колегія вважає за необхідне зазначити, що на підставі положень ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", в чинній на час створення АТ "Укрпрофоздоровниця" редакції, як і на підставі діючих на даний час законодавчих актів, господарське товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, що і має місце в даному випадку та випливає зі спірних положень всіх редакцій статутних документів відповідача, а отже, спірні положення статуту відповідають вимогам закону.

Таким чином, прокурор та позивачі на загальних підставах повинні довести ті обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог, в тому числі, шляхом надання доказів на підтвердження права власності держави на майно, що є внеском ФНПУ до статутного фонду відповідача, доказів перебування цього майна в управлінні уповноважених державних органів влади. Проте, зазначених доказів ні прокурором, ні позивачами на вимогу суду не надано.

Більш того, колегія вважає, що визнання недійсними спірних редакцій статуту відповідача жодним чином не призведе до відновлення прав позивачів, оскільки до спірних правовідносин неможливим є застосування наслідків недійсності правочину, сторонами яких не є позивачі, що в свою чергу зумовлює самостійну підставу для відмови в позові, адже, захист права саме власника майна можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, за умови наявності підстав, передбачених положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України (ст. 145 ЦК УРСР).

Враховуючи вищевикладене та заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія приходить до висновку про те, що вимоги прокурора Одеської області є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні є правомірним та відповідає дійсним обставинам справи. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та подання немає.