Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі: Камінська Т.О.

За участю представників:

від позивача - Іллюшко О.М. (довіреність № б/н від 25.01.2008 р.)

від відповідача: не з’явився

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача: 1) не з’явився

2) не з’явився

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача: 1)Махнєй М.М.–Директор (наказ № 1 від 18.02.2004 р.)

2) Артеменко М.В. (довіреність від 12.03.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008

у справі № 2/70 (Михайлюк С.І.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх"

до Акціонерного товариства закритого типу "Ритм"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, позивача 1) ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції 2)Відділ Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Приватне підприємство "Санта"

2) Петрушинська сільська рада

про визнання права власності на майно та стягнення 148641,06 грн.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх" звернулось з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Ритм" про визнання права власності на майно та стягнення з відповідача його вартості у зв’язку з неможливістю повернення майна.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем до матеріалів справи не надані первинні документи на підтвердження виникнення за ним права власності на 67 голів ВРХ, які Приватним підприємством "Санта" передані 07.12.2005 р. за договором поставки від 05.09.2005 р. № 05/09/05 та накладною № 87 від 07.12.2005 р. Акціонерному товариству закритого типу "Ритм", отже, позивач не довів, що саме він є власником спірного майна.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не розглянуто нотаріально посвідчений договір застави № 1317 від 29.04.2002 р., як доказ того, що позивач є власником спірного майна.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не враховують суттєвих обставин справи, вважали оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надіслав клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.04.2002 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитором) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Успіх" (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/03-1/424, згідно якого кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію у сумі 300000,00 грн. з встановленням строків погашення кредиту згідно графіку погашення.

Між тими ж сторонами 29.04.2002 р. в забезпечення вимог, що витікають з кредитного договору № 010/03-1/424, був укладений договір застави № 1317, відповідно до умов якого в заставу передані: молодняк ВРХ в кількості 220 голів, корови в кількості 105 голів, телиці в кількості 103 голів, а також транспортні засоби та зернові вироби.

Оскільки банку борг за кредитним договором не був повернутий, 06.03.2003 р. приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнко О.С. видав виконавчий напис.

В матеріалах справи містяться акти опису й арешту майна від 29.05.2003 р., з якого вбачається, що державним виконавцем Нечепа Н.М. описано і накладено арешт на таке майно: молодняк ВРХ в кількості 97 голів, корови в кількості 105 голів, загальною вагою 37065 кг., та від 22.06.2005 р. згідно якого арешт накладено на молодняк ВРХ в кількості 35 голів.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається також на те, що 06.12.2005 р. між Приватним підприємством "Санта" та виконкомом Петрушинської сільської ради був укладений договір про закупівлю худоби у населення, згідно якого останній виступив посередником, зобов’язався купити ВРХ у населення і продати її Приватному підприємству "Санта". Керуючись умовами вищевказаного договору, працівники виконкому Петрушинської сільської ради спільно з працівниками Приватного підприємства "Санта" вивезли з ферми позивача і здали 67 голів ВРХ по договору поставки № 05/09/05 від 05.09.2005 р. та накладній № 87 від 07.12.2005 р. на забій відповідачу, незважаючи на те, що вищезазначене майно було арештовано.

Позивач вважає, що оскільки він є власником ВРХ, яка була вивезена Приватним підприємством "Санта" та Петрушинською сільською радою, то відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість переданої ВРХ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України "Про власність" (втратив чинність) від 07.02.1991 № 697- ХІІ, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Вказаний закон діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 392 ЦК України з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності, може звернутися власник майна.

Як встановлено ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2006р., копія якої міститься в матеріалах справи, встановлений несанкціонований вивіз 06.12.2005 р. арештованого майна - ВРХ в кількості 158 голів з території позивача за допомогою Приватного підприємства "Санта", а також передача останнім на переробку відповідачу 67 голів ВРХ на загальну суму 148641,06 грн. згідно з накладною від 07.12.2005 р. № 87.

Згідно з цією ж ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2006 р. відсутні достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що передані 07.12.2005 р. Приватним підприємством "Санта" на переробку відповідачу 67 голів ВРХ належать саме позивачу; для встановлення обставин вивезення арештованого майна та його місцезнаходження окремою ухвалою суду слід доручити прокурору Чернігівського району організувати проведення відповідної перевірки. Окрема ухвала винесена 13.01.2006 р.

В матеріалах справи міститься також постанова Чернігівського районного суду від 30.11.2007 р. у кримінальній справі № 1-23/2007 по обвинуваченню Пустовойта А.Г., працюючого директором позивача, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України, з якої вбачається, що проведеною судово-бухгалтерською експертизою від 26.10.2007 р. за матеріалами кримінальної справи, яка була призначена судом під час розгляду справи, встановлено, що відсутність бухгалтерських документів та своєчасно складених документів, які б врегулювали майнові відносини і підтвердили б стан майна СТОВ "Успіх" на момент його реорганізації не дають експертам можливості повною мірою дослідити стан майна під кредитний договір № 010/03-1/424 від 29.04.2002 р. Підтвердити чи спростувати документально вказану в акті КРУ в Чернігівській області від 21.04.2006 р. за № 23-21-/12 належність СТОВ "Успіх" села Петрушин Чернігівського району Чернігівської області зазначеної кількості великої рогатої худоби та сільськогосподарської техніки станом на березень 2002 року не можливо. Також не є можливим підтвердити вказану в акті перевірки наявності та стану майна, що передавалось під заставу позичальником СТОВ "Успіх", складеному начальником відділу ризиків та оцінки забезпечення ЧОД АППБ "Аваль" Чижовим С.Г. і директором СТОВ "Успіх" Пустовойтом А.Г., згідно кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 р., належність СТОВ "Успіх" с. Петрушин Чернігівського району Чернігівської області корів в кількості 150 голів та транспортних засобів в кількості 7 штук станом на березень 2002 року та не представляється можливість документально підтвердити чи спростувати вказану в договорі застави від 29.04.2002 р., укладеному між АППБ "Аваль" та директором СТОВ "Успіх" Пустовойтом А.Г., належність СТОВ "Успіх" села Петрушин Чернігівського району Чернігівської області зазначену кількість корів та сільськогосподарської техніки станом на березень 2002 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксують саме первинні документи.

Натомість, позивачем до матеріалів даної справи не надані первинні документи, які б підтверджували виникнення за ним права власності на 67 голів ВРХ, які Приватним підприємством "Санта" передані 07.12.2005 р. за договором поставки від 05.09.2005 р. № 05/09/05, накладною № 87 від 07.12.2005 р. Акціонерному товариству закритого типу "Ритм".

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що оскільки позивачем не доведено право власності на спірне майно, то позовні вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 р. у справі № 2/70 залишити без змін.

Матеріали справи № 2/70 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.