5/234 Про стягнення боргу за поставлений природний газ - 17.11.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"на рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року,

у справі №5/234 (суддя Гетя Н.Г.),

за позовом дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ,

до комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м.Комсомольськ Полтавської області,

про стягнення 4090167,76грн., -

02.06.2008року дочірня компанія "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(позивач) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"(відповідач) про стягнення 4090167,76грн. (а.с. 2-6).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 позов дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"про стягнення 4090167,76грн. задоволено. Стягнуто з комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"на користь дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"2582221,37грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору №06/05-2109ТЕ-24 від 30.12.2006року, 282067,95грн. пені, 1044293,92грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 181584,52грн., 25500,00грн. витрат на сплату державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений в січні –грудні 2006 року природний газ, визнавши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань обґрунтованими, керуючись ст. ст. 193 та 232 ГК України, ст.ст. 526 та 625 ЦК України і умовами договору №06/05-2109ТЕ-24 від 30.12.2005року, задовольнив позовні вимоги повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 та прийняти нове рішення з урахуванням розрахунків і клопотань відповідача, а саме: стягнути борг в сумі 2582221,37грн., суму, на яку збільшується борг внаслідок інфляції –965528,45грн., 3% річних –180184,67грн., пеню не стягувати, виконання рішення розстрочити на 3 роки.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення взято до уваги лише наданий позивачем розрахунок суми позову, який є неправильним, а не розрахунок відповідача, і, як наслідок, прийнято неправильне рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Крім цього, відповідач вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано залишено без задоволення його клопотання про відмову позивачеві в стягненні суми пені та розстрочку виконання рішення на 3 роки на підставі того, що відповідач не вбачає в своїх діях (виникнення заборгованості перед позивачем) вини.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що пеня, 3% річних та інфляційні ним застосовано відповідно до умов договору та чинного законодавства, а сам розрахунок, наведений в позовній заяві є правильним.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008року у справі №5/234 апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"на рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Представники відповідача в судове не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 75 ГПК України, було вирішено розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

30.12.2005року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір №06/05-2109ТЕ-24 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (договір, а.с.10-12), згідно умов якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачеві в 2006 році природний газ (газ), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі, визначеному договором.

Згідно п.3.3. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу.

Пунктом 5.1.1. сторони узгодили ціну за 1000,00м3 газу в сумі 206,25грн. та вартість транспортування газу в сумі 47,50грн.

Додатковими угодами №№1-5 до договору підтверджується, що сторони неодноразово змінювали ціну договору в частині розміру оплати за отриманий відповідачем від позивача газ шляхом її збільшення (а.с. 13-17).

Відповідно до вимог п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. п. 7.1. та 7.2. позивач та відповідач домовились, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України, а в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені п.6.1. договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 7.5. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував свої зобов’язання по договору в частині поставки відповідачеві газу, а відповідач приймав таке виконання позивачем в тому обсязі, такої якості та за такою ціною, які зазначені в договорі та додаткових угодах до нього. Вказане підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період січня-листопада 2006 року на загальну суму 11568363,48грн. (а.с. 18-28).

Згідно розрахунку боргу відповідача по договору за даними позивача, борг відповідача перед позивачем становить 2582221,37грн. (а.с. 35-36).

Як стверджує позивач, він передав відповідачеві газ на загальну суму 14381301,35грн., а відповідач сплатив позивачеві за отриманий газ лише 11799079,98грн. Тобто заборгованість відповідача перед позивачем становить 2582221,37грн.

Матеріали справи містять звіт про фінансові результати відповідача за 2006рік (а.с.74-75), баланс відповідача на 01.01.2007року (а.с. 76-77), баланс відповідача на 31.12.2007року (а.с78) та звіт про фінансові результати відповідача за 2007рік (а.с79), згідно яких комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго"є збитковим.

Підставами для звернення до господарського суду стало те, що відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за отриманий природний газ.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом, представником відповідача в судовому засіданні надано суду копії платіжних доручень №1162 від 02.10.2008року та №1 від 22.10.2008року про сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 2582221,37грн., що є сумою основного боргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві відповідно до умов договору природний газ за період січня-листопада 2006 року на загальну суму 11568363,48грн., що підтверджується актами приймання-передачі за період січня-листопада 2006 року, які підписані повноважними представниками сторін та містять відтиски печаток сторін.

Крім цього, представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт заборгованості відповідача перед позивачем за поставку газу у грудні 2006року на суму 2812937,87грн.

Відповідач розрахувався з позивачем за отриманий газ частково на суму 11799079,98грн. Тобто заборгованість відповідача перед позивачем за період січня-грудня 2006 року становить 2582221,37грн., а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості по поставкам газу в розмірі 2582221,37грн. є законним та обґрунтованим.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 з наступних підстав.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних нарахувань.

Однак, при перевірці рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом зроблено невірний розрахунок розміру 3% річних та інфляційних нарахувань.

Після перерахунку стягнутих судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних нарахувань колегія суддів визначила, що з відповідача на користь позивача за прострочення платежів по договору №06/05-2109ТЕ-24 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій підлягає стягненню 3% річних у розмірі 180606,82грн. та інфляційні в розмірі 956528,45грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Сторони, укладаючи договір, п. 7.2. договору домовились про спосіб забезпечення виконання зобов’язання у вигляді нарахування пені за кожен день прострочення його виконання, і, таким чином, нарахування позивачем пені на суму основного боргу є правомірним.

При цьому, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано залишено без задоволення клопотання відповідача про відмову в стягненні пені та розстроченні виконання рішення на три роки за наступних підстав.

Місцевим господарським судом не враховано того, що згідно умов договору відповідач купував газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій та те, що відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги.

Причиною несвоєчасної оплати за використаний газ є те, що відповідач отримував природний газ для вироблення та постачання комунальних послуг споживачам в тарифах, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії, а також те, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиті послуги. Таким чином, суд враховує, що в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком вищевказаних обставин та прострочення населенням комунальних послуг. До того ж, враховуючи вищенаведене відповідач, все ж-таки, частково виконав зобов’язання щодо оплати отриманого газу (передано газу на суму 14381301,35грн., а відповідач сплатив за отриманий газ 11799079,98грн., тобто сплачено більше 80% вартості поставленого газу).

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем надано суду звіти про фінансові результати КВП "Комсомольськтеплоенерго"за 2006-2007роки та баланси КВП "Комсомольськтеплоенерго"станом на 01.01.2007року та на 31.12.2007року, згідно яких останнє є збитковим.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зменшує пеню у розмірі 283030,22грн., яку просить стягнути позивач з відповідача, до 1,00грн.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

У п. 5 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002року №04-5/365 (v_365600-02) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"зазначається, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що ГПК України (1798-12) не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство "Комсомольськтеплоенерго"є комунальною власністю, що підтверджується копією витягу є ЄДРПОУ №21-10/1874-5 від 03.04.2008року (а.с. 29).

Згідно п. 8 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов’язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Протягом 2006 року позивач збільшував ціни на газ та його транспортування, що підтверджується додатковими угодами до договору (а.с. 13-17).

Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визначено наступне: установити, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №440 від 25.04.2008року "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) .

Як стверджує відповідач, та що не заперечується позивачем, субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, не відшкодовувались.

Таким чином, колегія суддів встановила, що відповідач не мав можливості провести повний розрахунок з позивачем в зв’язку з відсутністю грошових коштів не зі своєї вини, тобто відсутній умисел відповідача, а тому клопотання відповідача про розстрочення заборгованості підлягає задоволенню.

Одночасно, колегія суддів, приймаючи до уваги факт погашення відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, що підтверджується наданими в апеляційній інстанції копіями платіжних доручень №1162 від 02.10.2008року та №1 від 22.10.2008року про сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 2582221,37грн., вважає за необхідне розстрочити лише заборгованість по сплаті відповідачем на користь позивача пеню у розмірі 1,00грн., 3% річних у розмірі 180606,82грн. та інфляційні в розмірі 956528,45грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 підлягає зміні в частині стягнення пені та задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України апеляційний господарський суд розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"на рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 за позовом дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"про стягнення 4090167,76грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 за позовом дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"про стягнення 4090167,76грн. змінити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2008року у справі №5/234 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"про стягнення 4090167,76грн. викласти в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"(39800, м.Комсомольськ Полтавської області, вул.Молодіжна, 8, код ЄДРПОУ 13940851) на користь дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 2582221,37грн. боргу, 1,00грн. пені, 180606,82грн. 3% річних та 956528,45грн. інфляційних, 23188,20грн. державного мита та 107,30грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення з комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"на користь дочірньої компанії "Газ У країни"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"1,00грн. пені, 180606,82грн. 3% річних та 956528,45грн. інфляційних.

4. Зобов’язати комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго"щомісяця, починаючи з січня 2009року, перераховувати на користь дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"грошові кошти у сумі 31587,12грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати 1,00грн. пені, 180606,82грн. 3% річних та 956528,45грн. інфляційних на протязі 3 років до грудня 2011року."

4. Стягнути з дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"(39800, м.Комсомольськ Полтавської області, вул.Молодіжна, 8, код ЄДРПОУ 13940851) 12724,50грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.