21/93 Про зобов'язання виконати умови договору постачання нафтопродуктів - 13.11.2008 Прийняття

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" до Управління державної автомобільної інспекції Гооврного управління МВС України в Київській області про зобов’язання відповідача виконувати умови договору постачання № 44/б-08/28 від 28.01.2008 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.08.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, що у відповідача відсутні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2008 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" прийнято до провадження та справу № 21/93 призначено до розгляду на 07.10.2008 р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/11 від 06.10.2008 розгляд апеляційної скарги у справі № 21/93 доручено колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий суддя, суддів Вербицька О.В., Капацин Н.В.

07.10.2008 р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника позивача на 13.11.2008 р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 12.11.2008 розгляд апеляційної скарги у справі № 21/93 доручено колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий суддя, суддів Буравльов С.І., Вербицька О.В.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно проведеного Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Київській області тендеру по закупівлі ПММ, де за результатами торгів переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго", з яким 28.01.2008 року було укладено договір постачання № 44/6-08/28, відповідно до умов якого постачальник (позивач), а замовник (відповідач) зобов’язується прийняти й оплатити нафтопродукти та послуги на умовах, встановленому в даному договорі. Номенклатура, ціна та кількість продукції, що постачаються, визначаються в додатках (специфікації), підписаних обома сторонами, які є невід’ємною часиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2008 р. позивач за видатковими накладними № РУ-0554, № РУ-0555, № РУ-0556, № РУ-0557 поставив відповідачу паливо на загальну суму 220226 грн .(ціна бензину марки А-95 – 4,25 грн., дизпаливо – 4,275 грн.), а відповідач оплатив повністю поставлене пальне, що підтверджується платіжними дорученнями № 330 від 07.03.2008 р. та № 485 від 24.03.2008 р.

17.03.2008 р. позивач направив відповідачу лист, в яком повідомив, що у зв’язку з збільшенням цін нафтопродукти, а тому не має можливості поставляти товар за специфікаціями, що є додатками до вказаного договору і просить підписати додаткову угоду № 1, де встановив ціну на бензин А-95 – 6 грн.

В свою чергу відповідач надав відповідь на зазначений лист позивача, листом № 18/2007 від 21.03.2008 р., в якому повідомив, що збільшення Іни є порушенням умов договору, а відтак відповідач має право на розірвання договору в односторонньому порядку.

24.03.2008 р. Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Київській області листом повідомило позивача про те, що коригування ціни можливе за умови обов’язкового погодження з Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель на пальне не раніше трьох місяців з дня укладення первинного договору, а саме з 29.01.2008 р.

08.04.2008 р. Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Київській області повідомило листом № 18/2479 повідомило позивача про неналежну якість пального, яке було поставлене позивачем, що є додатковою підставою для розірвання договору поставки в односторонньому порядку.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами або договором.

Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання воно припиняється (ст. 615 Цивільного Кодексу України).

Згідно до абз. 5 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника – переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Законом, та не повинні змінюватись після підписання договору про закупівлю, крім випадків, коригування ціни договору в разі отримання відповідного позитивного висновку Комісії.

В силу ч. 2 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" визнано за неможливе коригування ціни за договором раніше трьох місяців з дня укладення первинного договору.

Відповідно до п. 1.6 "Порядку подання та розгляду звернень щодо коригування ціни договору" коригування ціни договору можливо лише щодо тих договорів, які на момент звернення до Комісії фактично виконано на 50 або більше відсотків.

Відповідно до п. 1.11 Порядку замовник після одержання від постачальника (виконавця) звернення щодо збільшення ціни договору має право відмовити у збільшенні ціни та розпочати процедуру розірвання договору відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) та з урахуванням положень Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) .

Пункт 12.2 договору постачання № 44/б-08/28 встановлює, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку в наступних випадках: при неналежному виконанні зобов’язань; за бажанням однієї з сторін: у цьому випадку сторона-ініціатор зобов’язана письмово повідомити іншій стороні про намір розірвати договір, не менш, ніж за місяць до дати розірвання договору, за умови, що між сторонами відсутні майнові вимоги.

Враховуючи, що сторони уклали договір постачання № 44/б-08/28 28.01.2008 року, то питання стосовно зміни ціни могло ставитись позивачем не раніше 28.04.2008 року і таке коригування ціни було б можливе тільки за погодження з Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача виконувати умови договору поставки № 44/б-08/28.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2008 року у справі № 21/93 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2008 року у справі № 21/93 залишити без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго"- без задоволення.