2/204 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - 13.11.2008 Прийняття

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки від 18.10.2004 р. по вул. Б. Хмельницького, 56-А у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.06.2008 року позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов’язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки, викладений в новій редакції для розміщення, експлуатації та обслуговування існуючого будинку та будівництва нового будинку під готельний комплекс по вул. Б. Хмельницького, 56-А у Шевченківському районі м. Києва, з усіма додатками, що є невід’ємними частинами, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги відповідач-1 обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, що під час підписання договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем-1 були досягнуті всі істотні умови договору і виконані всі необхідні дії для підписання цього договору, а тому відсутні правові підстави для внесення змін до договору. При цьому рішення Київською міською радою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не приймалося.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2008 р. апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження та справу № 2/204 призначено до розгляду на 07.10.2008 р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/11 від 06.10.2008 розгляд апеляційної скарги у справі № 2/204 доручено колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий суддя, суддів Вербицька О.В., Капацин Н.В.

В судове засідання 07.10.2008 з’явились представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції. Заявлених клопотань на адресу суду від сторін про неможливість прибуття в судове засідання з причин, що від них не залежить, не надходило.

07.10.2008 р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача-2 на 13.11.2008 р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 12.11.2008 розгляд апеляційної скарги у справі № 2/204 доручено колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий суддя, суддів Буравльов С.І., Вербицька О.В.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, в період 2003 – 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" шляхом викупу 100 % в житловому будинку № 56-А по вул. Б. Хмельницького в Шевченківському районі м. Києва, отримало право власності на всі приміщення вказаного будинку. Метою викупу була наступна реконструкція будинку з надбудовою мансардного та аттикового поверхами, з подальшим використанням будинку в комерційних цілях на розсуд та для задоволення власних потреб власника, відповідно до статуту.

Відповідно до виконання обов’язку власника нерухомого майна, що оформлення права користування земельною ділянкою на якій знаходиться нерухоме майно згідно з нормою ст. 120 Земельного кодексу України, позивач уклав з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки від 18.10.2004 року, зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 20.10.2004 року за № 91-6-00349. Договір укладено терміном на 5 років, площа земельної ділянки за договором складає 1168 кв.м., цільове призначення земельної ділянки – для реконструкції житлового будинку з надбудованим та аттиковим поверхами і будівництво житлового будинку.

Протягом 2004 – 2006 року позивачем було виконано повний обсяг робіт по реконструкції вказаного будинку з надбудовою мансардного та аттикового поверхами. Будинок було належним чином введено в експлуатацію та зареєстровано в БТІ м. Києва на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 848629, виданого Головним управлінням житлового забезпечення від 19.01.2006 року, згідно наказу № 36-С/ЮЖБ від 12.01.2006 р.

Виконавши реконструкцію будинку та ввівши його в експлуатацію позивач має право розпоряджатись своїм майном, але цільове призначення використання земельної ділянки суперечить умовам договору оренди. Причиною невідповідності є те, що позивач користується земельною ділянкою не для реконструкції будинку (існуючого) та будівництва (нового) будинку, а фактично після введення будинку в експлуатацію – для розміщення, експлуатації та обслуговування існуючого будинку та будівництва нового будинку.

Пункт 11.4 існуючого договору оренди земельної ділянки визначає, що землекористування земельною ділянкою не за цільовим призначенням є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки Орендодавцем – відповідачем-1 в односторонньому порядку.

Оскільки реконструкцію будинку завершено, а термін дії договору оренди земельної ділянки на якій він знаходиться закінчується 18.10.2009 року, позивач обмежений в праві користуватись своїм нерухомими майном через умови існуючого договору оренди. Крім того, позивач не має наміру використовувати будинок як житловий, а у зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році бажає розмістити в ньому готельний комплекс.

Таким чином існуючий договір оренди земельної ділянки порушує права і інтереси позивача стосовно користування та розпорядження майном.

Крім того, термін дії договору земельної ділянки підлягає зміні, оскільки від незалежних від позивача обставин будівництво нового будинку знаходиться лише на стадії проектування, а використання нерухомого майна, що перебуває у власності не обмежено часом і як наслідок передбачає оформлення довгострокового користування. А саме п.8.4 договору оренди земельної ділянки щодо обов’язку орендаря (позивача) передати Головному управлінню забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 10 % загальної площі будинку втрачає свою юридичну підставу та підлягає виключенню з умов вказаного договору оренди земельної ділянки.

17.04.2008 р. позивач направив відповідачу-1 пропозицію № 32, в якій обґрунтував необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.10.2004 р., в частині зміни цільового призначення використання земельної ділянки та терміну дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчого органу влади (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріплено печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні (ст. 181 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки відповідачем-1 не підписано та не повернуто позивачу, жодних зауважень до договору оренди не надано, а відтак сторонами фактично було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки від 18.10.2004 р. по вул. Б. Хмельницького, 56-А у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2008 року у справі № 2/204 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Київської міської ради підлягає залишенню без задоволення.