81/7-05/16 Про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки - 13.11.2008 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернівці на рішення господарського суду Київської області від 28.12.2007 року,

у справі № 81/7-05/16/8 (суддя Чорна Л.В.)

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернівці

до Іванківської районної державної адміністрації, смт. Іванків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

1. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, м. Київ,

2. Іванівська селищна рада, смт. Іванків,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванівський торгівельний комплекс", смт. Іванків

про визнання недійсної угоди про розірвання договору купівлі-продажу

земельної ділянки від 22.08.02,

У березні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання нечинним розпорядження Іванківської райдержадміністрації № 311 від 23.08.2002р. "Про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки", визнання чинним розпорядження Іванківської райдержадміністрації № 306 від 19.07.2001р. "Про продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватному підприємцю ОСОБА_1"та про визнання права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,86 га, що розташована на території смт. АДРЕСА_1 для розміщення ринку.

11.05.2005р. позивачем, у порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про зміну предмету позовних вимог, в якій він просить визнати недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеної в селищі Іванків Київської області 22.08.2002р. та зареєстрованої цього ж дня приватним нотаріусом Іванківського нотаріального округу Ющенко Г.В.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.05.2005р. (т. 1 а. с. 138-141) позов було задоволено повністю -визнано недійсним укладену в с. Іванків Київської області 22.08.2002р. посвідчену цього ж дня приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Ющенко Г.В. та зареєстровану в реєстрі № 1110 угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного в с. Іванків Київської області 28.12.2001р., посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області 29.12.2001р. і зареєстрованого в реєстрі за № 1520, з моменту її укладення.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2005р. (т. 1 а. с. 239-241) рішення суду першої інстанції від 11.05.2005р. у справі № 81/7-05 було скасовано, а справу передано до господарського суду Київської області на новий розгляд. Вказана постанова мотивна тим, що місцевий господарський суд прийняв рішення, що зачіпає права та обов'язки особи, не залученої до участі у справі -СПД фізичної особи ОСОБА_2

Ухвалою Верховного суду України від 22.12.2005р. (т. 1 а. с. 267) відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2005р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2006р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено СПД фізичну особу ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 250-152).

Ухвалою суду першої інстанції від 15.03.2006р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Іванківську селищну раду Київської області та ТОВ "Іванківський торгівельний комплекс"(т. 2 а. с. 256-257).

10.04.2006р. від позивача надійшла позовна заява про збільшення позовних вимог (т. 2 а. с. 289-292), в якій він зазначає, що окрім того, що угода про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002р. повинна бути визнана недійсною на підставі ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР, вона також повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР, оскільки від Іванківської райдержадміністрації угоду було підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2006р. в задоволенні позову про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002р. було відмовлено, оскільки, на думку місцевого господарського суду, ст. 57 ЦК УРСР, яка стосується громадян, не може бути застосована до угоди від 22.08.2002р, а позивач укладав оскаржувану угоду саме як суб'єкт підприємницької діяльності.

Одночасно, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зважив на те, що позивачем не надано доказів того, що уповноваженими на те органами встановлено протиправність дій працівників Іванківської МДПІ щодо СПД ОСОБА_1

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року у даній справі, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2006р. залишено без задоволення.

23.10.2007 року постановою Вищого господарського суду України скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 81/7-05/16, а справу направлено на новий розгляд.

Вищий господарський суд України у згаданій постанові звернув увагу суду першої інстанції, що під час повторного розгляду слід встановити та дослідити всі обставини у справі, зокрема: щодо збігу тяжких обставин у житті позивача; акти судово-психолого-психіатричної експертизи № 115 від 14.02.2007 року; висновок психологічного обстеження 10-14.11.2006 року; судові рішення Іванківського районного суду, які прийняті у 2005 році щодо розгляду шерегу цивільних справ за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними угод купівлі-продажу нежитлових приміщень в критому ринку ( том. 2, арк. 32,205, 208, 214, 217, 222 та ін. до громадян вказаних в ухвалі Іванківського райсуду від 14-12.2006 року (т. 3 арк. справи 5).

За наслідками повторного розгляду справи № 81/7-05/16/8, господарським судом Київської області 28.12.2007 року прийнято рішення, яким у позові СПД фізичній особі ОСОБА_1. відмовлено.

В основу зазначеного рішення покладено факти, які судом першої інстанції кваліфіковано як преюдиціальні, відображені у рішенні від 29.05.2007 року Іванківського районного суду у справі № 2-4 2007 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до перелічених у рішенні осіб про визнання угод купівлі-продажу недійсними, на підставі ст. ст. 55, 57 ЦК Української РСР, в ред. 1963 року, яка діяла на момент спірних правовідносин, було відмовлено.

Із матеріалів справи вбачається ( т. 3 а.с. 219-223), що Іванківський районний суд у рішенні справи № 2-4 від 29.05.2007 року, дослідивши висновки судово -психолого -психіатричної експертизи, висновки психолога та сукупність інших здобутих судом доказів прийшов до висновку, що обмеження повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними не перебувало у такій стадії, коли позивач взагалі не міг керувати своїми діями і розуміти їх значення, а навпаки розумів всю складність ситуації, яка склалась у нього у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, що і призвело до усвідомленого рішення щодо продажу нежилих приміщень, також райсудом було встановлено відсутність тиску з боку відповідачів на позивача щодо прийняття останнім рішення продати спірні приміщення.

У січні 2008 року СПД фізична особа ОСОБА_1. звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення господарського суду Київської області від 28.12.2007 року у справі № 81/7-05/16/8, з проханням скасувати зазначене рішення, оскільки воно не базується на доказах, наявних у справі та не виконує приписи постанови Вищого господарського суду України у даній справі від 23.10.2007 року.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.01.2008 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.

При вивченні матеріалів справи, колегією суддів було встановлено, що в межах справи Іванківського районного суду № 2-4 було призначено судову психолого-психіатричну експертизу щодо психічного стану позивача з 10.07.2002 року по 02.08.2002 року, під час укладення угод купівлі-продажу нежитлових приміщень, в межах згаданої справи.

Також, у матеріалах справи є висновок психолога, щодо психологічного стану позивача, однак його висновок завірено належним чином не було ( т. 3 а.с. -21).

У судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2008 року позивачем зазначено, що під час підписання ним заяви про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, він не усвідомлював значення своїх дій.

У зв'язку із тим, що експертний висновок, який був наданий в межах справи Іванківського районного суду № 2-4, та не охоплює дату розірвання угоди, в межах даної господарської справи, для вирішення питання про психічний і психологічний стан ОСОБА_1 в період розірвання угоди, що є предметом спору у даному судовому розгляді і потребує спеціальних знань в області психіатрії, колегія суддів вирішила призначити комісійну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, а провадження у справі зупинити.

Проведення експертизи було доручено спеціалістам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, та направлено у розпорядження експертів господарську справу № 81/7-05/16/8.

Апеляційний суд поставив перед експертами наступні запитання:

- Чи знаходивсяОСОБА_1 у період, що відноситься до проведення домовленостей щодо розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.02 року, в такому психічному (емоційному) стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними?

- З огляду на особливості пізнавальної сфери, стан у момент здійснення розірвання угоди, зовнішні умови, у яких відбувалось ухвалення рішень, а також індивідуальну значимість наслідків розірвання угоди, чи мавОСОБА_1 адекватну (правильну) уяву про суть угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.02 року?

- Чи маєОСОБА_1 відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання? Якщо має, то які?

- Чи міг ОСОБА_1, у період, що відноситься до укладення угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.02 року, повною мірою вільно і усвідомлено приймати рішення і керувати своїми діями щодо їх реалізації?

За наслідками проведеної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи спеціалістами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи було складено акт амбулаторної психолого-психіатричної експертизи від 19.08.2008 року за № 868, який разом із матеріалами господарської справи 28.10.2008 року надійшов до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.11.2008 року у справі № 81/7-05/16 апеляційне провадження було поновлено, а судовий розгляд призначено на 13.11.2008 року.

Представником Іванівської селищної ради Журбенком І.А. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із здійсненням захисту особи у кримінальній справі, яка призначена до розгляду на 10 годину 13.11.2008 року у Іванівському районному суді.

Ознайомившись із клопотанням, колегія суддів не вважає причину відкладення розгляду справи поважною, оскільки, Іванівська селищна рада не позбавлена права забезпечити представництво у судовому засіданні іншим представником, або прибуттям до суду керівництва, також вважається неприйнятна позиція представника Журбенка І.А. яка надає перевагу бути присутнім у судовому засіданні одного суду та не з'явитись у дане судове засідання.

Отже, до суду з'явились позивач його представник та представник відповідача Іванківської районної державної адміністрації, та не з'явились треті особи, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що дає підстави для розгляду за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, виступ позивача та його представника, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, висновки викладені у акті амбулаторної психолого-психіатричної експертизи від 19.08.2008 року за № 868, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга СПД ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

29.03.2001р. рішенням виконкому Іванківської райдержадміністрації Київської області (далі -Іванківська РДА) № 80 (т. 1 а. с. 62) затверджено розроблений головним дочірнім підприємством Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру "Кий"проект відведення земельної ділянки, площею 0,86 га приватному підприємцю ОСОБА_1. у власність для розміщення ринку в смт. АДРЕСА_1, погоджено продаж останньому вказаної земельної ділянки для розміщення ринку та зобов'язано ПП ОСОБА_1. оформити купівлю земельної ділянки у встановленому порядку.

19.07.2001р. головою Іванківської РДА було видане розпорядження № 306 (т. 2 а. с. 294) про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватному підприємцю ОСОБА_1., відповідно до п. 1 якого, зокрема, було вирішено продати у власність ПП ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,86 га, яка розташована на території смт. АДРЕСА_1, для розміщення ринку. Пунктом 2 розпорядження № 306 першому заступнику голови Іванківської РДА Версєєву М.Є. було доручено від імені відповідача укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки зазначеної в п. 1 даного розпорядження на затверджених умовах, а також оформити інші необхідні для виконання цієї угоди документи.

29.12.2001р. між ППОСОБА_1 (позивач) та Іванківською РДА (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (т. 1 а. с. 26) (далі -Договір від 29.12.2001р), що того ж дня було посвідчено приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Г. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1520, відповідно до п. 1 якого, відповідач продав, а позивач купив земельну ділянку загальною площею 0,86 га забудовних земель (комерційного використання) по вул. Київській, 24.

Пункт 2 вказаного договору вказує, що цільове призначення земельної ділянки -розміщення ринку.

Згідно п. 3 договору від 29.12.2001р., продаж земельної ділянки вчинено за 103 724 грн., які позивач сплатить відповідачу після підписання договору з урахування ПДВ.

Відповідно до припису Іванківської районної санітарно-епідеміологічної станції від 09.04.2002р. №271 (т. 1 а. с. 117), позивача було зобов'язано: в строк до 10.08.2002р. провести заміну тимчасових павільйонів на стаціонарні однотипові, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, в строк до ІНФОРМАЦІЯ_1р. організувати збір сміття згідно з п. 13 СанПін № 5781-91.

Як свідчить довідка про смерть (т. 1 а. с. 50), ІНФОРМАЦІЯ_1р. померла дружина позивача -ОСОБА_3 Згідно з довідкою від 07.05.2002р. (т. 1 а. с. 49) у доньки позивачаОСОБА_1. було виявлено пухлину слинної залози, в зв'язку з чим їй було зроблено операцію по видаленню даної пухлини.

Згідно із записом у журналі реєстрації перевірок № 3 позивача (т. 1 а. с. 45-46), Іванківською МДПІ в Київській області було здійснено комплексну перевірку ПП ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності за період з 01.07.2001р. по 30.06.2002р. тривалістю з 11.08.2002р. по 20.08.2002р.

Відповідно до акту Іванківської МДПІ в Київській області № 231 від 23.07.2002р. (т. 1 а. с. 122) у позивача було вилучено готівку на загальну суму 2 600,24 грн.

02.08.2002р. позивач та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу (т. 1 а. с. 55) (далі -договір від 02.08.2002р.), відповідно до якого, ОСОБА_2 придбала у позивача частину нежилих приміщень критого ринку по вул. Київській, 24 в смт. Іванків.

Згідно п. 2 зазначеного договору, продаж вчинено за 38 308 грн., яку покупець сплатив продавцеві до підписання договору. Експертна оцінка приміщень склала 127 186 грн.

В заяві від 22.08.2002р. (т. 1 а. с. 48) голові Іванківської РДА позивач висловив бажання про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2001р., розташованої в смт АДРЕСА_1.

Того ж дня, між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки (т. 1 а. с. 27) (далі -угода від 22.08.2002р. або оскаржувана угода), посвідчену приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Ющенком Г.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1110.

Дану угоду було підписано першим заступником голови Іванківської РДА Версєєвим М.Є. Відповідні повноваження якого були посвідчені довіреністю від 22.08.2002р. (т.2 а. с. 66), виданою головою Іванківської РДА Мосієнко Ю.Ф.

23.08.2006р. головою Іванківської РДА було видано розпорядження № 311 (т. 1 а. с. 28) про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вирішено: розірвати договір від 29.12.2001р.; доручити першому заступнику голови Іванківської РДА Варсєєву М.Є. підписати від імені Іванківської РДА угоду про розірвання договору від 29.12.2001р.; розпорядження голови Іванківської РДА від 19.07.2001р. № 306 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПП ОСОБА_1."вважати таким, що втратило чинність.

Таким чином, позивач вважаючи, що 22.08.2002р. будучи доведеним до загострення психічної хвороби від нервового потрясіння внаслідок недобросовісної поведінки контрагента -відповідача, знаючи, що земельна ділянка в розмірі 0,86 га відбудована за власні кошти, позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладену в смт. Іванків Київської області 22.08.2002р. та зареєстровану цього ж дня приватним нотаріусом Іванківського нотаріального округу Ющенком Г.В.

Як вже було зазначено вище, 28.12.2007 року місцевий господарський суд розглядав даний позов ОСОБА_1 повторно, тобто після скасування попередніх рішень касаційною інстанцією та не звернув уваги на те, що клопотання, яке було подано до апеляційного суду, від 10.05.2007р. (Т. 3 а. с. 3-4) та додатки до нього (Т. 3 а. с. 5-21) містить зміну підстав позову, а саме позивач просить суд визнати недійсним угоду про розірвання договору купівлі-продажу на підставі ст. 55 ЦК УРСР

Дане клопотання не було розглянуто тоді при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, виходячи із наведеного нижче.

Так, відповідно ч. 4 п. 8 до роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002р № 04-5/366 (v_366600-02) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", норми ГПК (1798-12) щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК (1798-12) прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

При цьому, ч. 1 п. 3.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) "зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Отже, при новому розгляді суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання позивача та здійснював розгляд без урахування ст. 55 Цивільного кодексу Української РСР .

У ст. 55 Цивільного кодексу Української РСР (редакція, що діяла на момент спірних правовідносин) зазначено, що угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.

Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другою стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклала з нею угоду.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , роз'яснити судам, що правила ст. 55 ЦК поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення угоди він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення угоди суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

У ч. 17 згаданої Постанови зазначено, що визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Керуючись наведеними вище нормами, апеляційним судом було призначено, а спеціалістами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи проведено відповідну експертизу та зроблено висновки, а саме:

- 1,2,4. ОСОБА_1. на момент здійснення домовленостей щодо розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002 року страждав психічною хворобою у вигляді органічного ураження головного мозку травматично-судинного ґенезу з помірно вираженими психоорганічним та тривожно-депресивним синдромами (F 07.9; F 43.22 згідно МКХ-10).

ОСОБА_1. на момент укладення угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002 року, з оглядом на особливості його пізнавальної сфери, стан у момент здійснення розірвання угоди, зовнішніми умовами в яких відбувалось ухвалення рішення, а також індивідуальну значимість наслідків розірвання угоди, в своєму психічному стані виявляв наявність таких психічних порушень, які істотно тоді впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

- 3. ОСОБА_1. в своєму психічному стані не виявляє психічних порушень, які не є проявами психічного захворювання.

Отже, проаналізувавши експертні висновки у поєднанні із оцінкою обставин, що склались на момент розірвання угоди та були наведені вище, колегія суддів вважає, що є всі законні підстави для визнання недійсним розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002 року, на підставі ст. 55 Цивільного кодексу Української РСР (редакція, що діяла на момент спірних правовідносин).

До того ж колегія суддів вважає, що дана норма підлягає до застосування у даному випадку, не дивлячись на те, що ОСОБА_1. діяв як суб'єкт підприємницької діяльності, оскільки останній є фізичною особою.

Також колегія апеляційного суду вважає, що господарський суд першої інстанції прийшов до хибного висновку щодо поєднання фактів, встановлених у рішенні від 29.05.2007 року Іванківського районного суду у справі № 2-4 2007 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до перелічених у рішенні осіб про визнання угод купівлі-продажу недійсними, на підставі ст. ст. 55, 57 ЦК Української РСР, в ред. 1963 року, яка діяла на момент спірних правовідносин, було відмовлено, оскільки в межах даної господарської справи, визнається недійсним розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002 року, тобто події відбувались у різні періоди.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем було доведено, шляхом представлення належних доказів тих фактів, на які він посилається.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції від 28.12.2007 року, у справі № 81/7-05/16/8 підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та недоведеністю обставин, які що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а угода про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002р. визнається недійсною з моменту її укладення.

Керуючись 99, 101-106 ГПК України (1798-12) , ст. 55 Цивільного кодексу Української РСР (редакція, що діяла на момент спірних правовідносин) Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернівці на рішення господарського суду Київської області від 28.12.2007 року у справі № 81/7-05/16/8 -задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.12.2007 року у справі № 81/7-05/16/8 -скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та визнати недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеної в селищі Іванків Київської області 22.08.2002р. та зареєстрованої цього ж дня приватним нотаріусом Іванківського нотаріального округу Ющенком Г.В. в реєстрі за № 1110, яку було підписано першим заступником голови Іванківської РДА Версєєвим М.Є. та ОСОБА_1., з моменту її укладення.