805/1444/17-а Про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на соціальне страхування - 06.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2017 (суддя Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді - Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган) про визнання незаконними та скасування вимоги, рішення,

У березні 2017 року Товариство звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління, у якому просило визнати незаконними та скасувати вимогу від 03.03.2017 №0000351304, рішення від 03.03.2017 № 0000341304, № 0000361304.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Товариство здійснювало свою діяльність у місті Торецьк, які визначені у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) , вважає рішення та вимогу відповідача незаконним, оскільки положення Розділу VІІІ Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 (1669-18) № 1669 (далі - Закон № 1669), відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI (2464-17) ), на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, а тому відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язків визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , у тому числі в частині своєчасного нараховування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (1402-19) (далі - Закон №1402-VІІІ (1402-19) ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.12.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.12.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Олендер І.Я.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство є юридичною особою, місцезнаходження якої: Донецька область, місто Дзержинськ (на теперішній час місто Торецьк), вулиця Фестивальна, будинок 1.

Позивачем отримано сертифікат Торгово-промислової палати України від 13.10.2014 №858, який засвідчив настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог законодавства України в частині правильності нарахування та сплати до бюджету України єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 01.12.2016, за результатами якої було складено акт від 13.02.2017 № 3/05-99-13-04/36182252 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:

абзацу 4 пункту 4 частини 2 статті 6, абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (z0460-15) в частині не подання та несвоєчасного подання Товариством за встановленою формою звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за лютий 2016 року по строку подання 21.03.2016, за березень 2016 року по строку подання 20.04.2016, за квітень 2016 року по строку подання 20.05.2016, за червень 2016 року по строку подання 20.07.2016;

абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, пункту 1 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (z0508-15) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (z0508-15) .

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій з донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.03.2017 № 0000341304, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 567 634, 58 грн та донараховано єдиний внесок у сумі 747 460, 17 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 03.03.2017 № 0000361304, яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2017 № Ю-0000351304, відповідно до якої станом на 13.02.2017 за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 747 460, 17 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до контролюючого органу надані звіти за лютий 2016 року від 26.01.2017 №9268234585, в якому самостійно визначено зобов`язання зі сплати єдиного внеску у сумі 125 976, 01 грн з граничним терміном сплати 28.03.2016, єдиний внесок не сплачений, за березень 2016 року від 26.01.2017 № 9268238015, в якому самостійно визначено зобов`язання зі сплати єдиного внеску у сумі 138 749, 28 грн з граничним терміном сплати 28.04.2016, єдиний внесок не сплачений, за червень 2016 року від 21.07.2016 №9126618862, в якому самостійно визначено зобов`язання зі сплати єдиного внеску у сумі 142 530, 97 грн з граничним терміном сплати 28.07.2016, єдиний внесок не сплачений. Також позивачем несвоєчасно були подані звіти по сумам нарахованого єдиного внеску за лютий, березень, червень 2016 року та неподана звітність за квітень 2016 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI (2464-17) .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з вимогами статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та визнається сторонами у справі, позивачем платежі в рахунок погашення зобов`язань з єдиного внеску в строк, визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) здійснені не були (реалізовані із затримкою). Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI (2464-17) та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно з пунктом 2 Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII (1669-18) вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/137/19, від 08.10.2019 у справі №805/2437/16-а, від 18.02.2020 у справі №812/339/16. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (1053-2014-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р (1079-2014-р) ), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) .

Місто Торецьк (раніше Дзержинськ) Донецької області, на території яких перебував на обліку як платник єдиного внеску та перебуває позивач входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (1053-2014-р) (втратило чинність) та від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, Товариство перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII (1669-18) не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI (2464-17) в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.