Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Лавренюк О.Т.

суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевцов А.П., паспорт серії ЕО № 307303 від 12.04.1997 р.

від відповідача: Гусак О.М., дов. № 176 від 20.07.2007 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "НЕТ" (далі по тексту - ВАТ "НЕТ")

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 р.

по справі № 17/161/08

за позовом ВАТ "НЕТ"

до Акціонерного товариства закритого типу будівельної компанії "Глиноземпромбуд" (далі по тексту - АТЗТ БК "Глиноземпромбуд")

про стягнення 7072,28 грн.

Позивач, ВАТ "НЕТ", звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до АТЗТ БК "Глиноземпромбуд" про стягнення 7072,28 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 р. по справі № 17/161/08 (суддя Коваль С.М.) в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ВАТ "НЕТ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши представників сторін, перевіривши та дослідивши матеріали справи, повноту встановлених судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

В 2001 році між сторонами було укладеного договір субпідряду, відповідно до якого ВАТ "НЕТ" повинно було виконати роботи по газифікації деяких об'єктів Миколаївського зоопарку, а Відповідач профінансувати виконання вказаних в договорі робіт.

Порушивши умови Договору, Відповідач з запізненням перерахував позивачу 57 000,00 грн. Після виконання більшої частини робіт, договір було припинено за ініціативи відповідача та за позовом відповідача з Позивача було стягнуто 57 000,00 грн., однак постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. по справі № 12/121/05-НР було задоволено апеляційну скаргу ВАТ "НЕТ" та відмовлено в задоволені позову АТЗТ БК "Глиноземпромбуд". При цьому судова колегія самостійно перерахувала всі витрати позивача і прийшла до висновку, що ВАТ "НЕТ" виконані роботи по газифікації об'єктів Миколаївського зоопарку на загальну суму 54938,20 грн. Крім того, згідно акту прийому-передачі обладнання і матеріалів по договору субпідряду від 02.12.2001 р., загальна вартість переданого відповідачем позивачу матеріалів і обладнання складає 9134,08 грн. Тобто, витрати, понесені ВАТ "НЕТ" по виконанню умов підрядного договору по газифікації об'єктів склали 64072,28 грн. На підставі вказаного, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити заборгованість у розмірі 7072,28 грн. (64072,28 грн. - витрати по виконанню договору) –57000,00 грн. (перераховані відповідачем).

Вказані обставини встановлені постановою ОАГС від 09.10.2007 р. і відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України заборгованість відповідача не потребує подальшого доказування.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що посилання позивача на приписи ст. 35 ГПК України безпідставні, оскільки висновки, викладені в мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного господарського суду є оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні справи і не мають преюдиціального значення.

Крім того, відповідач зазначає, що обґрунтування факту виконаних робіт за підрядним договором № 4.1/10-2001 від 18.06.2001 р. здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт за грудень 2001 року, лютий, квітень, червень 2002 року.

Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, позовна давність по вимогам щодо оплати виконаних робіт за вказаними актами сплила в 2004 та 2005 році і згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволені позову.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що як вбачається із матеріалів справи, акти приймання робіт по Договору № 4.1/10-2001 були підписані сторонами до 02 грудня 2002 року, а тому саме з моменту підписання останнього акту приймання-передавання необхідно відраховувати три дні на оплату виконаних робіт.

Згідно зі ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже про порушення свого права позивач міг довідатися вже в грудні 2002 року, а тому строк позовної давності сплинув у грудні 2005 року і тому, на підставі ст. 267 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволені позову.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Позивач вказав, що порушень строків позовної давності нема, оскільки акти, на які посилається відповідач і суд першої інстанції, підписані представниками замовника та відповідача без участі позивача. Крім того, судом невірно вирахувано початок перебігу строку позовної давності на підставі п. 2.2.2 Договору, який встановлює повний розрахунок після підписання акту здачі–прийому робіт –всіх робіт, однак цей акт так і не було підписано до моменту розірвання договору.

Аналізуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тобто дана стаття вказує на факти, які містяться в раніше винесених судових рішеннях. Ці факти мають преюдиціальний характер, який слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Таким чином, надання позивачем значення преюдиціальності оціночним судженням, викладеним у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р., зробленим судом при вирішенні іншої справи, хоча б і за участю цих же сторін, є помилковим і господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що юридична оцінка обставин справи не є фактом, встановленим судом в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами, спірні відносини виникли на підставі договору субпідряду № 4.1/10-2001 від 18.06.2001 р. Як на факт виконання робіт за вказаним договором позивач посилався на акти приймання виконаних робіт за грудень 2001 року, лютий, квітень, червень 2002 року і тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував норми ст. 267 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він, начебто, дізнався лише в 2006 році безпідставне, спростовується матеріалами справи і до уваги не приймається, оскільки з часу виконання робіт по договору субпідряду ніщо не заважало позивачу провести необхідні розрахунки і звернутися, у разі необхідності, з претензією чи позовом про стягнення заборгованості.

За таких обставин судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дав вірну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись cm.cm.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів -

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 р. по справі № 17/161/08 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ "НЕТ" –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.