0740/980/18 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість до платника податків застосовані штрафні фінансові санкції - 06.12.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 (суддя Дору Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 (головуючий суддя Сапіга В.П., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №0740/980/18 за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - позивач, Підприємство, платник податків) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 №501/12-01/03344326.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено ряд обставин щодо порушень при веденні облікової картки платника, які призвели до завищення податкового боргу, штучної затримки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань та завищеного нарахування штрафних санкцій, що відобразилося і на періоді, який охоплювався перевіркою. Вважає, що податковий орган неправомірно зараховував сплачені підприємством кошти в рахунок неіснуючого грошового зобов`язання, внаслідок чого спірними податковими повідомленнями-рішеннями безпідставно нараховано суми штрафних санкцій по причині порушення строків затримки сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що суми платежу здійснені підприємством були зараховані податковим органом правомірно в рахунок погашення наявного податкового боргу згідно черговістю його виникнення, та відповідно платником податків сплачено податок на додану вартість з порушенням строку сплати, за що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що у даному випадку податковим органом неправомірно суми сплаченого податку на додану вартість зараховувались в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу. Зазначає про неврахування судами обставин, встановлених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №876/6114/14, а також інших судових рішень, які приймались на користь позивача з питань нарахування та сплати грошових зобов`язань.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Крім того, розстрочення чи відстрочення сплати суми податкового боргу не звільняє платника податків від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій відповідно до приписів ст. 126 ПК України у разі порушення строку сплати податкового зобов`язання.

Позивач не спростовує факту несвоєчасної сплати податкових зобов`язань протягом тривалого часу, але оспорює розмір податкового боргу. Доводи касаційної скарги свідчать про незгоду з судовими рішеннями у зв`язку із неправильним встановленням фактичних обставин у справі на підставі наданих сторонами доказів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом 11.04.2018 проведено камеральну перевірку Підприємства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - квітень 2017 року та постанови суду від 28.10.2016 №807/1099/16 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, за результатами якої складено акт перевірки від 11.04.2018 №501/12-01/03344326 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 №0017471201, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість визначеного пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1, 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 1718885,40 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 20 відсотків у сумі 343777,08 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що за період з 24.01.2017 по 17.11.2017 Підприємство із затримкою більше 30 календарних днів сплатило 1718885,40 грн податку на додану вартість, в тому числі 409099,40 грн податкового боргу з ПДВ, строки сплати якого узгоджені згідно постанови суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.10.2016 №807/1099/16 (граничні терміни сплати 24.01.2017, 24.02.2017, 24.03.2017, 24.04.2017, 24.05.2017, 24.06.2017) та 1309786 грн узгодженого податку на додану вартість згідно податкових декларацій за січень 2017 року (граничний термін сплати 02.03.2017), за лютий 2017 року (граничний термін сплати 30.03.2017), за березень 2017 року (граничний термін сплати 30.04.2017), за квітень 2017 року (граничний термін сплати 01.06.2017).

Судами попередніх інстанцій також установлено, що в січні 2014 року Підприємство звернулось до суду з позовною заявою до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.10.2013 №0010931501, за яким податковий орган зобов`язав сплатити штрафну санкцію у розмірі 113992,19 грн за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість). Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 у позовних вимогах було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2014, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 №0010931501 (справа № 876/6114/14).

Разом з тим, позивач в касаційній скарзі правильно зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою підстави для задоволення позовних вимог у справі № 876/6114/14, зокрема має значення не лише резолютивна частина рішення про скасування спірного податкового повідомлення-рішення як результат розгляду справи, а встановлена судами обставина щодо порушення податковим органом порядку ведення облікової картки платника податків починаючи з квітня 2011 року та не виключення грошових зобов`язань, які нараховані неправильно, що встановлено у судовому рішенні.

Дана обставина має важливе значення, оскільки незважаючи на визнання позивачем суми податкового боргу (справа №807/1099/16) важливим є порядок погашення цієї суми боргу, зокрема зарахування відповідачем сплачених сум у рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості, та у разі встановлення в попередніх періодах зарахування коштів у рахунок неіснуючих платежів, у платника податків виникають додаткові необґрунтовані зобов`язання та відповідно порушення строку сплати податкового боргу.

Також, судами встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі №876/661/15 (номер справи в першій інстанції 2а-0770/543/11) встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до податкового органу, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2011 №0000101640/0/51/152/03344326/717, яким зобов`язано позивача сплатити штрафну санкцію у розмірі 249260,81 грн за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на додану вартість. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2011 №0000101640/0/51/152/03344326/717.

Згідно інтегрованої картки платника податків за 2015 рік неузгоджена сума податку на додану вартість в розмірі 113992,19 грн 29.05.2015 скасована на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 по справі №876/6114/14, неузгоджена сума податку на додану вартість у розмірі 249260,81 грн 19.06.2015 була скасована на виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі №876/661/15.

Ухвалені рішення, які стосуються наявності/відсутності і розміру податкового боргу, та порядку його погашення, а також правильність ведення облікової картки платника податків (інтегрованої картки платника податків) повинні досліджуватись у сукупності.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, суд повинен вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У даній справі важливо з`ясувати стан розрахунків платника податків по сплаті податків, та можливо запропонувати сторонам провести звірку розрахунків в тому числі у періоді, який передував періоду, охопленому перевіркою або призначити судово-економічну експертизу у разі необхідності.

Отже, суди попередніх інстанцій передчасно дійшли до висновку про необгрунтованість адміністративного позову, оскільки фактичні обставини у справі встановлено без перевірки доводів і доказів, наданих позивачем, а у суду касаційної інстанції відсутні повноваження встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано всі вимоги процесуального законодавства, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" задовольнити частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі №0740/980/18 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.