Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі

за участю представників:

від позивача Сацюк В.В.,

від відповідача Кузора В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2008

у справі № 26/292

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес"

до Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В"

про стягнення 130711,09 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 130711,09 грн. боргу за виконані роботи згідно з договором № 40 від 16.04.2007, а також просив стягнути витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, і витрати пов’язані із правовими послугами в сумі 10026,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 130711,09 грн. боргу, 10026,73 грн. витрат на юридичні послуги, 1308,72 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення і прийняти нове рішення по суті спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

16.04.2007 між сторонами по справі укладено договір № 40 субпідряду на виконання робіт по улаштуванню підлоги на будівництві житлового будинку № 27 по пр.40-річчя Жовтня в м. Києві.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач як субпідрядник зобов’язався виконати повний обсяг робіт, пов’язаних з улаштуванням підлоги на об’єкті "житловий будинок", що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 27.

Пунктами 3.7, 3.8 договору визначено, що відповідач як генпідрядник здійснює щомісячні проміжні платежі пропорційно фактично виконаним обсягам робіт згідно представленим субпідрядником документам не пізніше 15 банківських днів з моменту двостороннього підписання Акту форми № КБ-2В та Довідки форми № КБ-3 за відповідний період, шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника в межах 90% вартості робіт. Остаточні взаєморозрахунки сторін здійснюються після приймання об’єкта Держкомісією.

Відповідно до п. 3.9 договору позивач здійснює оплату послуг відповідача в сумі 4% (в т.ч. ПДВ) від вартості робіт (без урахування вартості матеріалів).

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником- як замовник.

Згідно вказаного договору позивач виконав роботи на загальну суму 765180,00 грн., доказом чого є довідки про вартість виконаних робіт за квітень 2007 р. на суму 315000,00 грн., за травень 2007 р. - 396630,00 грн., за червень 2007 р.- 53550,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в порушення умов договору №40 від 16.04.2007 з позивачем за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 634468,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3661 від 20.04.2007, №3836 від 15.05.2007, № 3824 від 15.05.2007, № 3861 від 17.05.2007, № 4028 від 22.06.2007, № 4065 від 27.06.2007, № 4176 від 30.07.2007 та актами здачі прийомки виконаних робіт за послуги генпідряду № 1 від 30.04.2007, № 2 від 31.05.2007, № 3 від 31.05.2007.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що на день подання позивачем позовної заяви до суду борг відповідача перед позивачем складав 130711,09 грн.

Однак, із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується у зв’язку з тим, що позивачем при поданні позову не враховано всіх проплат здійсненних відповідачем.

Так, відповідачем до апеляційної скарги надані копії платіжних доручень № 4683 від 09.11.2007 на суму 20000,00 грн., № 4950 від 14.12.2007 на суму 50000,00 грн., № 4986 від 17.12.2007 на суму 8260,00 грн., оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні колегією суддів 06.11.2008. Вказаними платіжними дорученнями підтверджується додаткова сплата боргу у загальній сумі 78260,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 23.10.2008, представником позивача надано копію акту звірки взаємних розрахунків, підписаного з його сторони, з якого слідує, що за відповідачем рахується заборгованість станом на 30.10.2008 у розмірі 63904,54 грн., в т.ч. за виконані роботи – 45147,76 грн. згідно договору № 40 від 16.04.2007, пені – 7303,33 грн., витрати на юридичні послуги – 10026,73 грн., державне мито – 1308,72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118,00 грн.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, вказаний акт не був підписаний зі сторони відповідача у зв’язку з включенням до суми заборгованості пені та судових витрат, при цьому ним було визнано основний борг у сумі 45147,76 грн.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем виконаних робіт у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем у позовній заяві, і відповідно зменшення суми боргу, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 45147,76 грн. заборгованості, які зазначені позивачем в акті взаємозвірки розрахунків та підтверджені відповідачем.

Крім того, у вказаному акті зазначено позивачем про пеню у розмірі 7303,33 грн., нараховану на підставі п. 9.4 договору, проте позивачем у даній справі не заявлялась вимога про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позову на суму 45147,76 грн. відповідно до положень ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 451,48 грн. державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 40,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не можуть бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача витрати пов’язані із правовими послугами в сумі 10026,73 грн. у зв’язку з тим, що стаття 44 ГПК України до судових витрат відносить не будь-які юридичні послуги, а виключно адвокатські. Натомість, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 01.11.2007.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі №26/292 - зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В"задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі №26/292 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В" (02068, м.Київ, вул. Петра Григоренка, 26-А, код 31486326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (04074, м.Київ, вул. Лугова, 13, код 19495961) 45147,76 грн. (сорок п’ять тисяч сто сорок сім гривень 76 коп.) боргу, 451,48 грн. (чотириста п’ятдесят одну гривню 48 коп.) держмита, 40,78 грн. (сорок гривень 78 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити."

3. Матеріали справи № 26/292 повернути до Господарського суду міста Києва.