Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційні скарги Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради, м. Рівне № 14/258-юр-01 від 07.10.08 та

Виконавчого комітету Рівненської міської ради, м. Рівне № 08-1563 від 07.10.08

на рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.08

у справі № 14/258

за позовом: Підрозділ Українського козацтва "Волинська січ", м. Рівне

до відповідача -1: Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут "Діпроміст", м. Київ

до відповідача –2: Рівненська обласна організація Української Народної Партії, м. Рівне

до відповідача -3: Рівненської міської ради, м. Рівне

до відповідача -4: Виконавчого комітету Рівненської міської ради, м. Рівне

до відповідача -5: Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради, м. Рівне

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився;

від відповідача-3: Поліщук Н.В. –представник (довіреність № 08-1399 від 08.09.08);

від відповідача-4: Поліщук Н.В. –представник (довіреність № 08-1399 від 08.09.08);

від відповідача-5: Ройко Н.І. - представник (довіреність № 122-08 від 26.02.07).

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.

Відводів складу суду не поступило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.09.08 у справі № 14/258 (суддя Г.Савченко) позов Підрозділу Українського козацтва "Волинська січ" до відповідачів: 1) -Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут "Діпроміст", 2) –Рівненської обласної організації Української Народної Партії, 3) - Рівненської міської ради, 4) - Виконавчого комітету Рівненської міської ради, 5) - Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради задоволено: визнано за Підрозділом Українського козацтва "Волинська січ" право власності на сарай-гараж загальною площею 76, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 1.

З даним рішенням не погоджуються відповідачі –4, -5, оскаржили його в апеляційному порядку.

Зокрема, відповідач-4 - Виконавчий комітет Рівненської міської ради в апеляційній скарзі зазначає про неповноту з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Так, скаржник-1 наголошує, що судом першої інстанції, в порушення ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, не звернув уваги на те, що договір купівлі-продажу втрачений при зміні керівництва в 1995 році, і якби такий договір існував, то, починаючи з 1992 року, як позивач, так і відповідач-1 могли звернутись до суду та до БТІ про реєстрацію права власності, оскільки реєстрація таких договорів є обов’язковою. Крім того, відповідач-4 посилається на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки рішенням Рівненської міської ради, рішенням Рівненського міськвиконкому, які підтверджують право власності територіальної громади м. Рівне на спірний об’єкт. Наводить скаржник-1 і інші доводи, на підставі яких просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.08 у справі № 14/258 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-5 - Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради в поданій апеляційній скарзі, крім посилань скаржника-1, також зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує скаржник на невірній оцінці, наданій місцевим господарським судом довідці № 61 від 15.02.00, а також рішенню виконавчого комітету № 159 від 14.11.07. Наводить скаржник-2 і інші посилання, на підставі яких просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.08 у справі № 14/258 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.08 подані скаржниками матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.11.08, а також зобов’язано виконавчий комітет Рівненської міської ради надати суду докази повноважень на підписання скарги секретарем Рівненської міської ради.

На виконання вимог п. 3 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.08 відповідачем-4 подано копію рішення Рівненської міської ради від 05.05.06 та обґрунтовано повноваження секретаря Рівненської міської ради на підписання скарги положеннями ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Позивач - Підрозділ Українського козацтва "Волинська січ", відповідач-1 - Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут "Діпроміст", відповідач-2 - Рівненська обласна організація Української Народної Партії –вимог п. 4 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.08 не виконали, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Відповідач-3 - Рівненська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу підтримав доводи скаржника –виконавчого комітету Рівненської міської ради, просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.08 у справі № 14/258 скасувати, прийняти нове яким в позові відмовити.

В судове засідання 05.11.08 позивач - Підрозділ Українського козацтва "Волинська січ", відповідач-1 - Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут "Діпроміст", відповідач-2 - Рівненська обласна організація Української Народної Партії явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені (повідомлення про вручення поштових відправлень № 370134, № 370135, № 370133), причин неявки до відома суду не довели, а відтак, беручи до уваги п.п. 5, 6 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.08, апеляційні скарги розглядаються за їх відсутності.

В судовому засіданні 05.11.08 представники скаржників підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційних скаргах. Представник відповідача -3 підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві.

Розглянувши апеляційні скарги, відзив відповідача-3 на апеляційну скаргу відповідача-4, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідачів-3, -4, -5 в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задоволити, рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.08 у справі № 14/258 –скасувати.

При цьому колегія виходила з наступного.

На виконання розпорядження міської адміністрації (управи) від 10.03.93 № 226-р (арк. спр. 90 сарай-гараж, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.С.Петлюри, 1, був переданий в комунальну власність міста та прийнятий Фондом державно-комунального майна на баланс від товариства "Знання", про що свідчить акт № 11 прийому-передачі основних фондів від 23.03.93, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні. В подальшому гараж був переданий на баланс Департаменту економіки міста, а останній передав Департаменту міського господарства (розпорядження від 26.07.96 № 1062-р –арк. спр. 94), правонаступником якого є управління житлово-комунального господарства (рішення Рівненської міської ради від 23.12.98 № 76).

Рішенням Рівненської міської ради від 29.05.96 № 136 "Про оренду приміщень, розміщених в будинку на вул. С.Петлюри, 1"зобов’язано департамент міського господарства укласти та переукласти договори оренди з політичними партіями та громадськими організаціями, які орендують приміщення на вул. С.Петлюри, 1.

Рішенням Рівненської міської ради № 153 від 18.10.96 "Про вилучення і надання земельних ділянок"(арк. спр. 103) надано в постійне користування департаменту міського господарства (правонаступником якого є Управління житлово-комунального господарства) земельну ділянку загальною площею 1 500 кв.м по вул. С.Петлюри, 1, з них: 1 360 кв.м за рахунок земель міста та 140 кв.м за рахунок земель колективного підприємства "Рівненський будинок науки і техніки"для обслуговування адмінбудинку на підставі розпорядження міськвиконкому від 26.07.96 № 1062-р. На плані земельної ділянки по вул. С.Петлюри,1 (додаток до рішення міської ради № 153 від 18.10.96) - арк. спр. 109, яка передавалась в постійне користування, відображено гаражі, що згідно ст. 30 Земельного кодексу України (діючого на той момент) підтверджує право власності територіальної громади міста на спірний об’єкт.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2000 року гараж на вул. С.Петлюри, 1 орендується Українським Козацтвом "Волинська січ", про що укладався відповідний договір оренди з управлінням житлово-комунального господарства. Із пояснень представника УЖКГ та наданих документів вбачається, що договір оренди спірного гаража постійно пролонговувався, в т.ч. і з ініціативи Українського Козацтва "Волинська січ", аж по 28.02.2007.

Оцінюючи докази у справі, судом першої інстанції не було об’єктивно та достовірно встановлено, чи мав місце факт купівлі-продажу гаражу на вул.С.Петлюри,1. Суперечливими та не підтвердженими документально є також висновки суду першої інстанції про те, що Рівненська філія Українського державного науково-дослідного інституту "Діпроміст" продала 26.11.92 сарай-гараж для РКО НРУ. Посилання суду як на доказ перебування з 26.11.92 сараю-гаражу на балансі РКО НРУ, на наказ Рівненської філіалу "Діпромісто"№ 28-ос від 07.12.92 також є безпідставним, оскільки у вказаному наказі взагалі не ставиться питання про продаж гаражу. Крім того, наказ виданий по Рівненській філії "Діпроміст", а підпис директора скріплений печаткою Рівненської філії ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто"(арк. спр. 32), яка, виходячи із відзиву на позов Українського державного НДІ проектування міст "Діпромісто"та поданих документів створена лише в 2001 році (арк. спр. 188-189).

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про необрунтованість висновку господарського суду першої інстанції щодо факту продажу сараю-гаражу Українському Козацтву "Волинська січ".

Крім того, господарським судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні"(в редакції закону станом на 14.10.92) відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за держаним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України, а тому Рівненcька філія "Діпромісто" не мала повноважень щодо продажу майна та укладення договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем та відповідачем-1 не надано суду доказів укладення, наявності та втрати договору купівлі–продажу, не надано платіжних документів, що підтверджують перерахування коштів за сарай-гараж.

Таким чином, господарський суд дійшов хибного, на думку колегії суддів, висновку про належність позивачу на праві власності спірного об’єкту –сараю-гаражу площею 76,8 кв.м. При цьому суд безпідставно послався на договір купівлі-продажу від 26.11.92, який відсутній в матеріалах справи, на факт виконання позивачем ремонтних робіт на покращення технічного стану сараю-гаражу та на довідку № 61 від 15.02.00, що не може бути прийнята судом як доказ набуття права власності. Крім того, зазначена довідка видана в 2000 році від імені Рівненської філії "Діпромісто", яка, про що зазначалось вище, створена в лише 2001 році.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд, приймаючи рішення, повинен оцінювати докази в їх сукупності, всебічно, повно і об’єктивно розглядати всі обставини справи. Натомість приймаючи рішення, суд не надав належної оцінки доводам відповідачів -3, -4, -5, наведеним у відзивах та підтвердженим відповідними документами, в т. ч. і бухгалтерськими (оригіналами), в той час як розпорядження міського голови, рішення ради, рішення виконавчого комітету, на які посилалися відповідачі -3, -4, -5, є чинними, відповідають вимогам ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ніким не оскаржені та не скасовані.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на свідоцтво про право власності на адміністративний будинок, розташований за адресою м.Рівне, вул. С.Петлюри, 1, що належить Рівненській міській раді (Управлінню житлового господарства на праві комунальної власності, яке долучено відповідачем-5 до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Оскільки, як встановлено колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду, позивач не довів належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційні скарги Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради та Виконавчого комітету Рівненської міської ради задоволено.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.08 у справі № 14/258 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Судові витрати за розгляд спору в суді першої інстанції та розгляд апеляційних скарги Львівським апеляційним господарським судом покласти на позивача.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази.

5. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Рівненської області.