7/179 Про визнання незаконними дій відділу ДВС щодо звернення стягнення, а саме дій з арешту та опису, оцінки, передачі на реалізацію, складання та видачі акту проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна - 05.11.2008 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м.Дніпропетровськ, та Дочірнього підприємства "Нексус –виробничо-комерційна компанія", м.Дніпропетровск

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2008 року у справі № 7/179

за позовом Дочірнього підприємства "Нексус –виробничо-комерційна компанія", м.Дніпропетровск

до Державного підприємства "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування", м.Дніпропетровськ

про стягнення 67192,73 грн.,

за скаргою прокурора Бабушкінського району м.Дніпропетровська на дії Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, -

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2008 року у справі № 7/179 (суддя Коваль Л.А.) скаргу прокурора задоволено; визнано дії Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо звернення стягнення, а саме дії з арешту та опису, оцінки, передачі на реалізацію, складання та видачі акту проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна від 13 липня 2006 року, згідно протоколу № 6040103-03н-1а від 12 червня 2006 року прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна: нежитлове приміщення –лабораторія з прибудовою (літера И-1), загальною площею 167,5 кв.м., що розташована по вул.Чкалова,11 в м.Дніпропетровську –незаконними.

При прийнятті ухвали господарський суд виходив із порушення відділом ДВС при здійсненні виконавчих дій положень Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) та вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Не погодившись із вказаною ухвалою, Бабушкінський відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати і винести постанову, якою в задоволенні скарги прокурора відмовити.

В апеляційній скарзі відділ ДВС зазначає про неправомірність застосування судом положень ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки спірне нежитлове приміщення по вул.Чкалова,11 не відноситься до основних засобів виробництва, не використовується у виробничій діяльності та не є цілісним майновим комплексом, тому дія мораторію на нього не поширюється. Відділ ДВС зазначає про додержання ним вимог Закону про виконавче провадження при здійсненні виконавчих дій та дотримано встановлену ст.64 Закону черговість звернення стягнення на майно боржника.

Також, ухвала господарського суду оскаржена в апеляційному порядку стягувачем –ДП "Нексус –виробничо-комерційна компанія", який з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а скаргу прокурора залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про пропуск прокурором встановленого ст. 121-2 ГПК України строку подання скарги на дії органів державної виконавчої служби. Стягувач вказує, що держава, в інтересах якої прокурором подано скаргу, дізналася про проведення оскаржуваних дій державним виконавцем 24 березня 2006 року, що підтверджується листами Мінпромполітики України від 24 березня 2006 року № 14/4-1-446 та ДВС у Бабушкінському районі від 02 лютого 2006 року №№ 883, 770. Також позивач зазначає, що державним виконавцем вимоги ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не порушені, оскільки майно на момент реалізації знаходилося в аварійному стані у виробничій діяльності боржника не використовувалося та цілісним майновим комплексом не являлось. Крім цього, стягувач вказує, що оскільки дії державного виконавця, пов’язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову, тому скарга прокурора має бути залишена без розгляду.

Боржник –ДП Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування" проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, ухвалу господарського суду вважає законною, просить залишити її без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Позивач –ДП "Нексус –виробничо-комерційна компанія" та Бабушкінський відділ ДВС про час і місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 134, 144 т.2/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача і відділу ДВС.

Ухвалою від 29 жовтня 2008 року до участі у справі за скаргою прокурора на дії органу державної виконавчої служби залучено гр.Прозор В.В., яка є покупцем нежитлового приміщення по вул.Чкалова,11 в м.Дніпропетровську.

У поданому відзиві Прозор В.В. апеляційні скарги підтримала за викладеними в них обставинами.

В порядку ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відділу ДВС, розгляд справи відкладався з 29 жовтня 2008 року до 05 листопада 2008 року.

Вислухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

11 червня 2004 року господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі № 7/179, яким з відповідача –Державного проектно-конструкторського

інституту збагачувального устаткування "Дніпромашзбагачення" стягнуто на користь позивача –ДП "Нексус –виробничо-комерційна компанія" борг в розмірі 67192, 73 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі 671,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. /а.с.57-58 т.1/.

На виконання рішення 21 липня 2007 року господарським судом виданий наказ /а.с.64 т.1/.

Ухвалою господарського суду від 26 квітня 2006 року замінено боржника у виконавчому провадженні при виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2004 року у справі № 7/179 його правонаступником –Державним підприємством "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування" /а.с.83 т.1/.

28 вересня 2004 року постановою № В-5/475/04 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бабушкінського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 21 липня 2004 року у справі № 7/179 /а.с.5 т.2/.

Виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду від 21 липня 2004 року у справі № 7/179 проводилися в межах зведеного виконавчого провадження, яке також включало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2638, виданого 13 грудня 2005 року Бабушкінським райсудом м.Дніпропетровська про стягнення з ДП "Діпромашзбагачення" на користь Грачева М.Ф. матеріальної та моральної шкоди в сумі 2634,70 грн., заподіяної в зв’язку з пошкодженням автомобіля, та виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-5903, виданого 07 грудня 2005 року Бабушкінським райсудом м.Дніпропетровська про стягнення з ДП "Діпромашзбагачення" на користь Руденко Ю.В. суми займу в розмірі 20000 грн. /а.с.153-160 т.1, 49-58 т.2/.

Як вбачається із матеріалів справи, при здійсненні виконавчого провадження Бабушкінським відділом ДВС було реалізоване належне боржнику ДП "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування" нерухоме майно – нежитлове приміщення –лабораторія з прибудовою (літера И-1) загальною площею 167,5 кв.м., розташоване за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова,11.

08 липня 2008 року прокурор Бабушкінського району м.Дніпропетровська звернувся до господарського суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просив визнати дії відділу ДВС з реалізації вказаного нерухомого майна незаконними.

Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення скарги прокурора.

Відповідно до Статуту ДП "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування" боржник є державним підприємством, інститут заснований на державній власності, частка держави у статутному фонді підприємства становить 100% відсотків /а.с.116-122 т.1/.

Верховною Радою України 29 листопада 2001 року прийнято Закон України №2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

Згідно зі статтею 1 цього Закону встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Відповідно до ст.2 Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, якщо таке відчуження здійснюється, в тому числі, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами.

Як вірно зазначено в ухвалі господарського суду, органом Державної виконавчої служби неправомірно, в порушення вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , звернуто стягнення на нерухоме майно боржника –Державного підприємства "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування", з метою виконання судових рішень, не пов’язаних із виплатою заробітної плати чи іншими виплатами, які належить здійснити у зв’язку з трудовими відносинами.

При цьому, судова колегія визнає безпідставними викладені в апеляційних скаргах відділу ДВС та стягувача твердження про правомірність примусової реалізації вказаного нерухомого майна з посиланням на те, що це нерухоме майно не використовується у виробничій діяльності підприємства і дія мораторію на примусову реалізацію майна на нього не поширюється.

Стаття 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" виділяє три групи об’єктів, щодо яких встановлюється мораторій:

1 група –нерухоме майно, до якого, згідно з приписом ч.1 ст. 181 ЦК України, належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації;

2 група –інші основні засоби виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, до яких слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 (z0391-99) (з подальшими змінами і доповненнями). При цьому дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу;

3 група –акції, що належать державі в майні господарських товариств і переданих до статутних фондів підприємств, до яких слід відносити усі види акцій, що зазначені у ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" і емітовані іншими акціонерними товариствами. За змістом ст.2 Закону дія мораторію не поширюється на облігації підприємств та векселі, передані державою в установленому порядку до статутного фонду підприємств, зазначених у ст.1 Закону.

Таким чином, дія мораторію поширюється на все нерухоме майно підприємства, і до вказаної групи об’єктів оговорка щодо забезпечення ведення виробничої діяльності не стосується.

Також, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про порушення органом ДВС встановленого законом порядку звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

Згідно преамбули Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) встановлюють загальний порядок звернення стягнення на майно боржника (глава 5), а також містять спеціальні норми щодо звернення стягнення на майно божника –юридичної особи (глава 6).

При цьому, виходячи із змісту ч.1 ст.64 Закону зверненню стягнення на майно боржника –юридичної особи має передувати вжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника.

Проте, як вірно зазначено господарським судом, обставинами справи не свідчать про неможливість звернення стягнення на грошові кошти боржника, органом ДВС не вживались заходи по з’ясуванню відкритих банківських рахунків боржника та наявності на них коштів, а також наявності коштів в інших фінансових (кредитних) установах. Також, органом ДВС не додержано встановленої ч.2 ст.64 Закону черговості реалізації майна боржника.

Судовою колегією відхиляються як безпідставні посилання відділу ДВС в апеляційній скарзі на те, що звернення стягнення на нежитлове приміщення по вул.Чкалова,11 у м.Дніпропетровську було запропоновано самим боржником, а також на погодження Міністерством промислової політики України відчуження вказаного майна, оскільки вказані обставини не спростовують законодавчо встановленої заборони щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника – державного підприємства та не можуть слугувати підставою звільнення органу ДВС від додержання встановленого законом порядку звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що дії Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції по реалізації належного боржнику ДП "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування" нерухомого майна є неправомірними.

Судова колегія вважає безпідставним також посилання стягувача ДП "Нексус –Виробничо-комерційна компанія" на пропуск прокурором строку на оскарження дій органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 122-2 ГПК України скарга на дії державного виконавця може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів справи, про вчинення незаконних дій відділом ДВС прокурору стало відомо зі скарги боржника –ДП "Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування", яка надійшла до прокуратури Бабушкінського району м.Дніпропетровська 01 липня 2008 року /а.с.93-94 т.1/, у зв’язку з чим, з урахуванням подання прокурором скарги на дії органу ДВС до господарського суду 08 липня 2008 року, строк оскарження є додержаним.

Твердження стягувача про те, що держава, яку представляє прокурор, дізналася про проведення оскаржуваних дій державного виконавця при направленні Міністерством промислової політики України листа від 24 березня 2006 року № 14/1-1-446, судова колегія визнає неспроможними.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно розглянуті всі обставини справи і їм надана належна правова оцінка, ухвала господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.