211/594/19 Про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету міської ради; зобов'язання Державного реєстратора повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав - 05.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконком) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року (прийняті судом у складі судді Мартинюка В.Я.) та дві постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року (ухвалені судом у складі: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Львівське комунальне підприємство "Рембуд", Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення, -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому № 889 від 09.10.2020 "Про відновлення водозабірної колонки на АДРЕСА_1".

На обґрунтування позову зазначала, що ані нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , ані нормами Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) не передбачено повноважень виконавчих органів міських рад щодо прийняття рішення про знесення об`єкту нерухомого майна. Виключна компетенція щодо розгляду такого питання належить суду. Надане позивачу рішення виконавчого комітету Львівської міської ради не підписане міським головою Львова. При цьому, пункти 1, 2, 3, 4 оскаржуваного рішення порушують права та законні інтереси позивача, оскільки є похідними від пункту 5 вказаного рішення, яким визначено Львівському комунальному підприємству "Рембуд" за участю представника Личаківської районної адміністрації демонтувати самовільно встановлену на території земель комунальної власності споруду на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення Виконкому № 889 від 09.10.2020 "Про відновлення водозабірної колонки на АДРЕСА_1".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 29 вересня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1, понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановами від 22 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції від 16 вересня 2021 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 29 вересня 2021 року залишив без змін.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до припису управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 0004/А0241 від 15.09.2020, яким суб`єкт владних повноважень розпорядився припинити проведення будь-яких робіт із будівництва та опорядження споруди на території будівлі на АДРЕСА_1, та в термін 15 календарних днів здійснити демонтаж даної споруди. Лише у разі невиконання вказаного припису орган державного архітектурно-будівельного контролю, вправі подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта. Суди дійшли висновку про те, що об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду, а тому відповідач, приймаючи спірне рішення, а саме його пункт 5, вийшов за межі своїх повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 січня 2022 року Виконком звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Посилається на те, що якщо суб`єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, особа не може вважатися такою, права якої порушено діями чи бездіяльністю такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Судами не встановлено чим саме порушено права позивача оскаржуваним рішенням, оскільки у позивача відсутні будь-які документи на землекористування під самовільно встановленим об`єктом, жодних дозвільних документів, які б надавали право на проведення будівельних робіт за вказаною адресою.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 04.05.2022 відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради "Про відновлення водозабірної колонки на АДРЕСА_1" № 889 від 09.10.2020 у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , "Про благоустрій населених пунктів" з метою відновлення водозабірної колонки та належного обслуговування систем водопостачання і водовідведення на АДРЕСА_1 вирішено:

- відновити водозабірну колонку на АДРЕСА_1 (п.1);

- визначити Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" виконавцем робіт з ремонту мереж холодного водопостачання та систем водовідведення і встановлення водозабірної колонки на АДРЕСА_1 (п.2);

- Львівському міському комунальному підприємству "Львівводоканал" забезпечити виконання робіт з ремонту мереж холодного водопостачання та систем водовідведення і встановлення водозабірної колонки на АДРЕСА_1 (п.3);

- Львівському міському комунальному підприємству "Львівводоканал" після виконання зазначених робіт передати витрати на баланс Личаківської районної адміністрації (п.4);

- Львівському комунальному підприємству "Рембуд" за участю представника Личаківської районної адміністрації демонтувати самовільно встановлену на території земель комунальної власності споруду на АДРЕСА_1 (п.5).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Також, повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", у відповідності до частини другої якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

3) організація місць відпочинку для населення;

4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;

5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо;

6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою;

7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;

8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;

9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою;

11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;

12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";

14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ), виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення (частина шоста статті 59 Закону №280/97-ВР).

В той же час, відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон 3038-VI) у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Таким чином, об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду.

Суди попередніх інстанцій правильно послалися на те, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постанові від 07.10.2019 по справі № 705/6569/16-а.

Судом встановлено, що демонтаж встановленої позивачем споруди у м. Львові по АДРЕСА_1, відбувався на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за № 889 від 09.10.2020.

Разом з тим, порядок знесення самочинно збудованих об`єктів чітко врегульований статтею 38 Закону № 3038-VI.

При цьому, частиною другою статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено вичерпний перелік повноважень виконавчого комітету відповідної ради, яка не передбачає повноважень виконавчого комітету приймати рішення про демонтаж самовільно встановлених споруд.

Такі повноваження також відсутні і у розділі 3 Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради, затвердженого ухвалою шостої сесії сьомого скликання Львівської міської ради № 1478 від 09.02.2017.

Суди обґрунтовано також взяли до уваги припис управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 0004/А0241 від 15.09.2020, яким суб`єкт владних повноважень розпорядився припинити проведення будь-яких робіт із будівництва та опорядження споруди на території будівлі на АДРЕСА_1 та в термін 15 календарних днів здійснити демонтаж даної споруди.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що лише у разі невиконання вказаного припису орган державного архітектурно-будівельного контролю, вправі подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду, а тому відповідач, приймаючи спірне рішення у частині демонтажу самовільно встановленої на території земель комунальної власності споруди, вийшов за межі своїх повноважень.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що права позивача спірним рішенням не порушені, слід зазначити, що суди встановили, що демонтаж встановленої позивачем ( ОСОБА_1 ) споруди у АДРЕСА_1, відбувся на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.10.2020 № 889, що не заперечується сторонами. Отже, ці доводи є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Слід також зазначити, що у касаційній скарзі взагалі не наведено доводів щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції від 29 вересня 2021 року та постанови суду апеляційної інстанції про перегляд цього додаткового рішення суду від 22 грудня 2021 року.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року та дві постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року - залишити без змін.