280/5175/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з атестації прокурорів про неуспішне проходження особою атестації за результатами складання іспиту, скасувати наказ про звільнення особи з посади в обласній прокуратурі, поновити особу на посаді, та стягнення з Офісу генерального прокурора на користь особи середній заробіток за час вимушеного прогулу - 01.12.2022 Прийняття

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Київської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), де, з урахуванням уточнень, просив:

1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія) від 07 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

1.3. зобов`язати Київську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну посаді, з якої його було звільнено.

2. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що обов`язковою вимогою до рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є його вмотивованість та обов`язкове зазначення обставин, що вплинули на його прийняття. При цьому, на переконання позивача, вказані обставини мають стосуватися виключно сфери питань, щодо яких проводиться атестація, а саме: професійна компетентність, професійна етика та доброчесність прокурора. Однак, як указує позивач, оскаржуване рішення ані вимогам КАС України (2747-15) , ані Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (113-20) (далі - Закон №113-ІХ (113-20) ), ані Порядку проходження прокурорами атестації від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221) та Порядку роботи кадрових комісій 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233) не відповідає. Таким чином, позивач повинен уважатися таким, що пройшов атестацію успішно. На думку позивача, єдиним ефективним способом захисту його порушеного права у цій ситуації може бути зобов`язання відповідача 2, перевести його на посаду прокурора в відповідній обласній прокуратурі.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивач з січня 2017 року працює у органах прокуратури, остання посада згідно із наказом прокурора Київської області № 283к від 25 травня 2020 року - прокурор другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область, прокуратури Київської області.

4. У зв`язку з набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом № 113-ІХ (113-20) , яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до в Офісі Генерального прокурора, позивач на виконання вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІX (113-20) подав Генеральному прокурору заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

5. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

6. У зв`язку із цим його допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

7. Кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення від 07 липня 2020 року № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації. У рішенні вказано про те, що:

- прокурором не виявлено достатніх знань законодавства України при вирішенні практичного завдання; не відреагував з відповідними заявами, рапортом, повідомленнями, коли зазначив про тиск з боку в.о. прокурора Запорізької області;

- дружиною ОСОБА_1 продано частину земельної ділянки у м. Запоріжжя площею 345 м кв за 18,9 тис грн. При цьому, згідно даних відкритих джерел, що є у вільному доступі у всесвітньої мережі Інтер-нет (зокрема, на ресурсі: https://dom.ria.com), мінімальна ринкова вартість 100 м кв у м. Запоріжжі складає 22 тис грн. Наведене може свідчити про факт декларування прокурором доходу від продажу майна членом його сім`ї за вартістю, значно нижчою за ринкову;

- у 2017 році ОСОБА_1 за 159 тис. грн. придбано автомобіль КІА Rіо 2012 року випуску. Відпо відно до відомостей з відкритих джерел, що є у вільному доступі у всесвітній мережі Інтернет (зокрема, на ресурсі: https://auto.ria.com), станом на момент проведення співбесіди мінімальна вартість такого авто мобіля складає 210 тис. гри., а середня ринкова - 240 тис. грн. Вочевидь, що три роки тому (на момент придбання автомобіля) ціна була ще вищою". При цьому, ОСОБА_1 переконливих пояснень щодо низької вартості набутого ним рухомого майна під час співбесіди Комісії не надав, а надані частково відрізняються від пояснень, скерованих кадровій комісії у відповідь на запитальник.

8. Не погодившись із вищевказаним рішенням Кадрової комісії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, позовні вимоги у цій справі задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії від 07 липня 2020 року; зобов`язано Київську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну його посаді, з якої його було звільнено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн.

9.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято суб`єктом владних повноважень не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у ньому, не розсудливо, а отже є неправомірним і підлягає скасуванню.

9.2. Так, цей суд зауважив, що у комісії не було питань до процесуальних рішень позивача з приводу виконання своїх професійних обов`язків, під час проведення співбесіди додаткові питання, які стосувалися вирішення практичного завдання та знання законодавства позивачем, членами Кадрової комісії майже не ставилися, а на поставлені позивач відповів належним чином, що підтверджується відеозаписом співбесіди.

9.3. На думку суду першої інстанції, комісія надаючи оцінку відповідності позивача критерія доброчесності не спиралася на докази, або встановлені факти щодо питань, пов`язаних із майном позивача, а визначення середньо-ринкової вартості рухомого та нерухомого майна через комерційні сайти мережі "Інтернет" не може свідчити про об`єктивність такої оцінки, оскільки вартість формується з власного бажання продавця та переваг/недоліків, технічного стану майна, що продається.

9.4. Судом також враховано допущені комісією процедурні порушення при проведенні атестації позивача, а саме Порядку № 233 в частині голосування, ухвалення та підписання членами комісії протоколу засідання та оскаржуваного рішення.

9.5. На думку суду першої інстанції права та інтереси позивача будуть захищені якщо відповідача 2 буде зобов`язано перевести позивача на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну посаді з якої його було звільнено.

10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 280/5175/20 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Київської обласної прокуратуру перевести позивача на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну посаді з якої його було звільнено, скасовано та у задоволенні позову в цій частині вимог відмовлено. Змінено рішення суду в частині визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: з Офісу Генерального прокурора, за рахунок його бюджетних асигнувань 1500 грн та з Київської обласної прокуратури, за рахунок її бюджетних асигнувань 1500 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10.1. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав скасування оскаржуваного рішення Кадрової комісії.

10.2. Поряд із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що покладення судом першої інстанції на відповідача 2 обов`язку перевести позивача на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну посаді з якої його було звільнено, є втручанням у дискреційні повноваження Київської обласної прокуратури з огляду на наявність у неї права прийняти рішення щодо цього з певною свободою розсуду, передбаченою пунктом 18 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ (113-20) . А відтак, за висновком апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в цій частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню.

10.3. Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню у загальній сумі 3000 грн, які підлягають стягненню з Офісу Генерального прокурора, за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 1500 грн та з Київської обласної прокуратури, за рахунок її бюджетних асигнувань у розмірі 1500 грн відповідно.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду 12 квітня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі.

12. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

12.1. Обґрунтовучи вказану підставу скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведені співбесід, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-IX (113-20) , як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.

12.2. Зазначає що, виходячи зі змісту підпункту 3 пункту 15 "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) , пункту 9 розділу ІV Порядку № 221, критеріями дотримання прокурорами правил професійної етики та доброчесності, зокрема є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики.

12.3. Скаржник зауважує, що саме за результатами обговорення членами комісії з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання, лише після надання прокурором відповідей на поставлені членами комісії запитання щодо його професійної компетентності та обговорення членами комісії результатів проведеної співбесіди, висловлюють свої пропозиції щодо рішення та проводять відкрите голосування.

12.4. Саме кадрові комісії, наголошує скаржник, за приписами Закону № 113-IX (113-20) , Порядку № 221 надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, і такі повноваження кадрової комісії стосовно прийняття рішень про неуспішне проходження прокурорами атестації є дискреційними.

12.5. На переконання скаржника Кадрова комісія згідно чинного законодавства не зобов`язана юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження № К/9901/12724/21 за вищевказаною касаційною скаргою.

14. Від Київської обласної прокуратури до Верховного Суду 16 квітня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі.

15. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15.1. Скаржник в обгрунтування підстави касаційного оскарження за вказаним пунктом указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування тих самих норм матеріального права що і Офіс Генерального прокурора, який також подав касаційну скаргу у цій справі з цієї ж підстави (пункт 12.1. цієї постанови).

15.2. В цілому доводи цієї касаційної скарги є аналогічними доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.

15.3. Додатково скаржник просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, яка у своїх постановах неодноразово зазначала, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо коли йдеться про оцінку таких загальних категорій як "доброчесність" і "суспільна довіра", оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена складу комісій, яке зрештою і визначає характер їх голосування. Достатнім є наявність конкретної інформації, яка, з урахуванням наданих особою пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі), не спростовує уяву (сприйняття) визначених законом осіб щодо її достатньої відповідності цим критеріям (постанови від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/66/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/88/19).

15.4. Також звертає увагу Суду, що суд апеляційної інстанції, повністю відмовивши у задоволенні позовних вимог позивача до Київської обласної прокуратури, безпідставно стягнув в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної прокуратури.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження № К/9901/13566/21 за вищевказаною касаційною скаргою.

17. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 жовтня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження.

18. У судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позиція інших учасників справи

19. Від позивача 04 червня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому просить залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість її доводів, а оскаржувані рішення без змін.

19.1. Позивач наголошує, що надавав комісії вичерпні пояснення у відповідь на скерований останньою запитальник. Так, у цих поясненнях позивач зазначив, що набута дружиною у власність ділянка перебувала у надзвичайно занедбаному стані, непридатному для використання, а її приведення у придатний для використання стан, потребував використання спеціальної будівельної техніки та, відповідно, значних матеріальних витрат. У зв`язку із цим за домовленістю сторін здійснено продаж частини цієї земельної ділянки площею 345 м кв, яка шляхом поділу була виділена у окрему земельну ділянку, за ціною 18 980 грн.

19.2. При укладенні договору купівлі-продажу уповноваженим суб`єктом було виготовлено звіт про незалежну оцінку земельної ділянки, що відчужується, відповідно до якого її експертна вартість також становила 18 980,00 грн. Позивач звертає увагу, що вказана інформація безпосередньо зазначена в тексті договору купівлі-продажу та повністю спростовує твердження, викладені у рішенні комісії з цього питання.

19.3. Щодо придбання дружиною позивача автомобіля у 2017 році за 159000 грн, то згідно пояснень позивача, така вартість була обумовлена двома основними факторами: по-перше терміновістю його продажу колишнім власником, і по-друге необхідністю капітального ремонту двигуна автомобіля, який незадовго до продажу зазнав так званого "гідроудару", у зв`язку з чим подальша експлуатація автомобіля потребувала вкладання значних коштів, які у попереднього власника були відсутні.

19.4. Таким чином, на думку позивача, рішення комісії ґрунтується лише на припущеннях її членів, які не є експертами в галузі оцінки майнових прав, та не підтверджені жодними офіційними документами або посиланнями на конкретні об`єкти матеріальних прав, які могли бути використані членами комісії для порівняння, що унеможливлює ідентифікацію цих порівняльних зразків та здійснення їх об`єктивної оцінки у порядку, встановленому законодавством.

19.5. Позивач уважає, що доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак підстави для її задоволення відсутні.

20. 23 та 26 листопада 2022 року від позивача надійшли клопотання про розгляд цієї справи без його участі, та зазначив, що підтримує свою позицію, викладену у відзиві на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.

25. Касаційні скарги не містять доводів незгоди відповідачів із висновком суду апеляційної інстанції в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Київську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну його посаді з якої його було звільнено, а тому оцінка правильності застосування цим судом норм матеріального права в частині вирішення цієї позовної вимоги Верховним Судом не надається.

26. Касаційні провадження у справі, що розглядається, відкриті з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. Спірні правовідносини в цій справі склалися з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

28. Аналізуючи доводи відповідачів в межах перевірки касаційних скарг щодо наявності у кадрової комісії у цій справі дискреційних повноважень на прийняття рішення за результатами проведеної співбесіди, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

29. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо перевірки дискреції кадрової комісії під час проведення співбесіди на третьому етапі атестації прокурорів, процедура проведення якого визначена пунктом 9 розділу IV Порядку №221, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 200/7541/20-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 260/3026/20, від 20 жовтня 2022 року у справах № 140/17496/20 та 640/18156/20, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/777/20, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/1358/20, від 03 листопада 2022 року у справі № 640/1088/20, від 08 листопада 2022 року у справі № 640/1559/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 280/7188/20.

30. Відповідно до пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) та пункту 9 розділу IV Порядку № 221 в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди), за результатами якої приймається рішення кадрової комісії про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації. У разі неуспішного проходження атестації прокурором, таке рішення є безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з посади, яке має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, з огляду на що має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України. Тому рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить його дискреційним повноваженням під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

31. При цьому, суди попередніх інстанцій під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної комісії та керуючись завданнями адміністративного судочинства, передбаченими статтею 2 КАС України, досліджують пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо розбіжностей встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач пройшов перші два етапи атестації та був допущений до співбесіди.

33. Порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221).

34. Згідно пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

35. Пунктом 9 розділу IV Порядку №221 визначено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

36. Вказана інформація необхідна для цілей атестації прокурора може бути покладена в основу матеріалів атестаційної справи відповідно до Порядку № 233.

37. Згідно з пунктом 10 розділу ІV Порядку № 221 фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

38. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

39. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку №221).

40. Відповідно до пункту 12 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

41. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку № 221).

42. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).

43. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

44. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

45. З огляду на наведені правові норми рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.

46. Рішення кадрової комісії відповідно до Закону № 113-IX (113-20) та Порядку № 221 приймається з урахуванням інформації та відомостей щодо прокурора, у тому числі, його декларацій за попередні роки, що підлягає оцінці комісією.

47. У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/26168/19 та № 640/1787/20, від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, від 30 серпня 2022 року у справі № 420/7408/20 сформовано правову позицію згідно якої встановлений Законом України "Про запобігання корупції" (1700-18) порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом №113-ІХ (113-20) процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.

48. Наявність у НАЗК виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб`єкта декларування, не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону №113-ІХ (113-20) .

49. У цій справі судами попередніх інстанцій результатами співбесіди Кадровою комісією ухвалене рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Змістовний аналіз оскаржуваного рішення кадрової комісії свідчить про те, що причинами для його прийняття стали висновки комісії про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності та доброчесності.

50. Зі змісту оскаржуваного рішення Кадрової комісії у цій справі слідує, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

51. Щодо висновків комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, то суди попередніх інстанцій надаючи оцінку вмотивованості та обґрунтованості рішення у цій частині виходили з того, що під час проведення співбесіди додаткові питання, які стосувалися вирішення практичного завдання та знання законодавства позивачем, членами кадрової комісії майже не ставилися, а на поставлені позивач відповів належним чином. Суди також врахували успішне проходження позивачем перших двох етапів - іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні законів, відповідності здійснювати повноваження прокурора та склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Тому, стверджувати про те, що позивач у неповній мірі відповідає професійній компетенції, на думку судів, не можна.

52. Згідно напрацьованого Верховним Судом підходу щодо застосування положень Порядку № 221 оцінка професійної компетентності прокурора, зокрема, включає також перевірку загальних здібностей та навичок прокурора, які, у свою чергу, встановлюються за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

53. Верховний Суд у своїх постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 640/1160/20, від 17 липня 2022 року у справі № 640/948/20 та 14 липня 2022 року у справі №420/8235/20, від 12 жовтня 2022 року у справі № 580/4018/20 та інш. неодноразово наголошував, що сумніви щодо достовірності результатів іспиту чи наявності інших недоліків рівня знань у позивача мають бути належним чином обґрунтовані. Адже саме на Кадрову комісію покладається обов`язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури. Незгода окремих членів комісії з розв`язанням окремих завдань практичного завдання ще не може свідчити про невідповідність позивача вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства.

54. Однак, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, оцінка професійної компетентності позивача було здійснено Кадровою комісією без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації. До того ж як у протоколі засідання Кадрової комісії так і в оскаржуваному рішенні комісії відсутня інформація про обговорення позивачем та членами комісії результатів виконаного позивачем практичного завдання та його оцінка.

55. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що висновки комісії про професійну некомпетентність позивача у зв`язку з виконанням практичного завдання ґрунтуються лише на короткій констатації сумніву та негативному сприйнятті членами комісії наданих ним відповідей з точки зору їх повноти.

56. Отже, Верховний Суд уважає правильним висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що висновок кадрової комісії щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетентності з мотивів неповного розкриття питань у виконаному практичному завданні, не може визнаватися обґрунтованим.

57. Щодо посилань в оскаржуваному рішенні неповну відповідність позивача вимогам професійної етики, то судом першої інстанції з дослідженого диску із записом проведеної із останнім співбесіди встановлено, що позивач висловив незгоду із процесуальними рішеннями керівника, однак питань до процесуальних рішень позивача з приводу виконання своїх професійних обов`язків у комісії не було.

58. Стосовно висновків комісії про невідповідність позивача вимогам доброчесності, які ґрунтувалися на сумнівах комісії в частині достовірності вартості відчуженої дружиною позивача земельної ділянки та заниження вартості придбаного нею рухомого майна, то такі були зроблені із урахуванням інформації, отриманої комісією із відкритих джерел, що є у вільному доступі у всесвітньої мережі (на ресурсі: https://dom.ria.com та https://auto.ria.com)

59. Суди попередніх інстанцій надаючи оцінку обґрунтованості висновків комісії в цій частині зазначили, що визначення середньо-ринкової вартості рухомого та нерухомого майна через комерційні сайти мережі "Інтернет" не може свідчити про об`єктивність такої оцінки, оскільки вартість формується з власного бажання продавця та переваг/недоліків, технічного стану майна, що продається.

60. Суд зауважує, що ринкова вартість землі в першу чергу залежить від місця розташування земельної ділянки, її цільового призначення, розміру, поточної кон`юнктури ринку подібних земельних ділянок, наявності комунікацій, під`їзних шляхів, а її експертна грошова оцінка здійснюються професійними оцінювачами.

61. При цьому, в оскаржуваному рішенні відсутня будь-яка інформація щодо критеріїв та характеристик за якими комісія здійснювали оцінку ринкову вартість земельних ділянок на інтернет платформі https://dom.ria.com та відчуженої земельної ділянки дружиною позивача.

62. Відсутні і будь-які відомості в оскаржуваному рішенні якими критеріями та технічними характеристиками керувалася комісія здійснюючи порівняльний аналіз ринкової вартості автомобіля КІА Rio 2012 року випуску, придбаного у 2017 році дружиною позивача та вартості автомобілів, оголошення щодо продажу яких розміщено на інтернет платформі https://auto.ria.com.

63. Так, процес визначення ринкової вартості автомобіля бере до уваги такі параметри транспорту: марка і модель, тип комплектації, тип кузову, фізичний стан авто, пробіг та інш.

64. Разом з тим в оскаржуваному рішенні комісія не зазначила жодної інформації щодо автомобілів та їх показників з якими остання здійснювала порівняльний аналіз автомобіля позивача та відповідно розмір їх вартості.

65. Відповідно до вимог пункту 11 Порядку № 221 перед проведенням співбесіди на електронну пошту прокурора було надіслано повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації, а саме щодо набуття права власності на автомобіль КІА Rio 2012 року випуску, його вартість, джерела походження грошових коштів на його придбання, а також отримання дружиною позивача доходу у сумі 18 980 грн від відчуження майна.

66. Після отримання такого повідомлення позивач подав комісії письмові пояснення та скановані копії документів у їх підтвердження. Отже, до дня проведення засідання у кадрової комісії були всі необхідні підтверджуючі документи щодо автомобіля позивача та відчуження земельної ділянки площею 345 кв м. Також і під час проведення співбесіди позивач надав відповідні пояснення, що сторонами не заперечувалося.

67. У своїх поясненнях позивач зазначив, що відчужена земельна ділянка перебувала у надзвичайно занедбаному стані, непридатному для використання, а тому за домовленістю сторін здійснено продаж частини земельної ділянки площею 345 м кв, яка шляхом поділу була виділена із земельної ділянки площею 934 м кв, отриманою дружиною позивача в порядку безоплатної приватизації на підставі рішення міської ради, у окрему земельну ділянку. Щодо придбання дружиною автомобіля КІА Rio 2012 року випуску у 2017 році за ціною 159000 грн, то така його вартість була обумовлена терміновістю його продажу колишнім власником та необхідністю капітального ремонту двигуна автомобіля, який незадовго до продажу зазнав так званого "гідроудару".

68. Вказані пояснення та аргументи позивача є переконливими та підтверджені відповідними доказами.

69. Водночас, ані рішення комісії, ані протокол її засідання не містять мотивів неврахування наданих документів та пояснень прокурора.

70. Верховний Суд, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, про те, що приймаючи рішення комісія не спиралася на докази, або встановлені факти, тобто при прийнятті рішення, комісією зроблені припущення, які належним чином не підтверджені.

71. За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Кадрової комісії не відповідає критерію обґрунтованості.

72. Доводи касаційних скарг висновків суду першої інстанції в редакції постанови апеляційної інстанцій не спростовують. Інших аргументів, ніж ті, що вже були наведені відповідачами в судах попередніх інстанцій та яким вже надавалась правова оцінка, касаційні скарги не містять.

73. Проаналізувавши вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем, прийняте суб`єктом владних повноважень не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є неправомірним та таким, що належить скасувати.

74. Рішення суду апеляційної інстанції в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Київську обласну прокуратуру перевести позивача на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначну посаді з якої його було звільнено, відповідачами не оскаржуються, а тому у цій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.

75. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

76. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

78. Статтею 139 КАС України передбачено, що судові витрати розподіляються при задоволенні позову, тобто судом, який вирішив питання про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної або касаційної інстанції вирішує питання про перерозподіл судових витрат лише у випадку, якщо такий суд змінить судове рішення або ухвалить нове.

79. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні касаційних скарг та залишення оскаржуваних судових рішень без змін, розподіл судових витрат, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, не здійснюється.

80. В частині незгоди Київської обласної прокуратури із перерозподілом судових витрат проведених судом апеляційної інстанції, Верховний Суд зауважує, що підставами касаційного оскарження судових рішень цим скаржником було визначено пункт 3 частин четвертої статті 328 КАС України із посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 7, 9, 13, 15, 17 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення". Підстав касаційного оскарження за пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статтей 134, 139 КАС України скаржник у касаційній скарзі не визначав. Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури з таких підстав не відкривалося.