6/339пн Про виділення частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності - 29.10.2008 Прийняття

Господарський суд Донецької області (суддя Подколзіна Л.Д.) рішенням від 19.12.2006року відмовив у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Василь і К" м. Шахтарськ Донецької області (далі по тексту –ТОВ "Василь і К") до товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія" м. Шахтарськ Донецької області (далі по тексту –ТОВ "Лілія") про виділення в натурі частки позивача з будинку, який знаходиться у спільній частковій власності з відповідачем, у вигляді приміщення, побудованого позивачем, яке знаходиться у його користуванні, площею 42,1м2, зазначеного в проектній документації під літерою "В" та під номером дев'ять, яке знаходиться за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а.

Судове рішення обґрунтовано тим, що ТОВ "Василь і К" м. Шахтарськ не довів суду першої інстанції, що саме він будував спірне приміщення та є його співвласником.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2006року просить скасувати та позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник посилається на те, що суд не прийняв до уваги рішення Апеляційного суду Донецької області від 04.07.2006року по справі № 22-5590-2006р., за яким було встановлено право власності ТОВ "Василь і К" на будівельні матеріали, з яких побудовано приміщення № 9, зазначеного в проектній документації під літерою "В", яке знаходиться за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а.

Крім того, заявник посилається на те, що суд першої інстанції помилково вважає, що позивач повинен довести обставини будівництва спірного приміщення.

Відповідач рішення суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2006року залишити без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2007року по справі № 6/339пн апеляційне провадження було зупинено через неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 20/157пн за позовом ТОВ "Василь і К" м. Шахтарськ до ТОВ "Лілія" м. Шахтарськ про визнання за ТОВ "Василь і К" права спільної часткової власності на будівлю під літерою "В", розташовану за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а спільно з ТОВ "Лілія" та визначення частки ТОВ "Василь і К" в праві спільної часткової власності на будівлю під літерою "В", за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а у вигляді приміщення, зазначеного в технічному паспорті БТІ на викопіюванні поверхового плану під номером дев"ять площею 42,1м2 .

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2008року апеляційне провадження по справі № 6/339пн поновлено, оскільки позивачем надано до апеляційної інстанції докази, що рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2008року по справі № 20/157пн про визнання за позивачем права спільної часткової власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а, та визначення його частки у вигляді приміщення, зазначеного в технічному паспорті БТІ на викопіюванні поверхового плану під номером дев"ять площею 42,1кв. м, вартість якого становить 11/100 від загальної вартості будівлі під літерою "В" набрало законної сили (постанова апеляційної інстанції від 09.09.2008року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне.

ТОВ "Василь і К" м. Шахтарськ звернулось до суду з позовом до ТОВ "Лілія" м. Шахтарськ про виділення в натурі частки позивача з будинку, який знаходиться у спільній частковій власності з відповідачем, у вигляді приміщення, побудованого позивачем, яке знаходиться у його користуванні, площею 42,1м2, зазначено в проектній документації під номером дев'ять, яке знаходиться за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення статті 364 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Заявою № б/н від 28.02.2006року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд виділення в натурі частки позивача з будинку, який знаходиться у спільній частковій власності з відповідачем, у виді приміщення, побудованого позивачем, яке знаходиться у його користуванні, площею 42,1м2, зазначено в проектній документації під літерою "В" та під номером дев'ять, яке знаходиться за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а.

Підставою позову ТОВ "Василь і К" називає свою участь у будівництві спірного приміщення та визначає свою долю із вартості будівельних матеріалів (доповнення до позову а.с. 119-120 т. 1)

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.1997року між сторонами укладено договір про часткову участь в будівництві будівлі під магазини, за яким ТОВ "Лілія" (Землекористувач) та ТОВ "Василь і К" (Забудовник) приймають участь в будівництві будівлі під магазини в частковому відношенні (а.с. 6 т. 1).

Відповідно до умов договору, відповідач надає позивачу викопіювання частини генерального плану будівництва комплексу ринку та виділяє земельну ділянку під забудову, а позивач зобов'язується в 3-денний строк після підписання договору сплатити за викопіювання проектної документації; будівельні роботи здійснювати відповідно до діючих норм та правил, а також зобов'язався після закінчення будівництва приміщення зареєструвати його в Бюро технічної інвентаризації (п.п. 1.2, 2.2, 3.1Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Василь і К" м. Шахтарськ платіжним доручення № 6 від 06.04.1999року перерахував відповідачу 500,00 грн. за проектну документацію згідно договору № 3 від 20.11.1997року (а.с. 11 т. 1).

Згідно до протоколу № 3 від 10.10.1997року позивача будівництво спірного приміщення доручено здійснити засновнику ТОВ "Василь і К" - Курдибахі В.М. за власний рахунок та власними матеріалами і по закінченню будівництва надати звіт по використанню матеріалів та передати їх на баланс підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2004року засновники ТОВ "Василь і К" - Курдибаха В.М., за актом приймання-передачі, передав до статутного фонду товариства будівельні матеріали на суму 6850,00 грн., Курдибаха І.В. передав товариству у власність належне йому майно (будівельні матеріали) загальною сумою 6850,00 грн., а ТОВ "Василь і К" в особі директора Курдибахи І.В. прийняв у власність майно (будівельні матеріали) на загальну суму 13700,00 грн., про що свідчить зміни внесені до статутного фонду ТОВ "Василь і К" та балансом підприємства станом на 01.01.2006року (а.с 56 т. 1, а.с. 113 т. 2).

Апеляційна інстанція погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що за цим актом засновники лише робили свої внески до статутного фонду ТОВ "Василь і К" у вигляді окремих будівельних матеріалів на певну суму, а не передавали побудоване спірне приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Шахтарської міської ради народних депутатів від 29.01.1997року № 26 надано у постійне користування ТОВ "Лілія" землю площею 0,65га у межах згідно з планом землекористування для будівництва будівель і споруд ринку, що підтверджується актом № 83, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею.

10.11.1998року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Шахтарськ ТОВ "Лілія" видано дозвіл на виконання будівельних робіт першої черги громадському торгівельному центру у мікр. Журавльовка, по вул. Леніна, 24-а, що 18.02.2004року рішенням № 91 Шахтарської міської ради затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію будівель першої черги будівництва громадського торгівельного центру в м. Шахтарську, вул. Леніна, 24-а, яке збудоване ТОВ "Лілія", а саме: криті торгівельні ряди –253,8м2, торгівельний павільйон –432,0м2, адміністративно-побутовий корпус, в тому числі пекарня –314,8м2, рибний павільйон –90,0м2, ветеринарна лабораторія –23,4м2, бокси (кількістю 14 штук) –370м2, туалет –25,3м2 .

Право власності на зазначені об'єкти будівлі першої черги будівництво громадського торгівельного центру зареєстровано за ТОВ "Лілія", про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.02.2004року (а.с. 39 т. 1).

У січні 2006року гр. Курдибаха В.М. звернувся до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області із позовом про визнання права власності на використані при будівництві спірного приміщення будівельні матеріали, передані в наступному до статутного фонду ТОВ "Василь і К".

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.04.2006року по справі 22-5590-2006р. позов було задоволено.

Апеляційний суд Донецької області 04.07.2006року рішення Шахтарського міськрайонного суду від 12.04.2006року - скасував, а у задоволенні позову - відмовив.

Крім того, позивач звернувся до господарського суду Донецької області суду із вимогами про визнання за ним права власності на збудовану під магазини будівлю, розташовану в м. Шахтарську по вул. Леніна, 24-а, що зазначена на викопіюванні поверхового плану під літерою "В", на праві спільної часткової власності та про встановлення частки позивача в цій власності у вигляді приміщення, зазначеного на викопіюванні поверхового плану під номером дев'ять, площею 42,1м2, в будівлі під магазини, розташованій за вищевказаною адресою. Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2006року по справі № 20/157пн позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі. Зазначене рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2006року було скасовано, в позові відмовлено.

Таким чином, на момент прийняття судом рішення (19.12.2006року), що перевіряється в апеляційному порядку, факт наявності у позивача на праві спільної часткової власності приміщення за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а та визначення розміру частки у спірному майні, був відсутній.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції в межах справи 6/339пн стосовно того, що позивачем не надано жодного доказу, що бокси, кількістю 14 штук загальною площею 370м2 знаходяться у спільній частковій власності ТОВ "Лілія" м. Шахтарськ і ТОВ "Василь і К" м. Шахтарськ, та яка саме частка належить позивачу. При цьому, встановлення спільної часткової власності сторін на збудовані будівлі магазинів та визначення частки позивача не є предметом позову у справі № 6/339пн.

Позивач у позові по справі № 6/339пн просив виділити в натурі частку позивача у будівлі, яка знаходиться в спільній частковій власності, проте на момент прийняття оскаржуваного рішення ці обставини не були вказані позивачем, як підстави позову.

Посилання позивача на обставини, зазначені у рішенні Апеляційного суду Донецької області від 04.06.2006року по справі № 22-5590-2006р., як на доказ спільної часткової власності є безпідставним, оскільки рішення суду такого висновку не містить.

Заявник апеляційної скарги в якості підстави для скасування оскарженого рішення посилається на задоволення господарським судом його позову по справі № 20/157пн.

Дійсно господарський суд рішенням від 17.07.2008року задовольнив позовні вимоги ТОВ "Василь і К" і визнав за позивачем права спільної часткової власності на будівлю бокси під літерою "В", розташовану за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а спільно з ТОВ "Лілія" та визнав частку позивача (11/100) у спільній власності. Рішення набрало законної сили .

Втим, зазначені обставини не є підставою для скасування рішення господарського суду від 19.12.2006року у справі № 6/339пн, оскільки виникли після прийняття зазначено рішення і не могли бути враховані судом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення господарського суду є: неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні госпо дарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У зв"язку з тим, що апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення на підставі тих обставин та доказів, які були наявні на дату його прийняття, підстав для скасування рішення господарського суду від 19.12.2006року апеляційна інстанція не вбачає.

На підставі вищевикладеного, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2006року по справі № 6/339пн підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу –без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.