37/105 Про стягнення заборгованості за договорм про постачання електричної енергії - 28.10.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду м.Києва від22.07.2008р. у справі №37/105 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 244428,98грн. основного боргу, 629,11грн. 3% річних, 5304,16грн. інфляційних витрат, 2503,62грн. державного мита та 118,00грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи і недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та невідповідності висновків господарського суду першої інстанції обставинам справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 250361,86грн., з яких 244428,59грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 5304,16грн. інфляційних витрат та 629,11грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Дослідивши всі матеріали справи, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.06.2007р між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №71268 (далі - договір) за умовами якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію відповідачу, як споживачу, для забезпечення потреб електроустановок відповідача згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами, а відповідач, як споживач, оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємною частиною (п.1).

В додатковій угоді до договору (а.с.38, том1) сторони дійшли згоди: відносини сторін за договором розпочалися з 01.04.2007р. (п.1.); викласти п.9.5. договору у такій редакції:"договір діє з 01.04.2007р. та є чинним до 30.09.2007р.".

Відповідно до п.п.2.2.1., 2.2.2. договору позивач зобов’язався виконувати умови цього договору та постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару.

Згідно із п.п.2.3.1., 2.3.3. договору відповідач зобов’язався виконувати умови цього договору та оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків"Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів".

За умовами додатку 2.2. до договору"Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів" розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п.1); протягом розрахункового періоду відповідач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку (п.13).

Відповідно до п.8 додаткової угоди (а.с.38, том1) на період виконання графіка встановлення приладів обліку, підписаного відповідачем, нарахування за точками обліку з відсутніми приладами обліку проводяться за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Згідно із п.9 додатка 2.2 до договору"Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів" тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється позивачем за величною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання відповідачем показань лічильників (або до зняття показань лічильників постачальником) без подальшого перерахунку.

Відповідно п.6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від31.07.1996р. №28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442 (z0417-96) , у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем проводиться робота по встановленню приладів обліку, тобто, на даний час відповідачем на всіх об’єктах прилади обліку не встановлені.

Оскільки відповідачем не встановлені на всіх об’єктах прилади обліку, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач правомірно починаючи з 01.11.2007р. здійснює нарахування електричної енергії у випадку відсутності приладів обліку, розрахунки за потужністю обладнання по даній точці розрахунків за часом її використання, зазначеним в додатку 4А, дані відносно потужності і часу роботи електроустановки надаються споживачем в переліку, перевіряються та візуються інженером-інспектором ЦТАтаКДР, а отже, в листопаді – грудні 2007року позивачем обґрунтовано здійснено нарахування спожитої відповідачем електричної енергії в сумі 526861,03грн.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує позивач, відповідачем сплачено позивачу лише кошти в розмірі 282432,44грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену останнім електроенергію за період з 01.07.2007р. по 01.01.2008р. становить 244428,59грн. (526861,03грн. – 282432,44грн.).

Документи, які б свідчили про сплату відповідачем коштів в розмірі 244428,59грн. в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Згідно із п.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за поставлену позивачем електроенергію, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 244428,59грн.

За прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії, останній нарахував відповідачу до сплати 5304,16грн. індексу інфляції та 629,11грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свого зобов’язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії не виконав, вимога позивача про стягнення з відповідача 5304,16грн. індексу інфляції та 629,11грн. 3% річних обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги і не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не вбачається наявності обставин, що свідчили б про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.