Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Кордюк Г.Т.

розглянувши апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1, с. Старуня № 04/08 від 04.08.2008 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2008 року

у справі № 3/85

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області

про стягнення 146 450,00 грн. заборгованості,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3. (довіреність № 21/07 від 21.07.2008 року),

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 року в складі колегії суддів: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 07.10.2008 року. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Кордюк Г.Т.

Ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 року строк вирішення справи продовжено. В судовому засіданні 07.10.2008 року оголошувалась перерва до 28.10.2008 року.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М.М.) від 23.07.2008 року у справі № 3/85 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 140 360,00 грн. основного боргу, 1 403,60 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти вимог -відмовлено.

Відповідач -ПП ОСОБА_1 з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає дане рішення незаконним та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. При цьому вважає, що рішення у даній справі прийнято з порушенням вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України, оскільки з ксерокопії вироку Богородчанського районного суду від 18.04.2008 року вбачається, що суд встановив відсутність доказів заподіянняОСОБА_1. ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, а тому згідно вказаної статті обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору є саме відсутність доказів заподіяння відповідачем ОСОБА_2 таких ушкоджень і не більше, а факт отримання ППОСОБА_1. у позивача баштового крана підлягає доведенню в загальному порядку. Посилається також на відсутність в матеріалах справи будь-яких документів, які б засвідчували право власності позивача на кран, який, як стверджує останній, було передано відповідачу. Зазначає, що згідно вимог ч. 8 ст. 19 ГК України, ст. 51 ЦК України, ст. 34 ГПК України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку тільки первинні документи з відповідними реквізитами фіксують і підтверджують факти здійснення господарських операцій, однак позивач таких документів до позовної заяви не додав, а тому зважаючи на те, що вироком Богородчанського районного суду від 18.04.2008 року не встановлено факту передачі крана позивачем відповідачу, цей вирок не є доказом виникнення в останнього зобов'язань здійснити оплату за вказаний кран. Крім того, покликається на те, що істотною умовою договору купівлі-продажу від 26.05.2006 року була поставка крана баштового КБ-308, яка разом з технічною документацією мала бути здійснена не пізніше 60 днів з дня підписання договору, однак поставка крана баштового КБ-308 не відбулася у встановлений договором строк, поставок інших кранів, відмінних від крана баштового КБ-308, укладений між сторонами договір не передбачав, а тому стверджує, що ППОСОБА_1. не замовляв і не приймав у ПП НОСОБА_2. кран КБ-100, вартість якого просить відшкодувати останній.

Позивач -ПП ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу (від 06.10.2008 року) та в судовому засіданні 07.10.2008 року зазначив, що саме вироком Богородчанського районного суду від 18.04.2008 року доведено і встановлено, що 26.02.2007 року ППОСОБА_1. отримано баштовий кран, який останній самовивозом зі ст. Івано-Франківськ доставив в смт. Богородчани на свій будівельний майданчик. Не погоджується з твердженням відповідача, що перевізні документи, оформлені наОСОБА_2., не мають відношення до ПП НОСОБА_2., оскільки ОСОБА_2. діяв на підставі доручення № 1352 від 14.10.2005 року від імені юридичної особи та мав право вчиняти правочини, здійснювати юридично значимі дії, вести від імені позивача справи в усіх установах, підприємствах і організаціях. Крім того, покликається на те, що на момент отримання відповідачем 26.02.2007 року баштового крана діяв договір купівлі-продажу від 26.05.2006 року, будь-яких повідомлень щодо розірвання цього договору з боку ПП ОСОБА_1. не було, навпаки, згідно п. 8.1 даного договору існувала усна домовленість між сторонами на поставку крана іншої марки, саме тому з цією метою представник відповідача прибув на станцію Сарни, особисто оглянув баштовий кран та дав згоду на його придбання. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2008 року у справі № 3/85 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

28.10.2008 року на розгляд колегії поступило клопотання від позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його терміновим відрядженням. Однак, колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання як необґрунтованого та такого, що не підтверджене жодними доказами, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та постановлення законного і обґрунтованого рішення, а позивачем були надані всі необхідні для розгляду апеляційної скарги пояснення в судовому засіданні 07.10.2008 року і його відсутність в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дані в судовому засіданні 07.10.2008 року, колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

При цьому колегія виходила з наступного.

26 травня 2006 року між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця кран баштовий КБ-308 (товар), а Покупець -прийняти й оплатити його; Продавець зобов'язується поставити Покупцю кран баштовий КБ-308 в стані придатності до використання; вартість товару (загальна сума договору) становить 170 000,00 грн.

Пунктами 2.1, 2.2, 6.1 та 6.2 цього договору передбачено, що Продавець зобов'язаний після підписання договору в строк, не пізніше 60 днів, передати Покупцю названий у п. 1.1 договору товар, а також всю необхідну технічну документацію до нього, а Покупець зобов'язаний прийняти товар від Продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором. Оплата товарів Продавцем здійснюється за договірною ціною готівковим шляхом Продавцю в такому порядку: Покупець зобов'язується сплатити Продавцю 50% вартості товару, а саме 85 000,00 грн., вказаної в п. 1.4 договору, не пізніше 2 днів з моменту підписання даного договору, решта 50% Покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок в момент підписання акту прийому-передачі.

Даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В позовній заяві позивач покликається на те, що 10.08.2006 року, тобто через 75 діб, замість двохденного терміну, встановленого договором купівлі-продажу від 26.05.2006 року, відповідачем на виконання цього договору перераховано позивачу передоплату в сумі 125 тис. грн. Однак, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2007 року у справі № 19/88, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 року, у зв'язку з невиконанням ПП ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 26.05.2006 року щодо поставки крана баштового КБ-308, обумовленого цим договором, з останнього стягнуто на користь ПП ОСОБА_1. передоплату в сумі 125 000,00 грн.

Водночас, в результаті аналізу матеріалів справи та наявних у ній доказів колегією встановлено, що поставка крана баштового КБ-308 не відбулася, поставок інших кранів, відмінних від крана баштового КБ-308, укладений між сторонами у дані справі договір не передбачав. Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач покликається на те, що на підставі усної домовленості з відповідачем він поставив до залізничної станції м. Івано-Франківська кран іншої марки, а саме КБ-100, який відповідач 26.02.2007 року самовивозом доставив на будівельний майданчик в смт. Богородчани, при цьому, зазначає, що на момент отримання відповідачем баштового крана іншої марки діяв договір купівлі-продажу від 26.05.2006 року і будь-яких повідомлень щодо розірвання цього договору з боку ПП ОСОБА_1. не надходило. Однак, в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що не замовляв і не приймав у ПП НОСОБА_2. кран баштовий КБ-100, вартість якого останній просить відшкодувати. Акту прийому-передачі крана баштового КБ-100 сторони договору не підписували, про що стверджує і позивач. Водночас, доказів того, що відповідач давав згоду на поставку крана іншої марки, ніж тої, що зазначена у договорі купівлі-продажу від 26.05.2006 року, матеріали справи не містять і сторонами у справі колегії такі не надавалися.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В даному випадку, як на підставу виникнення зобов'язань між сторонами позивач покликається на укладення 26.05.2006 року договору купівлі-продажу крана баштового КБ-308.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що в договорі купівлі-продажу від 26.05.2006 року було чітко визначено предмет договору, а саме кран баштовий КБ-308, що є істотною умовою цього договору, а тому поставка крана іншої марки без погодження між сторонами укладеного договору не може вважатись належним виконанням цього договору. Відтак, позивач не має права посилатися на невиконання відповідачем договору купівлі-продажу від 26.05.2006 року в частині здійснення оплати за поставлений кран КБ-100, оскільки відносини, які склалися між сторонами у даній справі щодо поставки крана іншої марки, є позадоговірними.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд на підставі ст. 35 ГПК України посилався на вирок Богородчанського районного суду від 18.04.2008 року, яким встановлено, що відповідач забрав із залізничної станції м. Івано-Франківська поставлений позивачем баштовий кран, проте акт приймання-передачі не підписав з огляду на те, що поставлений кран не відповідав за технічними характеристиками обумовленій договором моделі. Однак, з аналізу вироку Богородчанського районного суду від 18.04.2008 року колегією встановлено, що у ньому не міститься жодних відомостей про марку крана, який відповідач забрав із залізничної станції м. Івано-Франківська.

Поряд з цим, підставою стягнення господарським судом Івано-Франківської області з відповідача вартості крана баштового КБ-100 в сумі 140 360,00 грн. була відсутність доказів про відмову відповідача від прийняття цього крана, так як згідно вимог ч. 4 ст. 672 ЦК України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Однак, з таким висновком господарського суду погодитись не можна, оскільки, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, колегією встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Судом першої інстанції не взято до уваги вимоги ч. 2 цієї статті, якою передбачено, якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Крім того, відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу від 26.05.2006 року товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання акту передачі-приймання товару, а як вже було встановлено вище, акту приймання-передачі крана баштового КБ-100 сторони даного договору не підписували.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, чого позивачем не зроблено, тобто не доведено тієї обставини, що відповідач дійсно на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2006 року давав згоду на поставку крана баштового КБ-100 і що саме кран цієї марки було поставлено відповідачу. Відтак, колегія вважає безпідставним і таким, що не ґрунтується на дійсних обставинах справи та вимогах чинного законодавства, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача вартість крана баштового КБ-100 в сумі 140 360,00 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2008 року у справі № 3/85, як такого, що прийняте з неправильним застосуванням вимог чинного законодавства та за невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1, с. Старуня № 04/08 від 04.08.2008 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2008 року у справі № 3/85 скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.