Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У серпні 2008 року до господарського суду звернувся Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 м.Попасна Луганської області (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" м.Єнакієве Донецької області (відповідач) про стягнення суми заборгованості за договором підряду у сумі 39470,75 грн. Зазначений позов було прийнято до розгляду.

В процесі розгляду справи відповідач надав зустрічну позовну заяву, в якій просив зобов"язати позивача безкоштовно усунути недоліки виконаної роботи за договором підряду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.09.08р. зустрічну позовну заяву було повернуто відповідачу без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України у зв"язку з несплатою відповідачем державного мита.

Відповідач не погодившись із ухвалою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить зобов"язати господарський суд розглянути зустрічний позов. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на порушення судом процесуального права.

Позивач вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач до судового засідання апеляційної інстанції не з"явився та надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з відрядженням його представника. Судова колегія вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідач є юридичною особою, мав можливість направити до суду іншого представника. Оскільки причина неявки представника заявника апеляційної скарги не є поважною, спірне питання є процесуальним, відкладення розгляду справи є неоправданим затягуванням строку розгляду справи по суті, тому судова колегія вважає за необхідне розглянути скаргу у відсутності представника позивача на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача з вимогами немайнового характеру, яка була повернута господарським судом без розгляду у зв"язку з невідповідністю ії вимогам п.4 ст. 63 ГПК України, оскільки відповідачем до позовної заяви не було подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Відповідач в обґрунтування неправомірності повернення йому без розгляду позовної заяви посилається на те, що Декретом КМУ "Про державне мито" (7-93) не передбачено оплату державного мита за подання зустрічної позовної заяви, крім того зазначає, що позивач вже заплатив державне мито за розгляд справи №43/105.

Отже відповідач відмовляється сплатити державне мито за подання зустрічної позовної заяви.

Судова колегія вважає заявлені доводи відповідача безпідставними та такими, що не засновані на законі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 п. 2 б Декрету КМУ "Про державне мито" (7-93) із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 60 ГПК України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Отже відповідач повинен у встановленому Декретом КМУ "Про державне мито" (7-93) розмірі сплатити державне мито за подання зустрічного позову та надати суду відповідний оригінал платіжного документу.

Відповідно до ч.1 п.4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Отже висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду у зв"язку з несплатою державного мита є законним та обґрунтованим.

Доводи про те, що позивачем вже сплачено державне мито за розгляд справи №43/105 є також безпідставними, оскільки позивачем сплачено державне мито за розгляд лише позовних вимог останнього.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 08.09.08 року у справі №43/105 є законною та обгрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" м.Єнакієве Донецької області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 08.09.08 року у справі №43/105-без змін.