2-38/08 Про стягнення грошової компенсації вартості частини майна ТОВ у зв'язку з виходом із товариства та про визнання недійсними договорів укладених товариством - 27.10.2008 Прийняття

у справі № 2-38/08 в позові Григорціва Андрія Васильовича до ТзОВ фірми "Афекс" л.т.д. про стягнення грошової компенсації вартості частини майна у зв'язку з виходом із товариства та про визнання недійсними договорів укладених між ТзОВ фірми "Афекс" л.т.д. і приватним підприємцем Федірком Сергієм Михайловичем - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що висновком судово- бухгалтерської експертизи № 4089 від 28.02.05, висновком додаткової експертизи № 93 від 07.06.96, аудиторським висновком підтверджено факт відсутності будь-якого капіталу у товаристві, що не дає можливості сплатити позивачу- учаснику товариства ТзОВ"Афекс"ЛТД внесену ним частку. Щодо спірних договорів, то суд виходив з того, що спірні договори підписані були самим позивачем, який був директором товариства, а отже підтверджують воєвиявлення позивача на укладення даних договорів. Щодо визнання їх недійсними з підстав не затвердження загальними зборами учасників товариства, то суд виходив з того, що статутом товариства не передбачено їх обов"язкового затвердження.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального права, не повного з"ясування обставин справи. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги положення п. 9.8 та 9.2 Статуту товариства; проігноровано ст..ст. 215 та 234 ЦК України, що визначають підстави визнання правочину недійсним; не повно досліджено зміст висновків судово- бухгалтерської експертизи.

В судовому засіданні представник ТзОВ фірми "Афекс" л.т.д. та відповідач Федірко С.М. проти доводів апелянта заперечили, просили рішення суду залишити без змін. Зокрема, зазначили, що ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д. і Федірко С.М., як директор товариства та приватний підприємець, діяли в рамках чинного закондавства, в тому числі при укладенні і виконанні угод з ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д.. Позивач будучи директором товариства підписував договори від імені ТзОВ фірми "Афекс" л.т.д. і приватним підприємцем Федірко С.М., а також акти виконаних робіт по спірних договорах.

Колегія суддів заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні докази в матеріалах справи, встановила:

Позивач- Григорців А.В. був учасником ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д. з 12.11.1996 року.

Згідно з установчими документами товариства (Статуту), двом засновникам даного товариства належить: Федірку С.М. і Григорціву А.В. по 50 % статутного фонду кожному /а.с. 26/.

06.02.2004 року Григорців А.В. звернувся до ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д. з нотаріально засвідченою заявою про вихід із учасників товариства, яку рішенням зборів учасників ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д. від 06.02.2004р. /протокол №7/ задоволено та виключено позивача зі складу учасників /а.с. 33-35/.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" порядок і спосіб визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника в статутному фонді, порядок і строки її виплати встановлюються статутом та законом.

Пунктом 12.1 Статуту ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д. закріплено, що учасники товариства згідно законодавства мають право вийти з учасників товариства, при цьому всі розрахунки проводяться на протязі одного року з моменту реєстрації заяви.

Як встановлено судом, 11.02.2004 р. позивач звернувся до товариства із заявою про розрахунок суми грошової компенсації, що належить виплатити йому у зв'язку з виходом з товариства .

Однак, товариством у зв"язку із відсутністю будь-якого капіталу, з якого можлива виплата вибувшому учаснику товариства належної йому частки станом на 06.02.2004р., виплата не була здійснена. Дані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи: висновком судово- бухгалтерської експертизи № 4089 від 28.02.05, висновком додаткової експертизи № 93 від 07.06.96, аудиторським висновком. Слід зазначити, що питання поставлені на розгляд експертам були визначені зокрема і позивачем.

Відповідно до ст.. 43 ГПК України (1798-12) , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст. ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом не представлено належних доказів у спростування наявних в матеріалах справи висновків експертизи, якими встановлено, що станом на 06.02.2004 р. власний капітал у товаристві відсутній, так як зобов'язання товариства перевищують активи на дату виходу учасника- позивача такого товариства, а тому відсутнє майно, яке підлягає до розподілу з метою виплати учаснику, що вийшов з ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д., належної частки.

Вище досліджене спростовує доводи апелянта, та підтверджує безпідставність вимоги щодо стягнення з ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д. 141 344,55 грн., як суми грошової компенсації вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі .

Предметом даного провадження є також визнання недійсними договорів купівлі- продажу від 02 та 03.02.04 укладених між ТзОВ фірми "Афекс" л.т.д. і приватним підприємцем Федірком Сергієм Михайловичем та договору підряду з підстав їх фіктивності, тобто без наміру їх виконання та створення правових наслідків, які обумовлювалися даними угодами.

Однак, як вбачається із наявних матеріалів справи ( спірних угод та накладних про передачу товару № 6 та № 7 від 02.02.04 та 03.02.04 відповідно), останні підписані самим позивачем, як директором товариства, тобто позивач підписуючи дані угоди виявляв своє бажання на їх укладення та відповідно настання правових наслідків обумовлених даними угодами. Слід також зазначити, що на виконання угод ( підряду), позивачем також були власноручно підписано акти приймання виконаних підрядних робіт.

Апелянт оскаржує вище згадані договори з підстав їх невідповідності нормам статуту товариства, а саме зазначає, що спірні договори відповідно до п. 9.2 та 9.8 підлягали затвердженню загальними зборами.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує розмір встановлений в Статуті товариства.

Згідно з п.9.2.1 Статуту ТзОВ фірма "Афекс" л.т.д., до виключної компетенції зборів відноситься затвердження договорів, укладених на суму понад 100 тис.крб. Однак, цим же Статутом, право директора на укладення спірних договорів не обмежено.

Колегія суддів погоджується із відповідачем, що сам лише факт не затвердження спірних договорів після їх підписання не може бути підставою для визнання таких недійсними.

Доказів наявності інших законних підстав для визнання даних договорів недійсними, апелянтом не представлено.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні висновки проведених перевірок правоохоронними та податковими органами, якими встановлено, що доводи позивача щодо фіктивності договорів та виникнення кредиторської заборгованості товариства штучним способом не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд першої інстанції на думку колегії суддів правомірно відмовив у позові в частині визнання недійсними договорів.

Колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.