14/236-0-08 Про визнання недійсним розпорядження про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - 24.10.2008 Прийняття

ВАТ КБ "Хрещатик" в особі Херсонської філії звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Білозерської районної державної адміністрації про визнання недійсним вцілому розпорядження райдержадміністрації №222 від 21.02.2008р. "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.12.2006р. №1260 та скасування державного акту".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.07.2008 р. у справі №14/236-О-08 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково: визнано недійсними пункти 2, 3, 4, 5 розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №222 від 21.02.2008р. "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.12.2006р. №1260 та скасування державного акту". В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Судові витрати по справі покладено на відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що спірне розпорядження винесено відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки земельним законодавством та положеннями Закону України "Про місцеві держані адміністрації" (586-14) не передбачено можливості позбавлення права власності шляхом скасування державного акту на право власності на земельну ділянку за рішенням місцевої державної адміністрації. Прийняте з перевищенням повноважень розпорядження відповідача, в свою чергу, вказує місцевий суд, порушує права та інтереси позивача, що передбачені статтею 33 Закону України "Про іпотеку". Разом з тим, господарський суд дійшов висновку, що перший пункт оспорюваного розпорядження не пов'язаний з позбавленням права власності, оскільки не стосується скасування державного акту на землю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області, відповідач у справі, звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 01.07.2008 р. у даній справі.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що рішення господарським судом постановлено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, тому викладені в оскаржуваному рішенні суду висновки не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, заявник не погоджується з висновком господарського суду про те, що спірним розпорядженням нібито у примусовому порядку припинено право власності 3-ої особи на землю, оскільки в оспорюваному розпорядженні про це не йдеться. Вказує, що момент прийняття оскаржуваного судового акту набрало законної сили рішення господарського суду Херсонської області від 15.04.2008р. у справі №16/102-ПН-08 про зобов'язання ПП ОСОБА_1повернути земельну ділянку, яке залишено без змін апеляційною інстанцією.

В обґрунтування прийняття спірного розпорядження, відповідач зазначає, що ПП ОСОБА_1набув право власності та отримав державний акт на підставі договору купівлі-продажу, який був розірваний у судовому порядку. Отже, на думку відповідача, підстава, за якої приватний підприємець набув право власності на землю та отримав правовстановлювальний документ, відпала. А оскільки державний акт на право приватної власності на земельну ділянку не є актом державного чи іншого органу, він не має скасовуватись в судовому порядку, тому висновок місцевого суду з цього приводу є помилковим, вважає відповідач.

Порушення норм процесуального права, на думку заявника скарги, полягає в тому, що господарський суд, прийнявши рішення про визнання недійсними пунктів розпорядження про скасування державного акту на землю, виданого ПП ОСОБА_1 не залучив його до участі у справі, вирішивши питання щодо його прав та інтересів, що є підставою для скасування рішення господарського суду відповідно до п.3 ч.3 ст. 104 ГПК України.

Також заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком господарського суду щодо порушення спірним розпорядженням прав та інтересів позивача, як іпотекодержателя. Приймаючи розпорядження, відповідач лише скасував документ, який посвідчує право власності, в той час, як право власності на землю вже припинилося.

Заявник вважає, що даний спір мав бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, оскільки він є публічно-правовим. На його думку, предметом спору є не право власності на земельну ділянку, а акт органу владних повноважень.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2008 р. апеляційну скаргу Білозерської районної державної адміністрації прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 25.09.2008 р., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП ОСОБА_1

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1804 від 24.09.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М. (доповідач), судді - Колодій Н.А., Мойсеєнко Т.В.

У зв'язку з неявкою представника відповідача (заявника скарги) та його клопотанням про відкладення розгляду справи, 25.09.2008р. судове засідання було відкладено.

Позивач у справі (ВАТ КБ "Хрещатик" в особі Херсонської філії) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення було правильно застосовано норми матеріального права. Позивач вважає, що скасування державного акту є фактично припиненням права власності ПП ОСОБА_1на земельну ділянку, отже слід погодитись з висновком суду щодо вирішення лише в судовому порядку питання про примусове припинення права власності на земельну ділянку. Позивач також не вбачає порушень норм процесуального права в незалученні судом приватного підприємця ОСОБА_1до участі у справі, оскільки, на думку позивача, прийняте судом рішення не вплинуло на його права і охоронювані законом інтереси. Посилаючись на п.15 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", вказує, що це спір про право, тому повинен розглядатись в порядку господарського судочинства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Третя-я особа (ПП ОСОБА_1.) письмового відзиву до суду не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином (поштові повідомлення містяться в матеріалах справи).

В судовому засіданні 24.10.2008р. представник відповідача надала письмові пояснення до апеляційної скарги (долучено до справи).

Представники позивача та відповідача підтримали доводи та заперечення. Викладені, відповідно, в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях та у відзиві.

За клопотанням представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні 24.10.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

Розпорядженням районної державної адміністрації №1260 від 21.12.2006р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано згоду ПП ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки. У пункті 4 наведеного розпорядження зазначено про видачу державного акта на право власності на землю ПП ОСОБА_1

22.12.2006р. приватному підприємцю ОСОБА_1 Білозерською районною державною адміністрацією було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5000га на території Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області серія ЯБ №882869. Державний акт видано на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2006р. №2277, укладеного між Білозерською районною державною адміністрацією (продавцем) та ПП ОСОБА_1 (покупцем), на виконання розпорядженням райдержадміністрації № 1260 від 21.12.2006р. У договорі сторони визначили, що право власності Покупця на земельну ділянку та право одержання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку виникає у Покупця з моменту сплати першого внеску за 2006р. Порядок оплати передбачено наступний - перший внесок у суми 15000,00 грн. покупець зобов'язаний був сплатити до підписання договору, залишок суми - у розмірі 303 000,00 грн. (а.с.14).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1сплатив тільки перший внесок, оплату основної вартості земельної ділянки, а саме, 303 000,00 грн. не здійснив, що стало причиною для вирішення у судовому порядку питань щодо розірвання договору купівлі-продажу землі та зобов'язання покупця повернути земельну ділянку районній державній адміністрації.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.07.2007р. №16/126-ПД-07 договір купівлі-продажу від 21.12.2006р. №2277 розірвано у зв'язку з невиконанням покупцем (ПП ОСОБА_1) умов договору купівлі-продажу щодо здійснення оплати за придбану земельну ділянку. Рішення набуло чинності (а.с.34).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.04.2008р. по справі №16/102-ПН-08, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2008р., зобов'язано ПП ОСОБА_1повернути Білозерській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 2,5 га на території Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області (а.с.35, 62).

06 лютого 2007 між ВАТ Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" в особі Херсонської філії (позивач у справі, іпотекодержатель за договором) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (третя особа у даній справі, іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передає земельну ділянку площею 2,5 га заставною вартістю 318 000, 00 грн., власником якої він є, в іпотеку Банку з метою забезпечення виконання гр-ном Золотовим В.В. зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 11/К-07 від 30.01.2007 р., за умовами як ого банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000, 00 грн. (а.с.11).

Розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації від 21.02.2008р. №222, на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 20.07.2007 р. у справі № 16/126-ПД-07, внесено зміни до розпорядження від 21.12.2006р. №1260, а саме: 1) визнано таким, що втратив чинність пункт 4 розпорядження від 21.12.2006р. №1260 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та згоду на викуп земельної ділянки"; 2) скасовано державний акт Серія ЯБ №882869, виданий ПП ОСОБА_1 22.12.2006р.; 3) доручено відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни до обліку земель; 4) Херсонській філії Центру державного земельного кадастру - внести зміни до державного реєстру. Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника голови райдержадміністрації (а с.15).

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Хрещатик" в особі Херсонської філії, вважаючи, що вказаними розпорядженнями порушено його право на задоволення вимог за кредитним договором за рахунок земельної ділянки (право на звернення стягнення на предмет іпотеки), яке він не зможе реалізувати у зв'язку із скасуванням державного акту на право власності іпотекодавця на земельну ділянку, звернувся до суду з даним позовом.

Визнання недійним вказаного розпорядження Білозерської районної державної адміністрації від 21.02.2008р. №222 стало предметом розгляду у рамках цієї справи.

Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи, що предметом даного позову є визнання недійсним акту органу виконавчої влади, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто такі, які породжують права і обов'язки саме у того суб'єкта (чи визначеного ним кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Виходячи зі змісту роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У ст. 373 Цивільного Кодексу України закріплено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється на підставі закону.

Виходячи зі змісту ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини в Україні регулюються, в першу чергу, Конституцією України (254к/96-ВР) та Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтями 81, 82 ЗК України право власності на земельну ділянку набувають громадяни України та юридичні особи, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу.

Виходячи з приписів статті 116 Земельного Кодексу України юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Частина 2 наведеної статті передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок продажу земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, громадянам та юридичним особам визначено статтею 128 ЗК України.

Відповідно до приписів наведеної статті ЗК України (2768-14) , при вирішенні питання про продаж земельної ділянки фізичній або юридичній особі, відповідним органом (місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування) приймається рішення про продаж земельної ділянки; рішення є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

В силу статті 126 ЗК України документи, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом затвердженою Кабінетом Міністрів України форми.

Аналізуючи наведені вище норми права та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що право власності ОСОБА_1за земельну ділянку виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ним та районною державною адміністрацією. Державний акт на право власності на землю посвідчує наявність у особи такого права, але не є документом, на підставі якого право власності виникає.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

За умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2006р., який в подальшому був розірваний в судовому порядку, передбачалась можливість скасування державного акта на право власності на землю.

Виходячи зі змісту оспорюваного розпорядження районної державної адміністрації, воно стосується безпосередньо державного акту, а саме пункту в попередньому розпорядженні щодо видачі державного акта - визнання цього пункту таким, що втратив чинність та скасування державного акта.

Спірне розпорядження не містить приписів щодо припинення права власності ПП ОСОБА_1на земельну ділянку.

Державний акт є лише документом, який посвідчує право на землю, а тому твердження позивача, що скасування державного акта є позбавленням особи права власності, не ґрунтуються на нормах закону.

Оскільки в спірному розпорядженні не йде мова про припинення права власності на землю чи зміну власника земельної ділянки, твердження позивача, що цим розпорядженням порушуються його права, як іпотекодержателя, є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що позивач не довів факту порушення його прав спірним розпорядженням, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання оспорюваного розпорядження недійсним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу від 21.12.2006р., укладений між відповідачем та третьою особою по даній справі, було розірвано в судовому порядку, так як покупець за договором (ОСОБА_1.) не виконав умов договору щодо оплати вартості переданої йому у власність земельної ділянки.

На час розгляду даної справи також набрало законної сили рішення господарського суду Херсонської області по справі №16/102-ПН-08, яким встановлено, що ПП ОСОБА_1набув право власності на земельну ділянку неправомірно, а державний акт на право власності на земельну ділянку виданий незаконно. За вказаним рішенням зобов'язано ПП ОСОБА_1повернути земельну ділянку Білозерській районній державній адміністрації.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом неповно були з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та прийняття неправильного рішення.

Наведені обставини є підставою, згідно зі ст. 104 ГПК України, для скасування рішення господарського суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, так як земля є об'єктом цивільних правовідносин і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або права користування землею, в яких захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Такі спори розглядаються за правилами ГПК України (1798-12) . Зазначена позиція викладена в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 (va120600-07) та Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 (v_164600-08) , також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з цього питання.

Документи, які посвідчують право на земельну ділянку, видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок, відповідно, у власність або в постійне користування, і по суті спори щодо оскарження цих рішень є таким, що виникають з земельних правовідносин, а отже, повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Даний позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість тверджень заявника апеляційної скарги щодо необхідності розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства, тому в процесі розгляду справи за апеляційною скаргою ці доводи відповідача до уваги не приймаються.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача справі, в тому числі по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 49, 99- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Білозерської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Херсонської області від 01.07.2008р. у справі №14/236-О-08 задовольнити.

Рішення господарського суду господарського суду Херсонської області від 01.07.2008р. у справі №14/236-О-08 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Хрещатик" в особі Херсонської філії (м. Херсон) на користь Білозерської районної державної адміністрації (смт. Білозерка Херсонської області) 42 грн. 50 коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.