8/140 Про визнання недійсним рішень загальних зборів повноважних представників засновників і учасників обласної корпорації "Облагропромбуд" - 22.10.2008 Прийняття

Позивачем до Господарського суду Чернігівської області заявлено позовпро визнання недійсними п. 3, 3.1, 7 Протоколу № 1 загальних зборів повноважних представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації "Чернігівоблагропромбуд" від 28.04.1999 та про скасування державної реєстрації Житлово-комунального підприємства корпорації "Чернігівоблагропромбуд".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2008 у справі № 8/140 (далі – Рішення суду) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати та постановити нове.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що перебіг строку позовної давності за даним позовом закінчився 28.04.2002, тобто до набрання чинності Цивільним Кодексом України (435-15) від 16.01.2003 та застосував до спору положення про позовну давність, визначені ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

Скаржник зазначає, що з 01.01.2004 господарсько-правові відносини регулюються Господарським Кодексом України (436-15) від 16.01.2003, пункт 6 розділу IX "Прикінцеві положення" якого визначає, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського Кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями і застосовуються строки позовної давності, передбачені Господарським Кодексом України (436-15) , а саме ст. 223 п. 1, у такому порядку :

а) спеціальні строки позовної давності встановлені законодавством чинним до набрання чинності цим Кодексом, якщо вказані строки перевищують строки встановлений цим Кодексом;

б) збільшені спеціальні строки позовної давності відповідно до встановлених цих Кодексом строків, якщо тривалість раніше чинних строків є меншою порівняно із встановленим цим Кодексом строком позовної давності.

При цьому апелянт посилається на ст. 223 ГК України, відповідно до якої збільшеним спеціальним строком до вимог про застосування нікчемного правочину є позовна давність у десять років у відповідності до ст. 258 ЦК України, що діє з 01.01.2004, а тому позивач, на його думку, діяв у межах позовної давності.

Також скаржник зазначає, що Протокол № 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників корпорації від 28.04.1999 не підтверджує присутності Гладковської М.С. на зборах, оскільки не містить підпису начальника житлово-комунальної контори і є особистою думкою тих осіб, які підписали цей протокол.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства корпорації "Чернігівоблагропромбуд" і порушити апеляційне провадження у справі № 8/140.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 Новікова М.М. у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Борисенко І.В. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства корпорації "Чернігівоблагропромбуд" колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Євсіков О.О., судді: Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2008.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2008 заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 26 березня 1997 року на зборах уповноважених представників господарств-засновників об'єднання "Чернігівоблагробуд" прийнято рішення про реорганізацію Чернігівського обласного кооперативно-державного промислово-будівельного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд" в Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва "Чернігівоблагропромбуд", про укладення установчого договору Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, який від імені сільськогосподарських підприємств Чернігівської області має бути підписаний їх уповноваженими представниками, а також про затвердження Статуту Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва. Вказані рішення відображені у Протоколі № 1 від 26.03.1997 зборів уповноважених представників господарств засновників та в Постанові № 1 від 26.03.1997 установчих зборів уповноважених представників підприємств-засновників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва.

Сільськогосподарськими підприємствами Чернігівської області та міжгосподарськими підприємствами, створеними Засновниками (сільськогосподарськими підприємствами), 26 березня 1997 року укладено Установчий договір Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про створення корпорації в результаті реорганізації Чернігівського обласного кооперативно-державного промислово-будівельного об'єднання по агропромисловому будівництву.

Затверджений 26.03.1997 зборами повноважних представників підприємств-засновників корпорації "Чернігівоблагрпромбуд" Статут корпорації перереєстровано розпорядженням голови Чернігівської міської ради та виконкому від 05.02.1998 № 48-р.

Як свідчать матеріали справи, 28 квітня 1999 року відбулися загальні збори уповноважених представників Засновників і Учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, в яких брали участь 78 представників із 93 обраних представників засновників.

Відповідно до порядку денного, на зборах розглядалися питання, в тому числі щодо передачі у власність корпорації "Чернігівоблагропромбуд" майна, яке знаходиться на балансі і в користуванні обласних міжгосподарських підприємств, організацій, зокрема житлово-комунальної контори, та про створення житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву і затвердження статуту житлово-комунального підприємства.

Як вбачається зі змісту протоколу № 1 загальних зборів уповноважених представників Засновників та Учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, по вищевказаних питаннях зборами прийняті рішення про передачу у власність корпорації "Чернігівоблагропромбуд" майна, що знаходиться на балансі і в користуванні обласних міжгосподарських підприємств, зокрема житлово-комунальної контори (п. 3.1 постановлюючої частини протоколу № 1 від 28.04.1999), а також про створення житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд" та затверджено статут житлового комунального підприємства корпорації (п.п. 7, 7.1 постановлюючої частини протоколу № 1 від 28.04.1999).

Отже, позивач у справі - Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва - створений шляхом реорганізації житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд" та є правонаступником житлово-комунальної контори об'єднання "Чернігівоблагробуд", про що зазначено у п. п. 1.1, 1.2 Статуту позивача, затвердженого загальними зборами повноважних представників засновників та учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999 (протокол №1) та перереєстрованого Розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.07.1999 №335-р.

Згідно з довідкою № 3846 Головного управління статистики від 28.11.2006 (а.с. 30) житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 22.07.1999.

Згідно з Додатком № 1 до Установчого договору корпорації, в якому наведений перелік Учасників корпорації "Чернігівоблагропромбуд", одним із учасників корпорації є житлово-комунальна контора, яка, в свою чергу, була створена на базі реорганізованих Житлово-експлуатаційних контор об'єднання "Облагробуд", ЖЄУ "Облагробуду" та гуртожитку, визначалася як міжрайонна міжгосподарська організація з кооперативною державною формою власності, про що зазначено в Положенні житлово-комунальної контори, зареєстрованого рішенням виконкому районної ради народних депутатів від 26.01.1987 № 37.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що Житлова-комунальна контора Чернігівського обласного об'єднання агропромислового будівництва входила до складу учасників корпорації, а тому корпорація не мала права приймати рішення про реорганізацію ЖКК як учасника корпорації та будь-якого рішення щодо майна учасників корпорації.

Статтею 3 Закону України "Про підприємства в Україні", що діяв станом на 26.03.1997, корпораціями визнавалися договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Корпорації діяли на основі договору або статуту, який затверджувався їх засновниками або власниками.

Відповідно до п. 1.4 Статуту відповідача Корпорація є добровільним об'єднанням, до складу якої поряд із засновникам входять створені ними міжгосподарські підприємства (райагробуди, підприємства будівельних матеріалів і конструкцій, інші юридичні особи), засновані на майні колективних сільськогосподарських підприємств Чернігівської області (учасники). В силу п. 4.1 Статуту відповідача вищим органом управління Корпорації є Загальні збори Корпорації.

Рішення загальних зборів уповноважених представників Засновників і Учасників Корпорації, як вищого органу управління Корпорацією, за своєю правовою природою є локальним актом (актом індивідуальної дії), який може бути оскаржений в установленому порядку до суду. Разом з тим, враховуючи, що оскарження рішень органів управління юридичної особи є формою захисту порушеного права або інтересу позивача, то вимога про захист порушеного права може бути пред'явлена в межах встановленої законодавством позовної давності.

Чинне законодавство не містить винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання недійсними актів, прийнятими органами управління, а тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності.

Як встановлено колегією суддів вище, рішення загальних зборів уповноважених представників Засновників і Учасників відповідача про передачу у власність Корпорації майна житлово-комунальної контори та про реорганізацію житлово-комунальної контори об'єднання "Чернігівоблагробуд" у житлово-комунальне підприємство Корпорації "Чернігівоблагропромбуд" приймалося 28 квітня 1999 року.

В силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, правила цього Цивільного кодексу України (435-15) про позову давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (в ред. 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлено в три роки, перебіг якого, згідно зі ст. 76 цього ж Кодексу, розпочинається з моменту виникнення права на позов.

При цьому право на позов виникає з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Із протоколу № 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників корпорації від 28.04.1999 вбачається, що на зборах була присутня Гладковська М.С., яка є керівником позивача та була керівником - начальником житлово-комунальної контори об'єднання "Чернігівоблагробуд" на момент проведення зборів.

Апелянт зазначає, що Протокол № 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників корпорації від 28.04.1999 не підтверджує присутності Гладковської М.С. на зборах, оскільки не містить підпису начальника житлово-комунальної контори і є особистою думкою тих осіб, які підписали цей протокол.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що присутність на цих зборах Гладковської М.С. підтверджується також і її підписом на протоколі № 1 мандатної комісії загальних зборів уповнова жених представників Засновників і Учасників корпорації "Чернігівоблагро-промбуд" від 28.04.1999 та її підписом в додатку № 1 до установчого договору Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999.

Крім того, житлово-комунальному підприємству Чернігівської облас ної корпорації агропромислового будівництва були відомі оспорювані рішен ня загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04. 1999 протокол № 1 не у липні 2008 року, а ще 28 квітня 1999 року, про що свід чить статут позивача, перереєстрований розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.07.1999 № 335-р, та надані позивачем до позовної заяви дві копії витягів з протоколу № 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників корпорації від 28.04.1999 по спірним рішенням – пункту 3.1 та пункту 7 порядку денного цих зборів.

Тобто, позивачу про порушення його стало відомо саме в день проведення зборів, рішення яких оспорюються в межах даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перебіг строку позовної давності за даним позовом закінчився 28 квітня 2002 р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексу України (435-15) в редакції Закону від 16.01.2003 р., а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються положення про позовну давність, визначені Цивільним кодексом УРСР (1540-06) .

Позивачем позов про визнання недійсними пунктів протоколу №1 від 28.04.1999р. загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Корпорації подано до суду лише 15.07.2008, про що свідчить відбиток штампу господарського суду Чернігівської області на позовній заяві, тобто більше як через 6 років після закінчення строку позовної давності за даним позовом.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. При цьому, відповідно до ст.75 цього ж Кодексу, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Позивач про наявність причин пропуску цього строку суду не повідомив, доказів поважності цих причин не надав, а тому відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову в частині визнання недійсними пунктів 3, 3.1, 7 протоколу №1 загальних зборів повноважних представників засновників і учасників Корпорації "Чернігівоблагропромбуд" має бути відмовлено в зв'язку з пропуском позовної давності.

Колегія суддів з вищенаведених причин також відхиляє посилання апелянта на ст. 223 ГК України, відповідно до якої збільшеним спеціальним строком до вимог про застосування нікчемного правочину є позовна давність у десять років у відповідності до ст. 258 ЦК України.

Крім того, у ст. 223 ГК України йдеться мова про правочин в розумінні ст. 202 ЦК України, а не про рішення загальних зборів.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: протокол загальних зборів є технічним документом, в якому фіксується факт прийняття рішення загальними зборами, а тому не може оскаржуватися до суду саме Протокол зборів або його окремі пункти.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про скасування державної реєстрації Житлово-комунального підприємства Корпорації "Чернігівоблагропромбуд", тобто самого позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Отже, фактично за своєю природою державна реєстрація юридичної особи є тільки діями державного реєстратора по внесенню до Єдиного державного реєстру відповідних записів про створення або припинення юридичної особи.

Згідно зі ст. 33 цього ж Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Таким чином, підставами для припинення юридичної особи є: рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи; судове рішення або рішення органу державної влади, прийняте у випадках передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний перелік способові захисту цивільних прав суб'єктів господарювання наведений у ст. 20 Господарського кодексу України.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що відсутні законодавчі акти, якими встановлюється такий спосіб захисту як скасування державної реєстрації юридичної особи. Відтак, предмет спору по даній справі в частині скасування державної реєстрації підприємства не співвідноситься із встановленими законом способами захисту прав, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому позов подається до особи, яка має відповідати в спірних правовідношеннях. У відносинах щодо державної реєстрації юридичної особи має відповідати саме ця юридична особа, правомірність державної реєстрації якої оспорюється, а не інші особи або органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб.

Враховуючи усе вище викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтовано визнано судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підставно покладено на позивача.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 8/140 від 22.08.2008 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1, 28, 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства корпорації "Чернігівоблагропромбуд" залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 8/140 від 22.08.2008 – без змін.